Зміст

Вступ………………………………………………………………2

Розділ 1.Виникнення та значення мирової угоди…………...…6

Становлення мирової угоди як правового інституту…….6

Значення мирової угоди в сучасному праві……………..15

Розділ 2. Мирова угода та порядок її укладення………….…..20

2.1. Поняття, сторони та зміст мирової угоди…………….…20

2.2. Способи укладення мирової угоди……………………...24

2.3. Затвердження мирової угоди…………………………….26

Розділ 3. Окремі аспекти застосування мирової угоди……….30

Мирова угода в господарському процесі…………….….30

Характеристика і ознаки інституту примирення в адміністративному процесі………………………………47

Застосування мирової угоди у виконавчому провадженні……………………………………………….50

Висновки...………………………………………………….……58

Список використаних джерел…….…...………………….…….61

Вступ

Співіснування в рамках одного суспільства окремих індивідів зі своїми потребами, інтересами, поглядами, економічним становищем зумовлює виникнення конфліктів. І якщо розглядати конфлікти саме приватного характеру, то їх наявність у державі є дестабілізуючим чинником і має лише один позитивний наслідок - висвітлює наявність проблеми, яку потрібно розв'язати. Саме суспільство завжди прагнуло й було покликане врегульовувати такі конфлікти, спочатку своїми силами, за допомогою громади, її думки, авторитету окремих членів суспільства, а згодом за допомогою спеціально створених інститутів та прийнятих процедур. При чому підходи до розв'язання конфліктів, що виникали між членами суспільства, завжди різнилися і зумовлювались особливостями історико-культурного розвитку відповідної громади, а також залежали від історичного етапу розвитку суспільства, економічного стану конфліктуючих сторін. Розробка процедур примирення, у тому числі способу вирішення спору шляхом укладення мирової угоди, який до того ж має законодавче закріплення та сформований як окремий правовий інститут, є на сьогодні досягненням правової думки. Мирова угода є сьогодні ефективним інструментом врегулювання спорів.

Тому цивільно – процесуальне законодавство намагається забезпечити максимальну можливість для суду і сторін використовувати цей інститут.

Мирова угода є важливим юридичним фактом процесуального права і прирівнюється за своїми властивостями до судового рішення, хоча й має іншу природу.

Однак залишаються невирішеними окремі питання застосування цього інституту. У зв'язку з цим актуальним є дослідження інституту мирової угоди як окремої процедури примирення.

Мета роботи полягає у вирішенні на підставі наукового аналізу проблем застосування норм, що регулюють укладення та реалізацію мирової угоди з урахуванням сучасного розвитку диспозитивних засад у цивільному судочинстві.

Укладення мирової угоди допомагає у вирішенні судових справ ще на самих початкових стадіях, знання механізму, підстав та наслідків укладення мирової угоди необхідне для того, щоб уникнути можливих ускладнень в розгляді судової справи, саме в цьому полягає актуальність обраної теми роботи.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що характеризуються диспозитивним методом правового регулювання, зокрема, виникають у зв’язку з укладенням сторонами мирової угоди, визнанням її судом та закриттям провадження у справі.

Предметом дослідження є норми цивільного процесуального права, що визначають порядок укладення та виконання мирової угоди як одного з характерних проявів принципу диспозитивності, правові наслідки її укладення тощо, судова практика, яка пов’язана з укладенням мирової угоди, а також праці вчених присвячені даній проблематиці.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження слугував загальнонауковий діалектичний метод, а також спеціальні

наукові методи логічного, системно-структурного та порівняльного аналізу, які у сукупності були застосовані для з’ясування сутності та правової природи мирової угоди, засад її регулювання, визначення особливостей даного інституту в залежності від виду процесу. При цьому діалектичний метод застосовувався при аналізі історичного розвитку та правової природи мирової угоди. Системно-структурний метод використовувався при дослідженні змісту мирової угоди. Логічний метод слугував для з’ясування особливостей правового регулювання мирової угоди у процедурі банкрутства. Використання методу порівняльного аналізу дало змогу провести принципово важливе порівняння головних положень інституту мирової угоди в Україні та за кордоном. Структурно робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел.

Розділ 1. Виникнення та значення мирової угоди

1.1. Становлення мирової угоди як правового інституту

Історія вирішення спорів - це історія співвідношення трьох основних його форм: насильницької (одним із проявів якої тривалий час була кровна помста), судової (за допомогою примусового відновлення порушеного права в судовому порядку) і форми примирення. Водночас аналіз праць дослідників історії вирішення спорів дає змогу здійснити іншу класифікацію, відповідно до якої можна виокремити насильницький і мирний спосіб вирішення спору. При цьому останній у свою чергу поділятиметься на власне мирові процедури та судове вирішення спору. Вирішення спору за допомогою втручання державної влади або іншого посередництва виключає свавілля сторін при вирішенні конфлікту, у зв'язку з чим за своєю сутністю судове вирішення спору розглядається як форма мирного його врегулювання.

Залежно від обраного історичного періоду розвитку суспільства і відповідно інститутів держави та права віднаходимо саме притаманні відповідному періоду форми вирішення спору та їх характерні ознаки. Звичайно, для давнього, ще неорганізованого суспільства переважним є застосування насильницьких способів як реакції на образу за принципом завдання рівнозначної образи, пошкодження тощо. Однак із формуванням суспільних відносин громада втручається у відносини індивідів, очевидно, з метою збереження членів цієї громади. У цей період більшість суперечок вирішувалась за участю громади й рідні. Старійшини громади відігравали важливу роль у переговорах або виступали посередниками при врегулюванні, реєстрували договори як тільки їх було укладено.

Із розвитком та зміцненням державної влади, вона звертає увагу на внутрішній устрій, відносини, які виникають між членами суспільства. При цьому конфлікти приватних осіб, їх сімей, родів з будь-яких причин визнаються державою як небажані, у зв'язку з чим виникає необхідність не лише закріпити та обмежити відповідальність осіб за порушення суспільного спокою, а й забезпечити певний баланс інтересів окремих членів суспільства, в тому числі за допомогою надання сторонам можливості врегулювати спір мирних шляхом. Потрібно зазначити, що передумовою появи суду, який забезпечував мирне вирішення правових конфліктів є формування політичної