України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 03.04.2003 р. N 672-IV до ч. 4 ст. 37 Закону були внесені відповідні зміни.

Таким чином, умови мирової угоди, укладеної у цій справі між кредиторами, боржником та інвестором, відповідають нормам чинного законодавства.

За таких обставин справи, судом апеляційної інстанції безпідставно скасовано ухвалу суду першої інстанції та відмовлено в затвердженні мирової угоди.

Враховуючи всі ці обставини, Вищий господарський суд України постановив що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а ухвала суду першої інстанції - залишенню без змін як законна та обґрунтована.

Постає питання – як примусити боржника виконати умови мирової угоди?

Мирова угода, затверджена судом, на сьогоднішній день не є виконавчим документом і не підлягає примусовому виконанню відповідно до положень закону про виконавче провадження.

Як після цього кредитор може примусити боржника виконати свої обов’язки по мировій угоді?

За загальним правилом, встановленим п. 2 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», постанова господарського суду є виконавчим документом. Оскільки в постанові про затвердження мирової угоди вказуються умови цієї угоди, то виходить, що ніби кредитор має право подати в орган виконавчої служби на примусове виконання саму постанову про затвердження мирової угоди.

Однак, виходячи із змісту поняття «виконавчий документ» примусовому виконанню органами виконавчої служби підлягають тільки ті документи, які мають в своєму змісті вимоги про здійснення визначених виконавчих дій.

Наприклад, постанова суду про накладення арешту на майно боржника в установах банку включає в себе розпорядження державному виконавцю здійснити необхідні виконавчі дії по накладенню такого арешту.

Замість цього постанова про затвердження мирової угоди по своїй суті вказує тільки на затвердження мирової угоди на визначених умовах, а також на зупинення провадження в справі про банкрутство.

Таке вказування постанови не є тими вимогами, які в силу Закону про виконавче провадження підлягають примусовому виконанню.

Отже, є всі підстави стверджувати, що постанова про затвердження мирової угоди не є виконавчим документом і не підлягає примусовому виконанню відповідно до положень Закону про виконавче провадження. Таким чином, кредитор, уклавши з боржником мирову угоду, затверджену судом, і зіткнувшись з небажанням боржника виконувати її умови добровільно, повинен знову звертатись до суду, але вже з позовом про примусове виконання мирової угоди. І тільки на основі позитивного рішення суду в такій справі кредитор отримає наказ господарського суду на її виконання, який, на відміну від самої мирової угоди, визнається виконавчим документом і підлягає примусовому виконанню органом виконавчої служби у відповідності з положеннями Закону України «Про виконавче провадження»Таким чином можна дійти висновку, що в господарському судочинстві мирова угода – хоча і за своєю правовою природою є правочином, проте після її затвердження ухвалою господарського суду направлена не на зміну або припинення цивільно-правових відносин, а на обов’язок виконання судового рішення на умовах затвердженої мирової угоди (така дефініція, безперечно, не є бездоганною, проте містить усі необхідні правові елементи для повного розуміння цього правового явища). У зв’язку з цим існує і специфічний спосіб захисту від ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди – звернення до суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди. У такому разі предметом спору є вимога немайнового характеру. Проте цей спосіб не єдиний. Ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди є підставою до відкриття виконавчого провадження та примусового її виконання державною виконавчою службою.

Укладення мирової угоди має свої переваги та недоліки як для кредитора, так і для боржника, зокрема: |

Кредитор | Боржник

Переваги | Чітко обумовлюються сума і порядок погашення боргу;

Можливе визнання боржником серед інших і спірних вимог

Зменшення витрат на юридичний супровід спору в суді

Економія часу

Заощадження при оплаті послуг держвиконавців | Збереження репутації (менший розголос інциденту, ніж у разі судового розгляду )

Економія часу і грошей на тривалі судові слухання

Зменшення кредитором суми позовних вимог або знаходження компромісу під час визначення порядку і термінів погашення боргу

Не арештуються рахунки і нерухомість, якщо справа дійшла до стадії виконавчого провадження

Недоліки | Зазвичай сума позовних вимог зменшується

Неможливість подання повторного позову на тих самих підставах

Пропозиція боржника укласти мирову угоду може бути лише прийомом з метою затягнути час

Ймовірність невиконання боржником умов мирової угоди

У випадку укладення мирової угоди на стадії примусового стягнення виконавче провадження закривається. Для його поновлення необхідно знову звертатись до суду. |

Підписуючи мирову угоду, боржник визнає свою неправоту

У мировій угоді чітко прописана схема і вказані терміни погашення боргу

Оскаржувати мирову угоду проблематично: на думку більшості суддів, боржник, який оскаржує мирову угоду, намагається лише відтягнути виплату боргу

[30]

Порядок укладення мирової угоди в справах про банкрутство можна узагальнити такою табличкою[30]:

3.2. Характеристика і ознаки інституту примирення в адміністративному процесі

В адміністративному процесі відсутній термін “мирова угода”, проте вживається термін “примирення”. Примирення за змістом і юридичною природою є тією ж мировою угодою, а його деякі специфічні риси пояснюються тільки особливостями адміністративного процесу.

Так само, як і в цивільному процесі, сторони можуть досягнути примирення на будь-якій стадії адміністративного процесу, що є підставою для закриття провадження в адміністративній справі [4].

Суд не приймає відмови позивача від адміністративного позову, визнання адміністративного позову відповідачем і не визнає умов примирення сторін, якщо ці дії суперечать закону або порушують чиї-небудь права, свободи чи інтереси.

Якщо спір вирішується шляхом примирення і сторони не дійшли згоди щодо розподілу судових