2.2.1. Виробничий ризик

Визначальне місце у сфері матеріального виробництва займає виробничий ризик. Ще у свій час на початку перебудови А.П.Альгін зазначав, що сучасна виробнича діяльність керівників і трудових колективів припускає доцільність і навіть необхідність врахування ризику в прийнятих альтернативних рішеннях. У протилежному випадку суспільство може нести відчутні економічні, політичні і моральні втрати [2, с.7].

Не можна не звернути увагу на те, що виробничий ризик, як правило, зв’язаний з небезпекою виникнення шкідливих наслідків насамперед майнового характеру у промисловому чи сільськогосподарському виробництві, на транспорті, у будівництві тощо. В окремих випадках виробничий ризик може призводити і до появи таких небезпечних виробничих обставин, які можуть зумовити травми, погіршення стану здоров'я або навіть смерті осіб, зайнятих на цьому виробництві.

Виникнення цих шкідливих наслідків може бути зумовлене, з одного боку, можливими аваріями, стихійними лихами, різноманітними форс-мажорними обставинами, які виникли в ході реалізації обраного господарського, організаційного чи технічного рішення, а з іншого – не до кінця вивіреним, або й взагалі невірним ще на початковій стадії обраним рішенням.

Все вищезазначене свідчить про те, що виробничий ризик може викликати заподіяння шкоди охоронюваним кримінальним законом інтересам, що відповідно вимагає від правової науки створення правових регуляторів і стимулів для можливості прийняття альтернативних, нестандартних рішень, творчої ініціативи у виробничій сфері з метою підвищення її ефективності.

Аналізуючи зміст поняття „виробничий ризик”, необхідно підкреслити, що цей вид ризику зв’язаний з виробництвом і його організацією, з вирішенням усіляких технологічних проблем, з наданням усіляких послуг у сфері господарювання в умовах невизначеності та недостатності інформації і спрямований він в основному на отримання додаткового прибутку шляхом покращення ефективності виробництва, його продуктивності. Отже під виробничим ризиком ми розумітимемо діяння, спрямоване на вирішення виробничих завдань, пов'язаних з підвищенням ефективності виробництва або з отриманням додаткового прибутку, на досягнення яких в умовах невизначеності можуть впливати різноманітні об'єктивні та суб'єктивні фактори, які в кінцевому рахунку можуть змінити кількісний та якісний характер очікуваних результатів.

Цілком очевидним є також і те, що такий різновид ризику, як виробничий є неоднорідним і часто залежить від конкретного виду господарської діяльності, що є немаловажним для вирішення питання про його допустимість і правомірність [29, с.60-61; 43, с.64]. Так, наприклад, у вуглевидобувній сфері бажання видобути якомога більше вугілля, а разом з тим і отримати більші прибутки є, безперечно, благою суспільно корисною метою для держави в цілому і для конкретного колективу зокрема. Проте досягнення цієї мети повинно здійснюватися з дотриманням правил техніки безпеки та безпеки всього технологічного процесу вуглевидобутку. Більше того, надприбутки повинні досягатися, як правило, тільки за рахунок використання новішої техніки, вдосконалення технологічного процесу та вжиття паралельно всіх необхідних заходів для запобігання можливих шкідливих наслідків. Це і будуть ті засоби і заходи, при використанні яких виробничий ризик отримати більший прибуток може бути виправданим. В іншому разі він рано чи пізно приведе не просто до якихось фінансових збитків, а й до аварії або до якогось нещасного випадку із заподіянням шкоди здоров’ю або й життю людей і буде невиправданим.

Звичайно, бути цілком і повністю застрахованим від негативних наслідків, наприклад, у вуглевидобувній виробничій сфері є достатньо складно, тому, як показує практика, уникнути підземних трагедій, на жаль, не вдається навіть благополучним у всіх відношеннях шахтам у Європі. Проте, на превеликий жаль, Україна є поки-що „лідером” у Європі за кількістю аварій та кількістю людських жертв на шахтах вуглевидобувної промисловості Донеччини та Луганщини. До цього призводять не тільки порушення правил охорони праці та техніки безпеки, але й не завжди виправдані ризики, пов'язані із бажанням отримати надприбутки.

Завершуючи розгляд питання виробничого ризику та аналізуючи умови його правомірності, необхідно підкреслити, що в цілому відмежовувати виправданий виробничий ризик від невиправданого можна і на основі зазначених у нами раніше загальних умов правомірності, оскільки вони підходять і для цього виду ризику.

Якщо ж говорити про особливості прояву в ньому цих умов правомірності, то, оскільки він найбільш часто зв’язаний із небезпекою виникнення шкідливих наслідків насамперед матеріального та майнового характеру у промисловому або сільськогосподарському виробництві, на транспорті, у будівництві тощо, основною умовою його виправданості є те, що він не повинен все-таки призводити до заподіяння шкоди екологічній безпеці, а також до появи таких небезпечних виробничих обставин, які можуть зумовити травми, погіршення стану здоров'я або навіть смерті осіб, зайнятих на цьому виробництві. В інших випадках щодо виробничого ризику можна вважати, що „якщо дії прямо не заборонені, то вони не можуть бути визнані винними” [22, с.34].

Отже, в цілому ж, на нашу думку, виробничий ризик можна визнати виправданим, якщо:

- ризикована дія (бездіяльність) є найбільш оптимальною для досягнення бажаної суспільно корисної мети, пов’язаної з підвищенням ефективності виробництва або з отриманням додаткового прибутку, і її не можна досягти неризикованими засобами;

- дії суб’єкта ризику відповідають сучасному рівневі науки і техніки, основним вимогам щодо виробничої та технологічної дисципліни;

- особа, яка допустила в ході ризикованого діяння заподіяння шкоди матеріального чи майнового характеру, обґрунтовано розраховувала, що вжила всі можливі заходи для їх відвернення;

- особа, переслідуючи досягнення якоїсь матеріальної вигоди, своїми ризиковими діями завідомо не створила загрозу екологічній катастрофі чи іншим надзвичайних подіям, а