Сьогодні мирова угода досить часто використовується в господарському процесі. Однією з основних особливостей регулювання господарсько-процесуальних відносин є наявність значної кількості роз’яснень Вищого Господарського Суду спрямованих на однакове застосування в господарському процесі норм матеріального та процесуального права. Окремі з цих роз’яснень стосуються інституту мирової угоди..

Ринкові відносини, які сформувалися в процесі розвитку людського суспільства, стали найважливішим інструментом, що стимулює зростання його продуктивних сил. Історичний досвід свідчить про те, що процес сталого гармонійного розвитку людського суспільства можливий лише в тому випадку, коли він не суперечить економічним законам. Еволюція будь-якої системи можлива за умови одночасного виконання двох факторів: система постійно генерує нові прогресивні елементи, і вона ж звільняється від застарілих, нежиттєздатних у нових умовах, елементів. Ринкові принципи регулювання господарської діяльності передбачають існування інституту неспроможності (банкрутства) як засобу призупинення діяльності суб’єкту господарювання за рішенням господарського суду внаслідок його неспроможності. Домінуючою тенденцією розвитку цього інституту в останнє сторіччя є рішення макроекономічних завдань суспільства шляхом формування правових механізмів, спрямованих на запобігання банкрутства й

ліквідації боржника як суб'єкта господарських відносин. Одним з основних засобів реалізації таких заходів стало укладення мирової угоди між боржником і його кредиторами.

Беручи до уваги світовий досвід, можна сказати, що в Німеччині засобом попередження ліквідаційної процедури є заключения мирових договорів з боржником. Перед початком даної процедури боржник повинен подати заяву про мировий договір. У випадку прийняття судом рішення про початок мирового врегулювання, він призначає адміністратора, дату проведення загальних зборів кредиторів..

Рішення про прийняття або відхилення мирового договору приймають збори кредиторів. Потрібно мати на увазі, що умови мирового договору повинні відповідати мінімальним вимогам по виплаті боргу. Затвердження судом мирового договору є обов’язковим для всіх кредиторів. У випадку відхилення мирового договору, суд признає боржника неплатоспроможним і відкриває ліквідаційну процедуру.

Після затвердження мирового договору і вступу рішення в законну силу суд зупиняє ліквідаційну процедуру.

В США попередження банкрутства здійснюється шляхом заключения мирової угоди, яка буває двох видів: а) мирова угода з умовою відстрочки, зміни розміру боргу; б) мирова угода з умовою передачі майна в управління спеціальної особи (довірчому власнику), яка діє в інтересах кредиторів і погашає їх вимоги в установлені угодою строки[33].

В Україні необхідність розробки правових підходів до створення умов попередження банкрутства продиктована незадовільним рівнем розвитку економіки країни, для якої характерні велика кількість підприємств-банкрутів і зменшення кількості робочих місць. Банкрутство підприємств, особливо містоутворюючих, є одним з істотних факторів, що негативно впливають на соціально-економічний розвиток міст, регіонів, країни у цілому.

Засади у сфері правового регулювання банкрутства були закладені Законом України від 14 травня 1992 року “Про банкрутство”. Практика застосування цього закону виявила його суттєві недоліки, які в значній мірі були обумовлені неконкретністю та декларативністю багатьох закладених до нього правових норм. 30 червня 1999 року була прийнята нова редакція Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, у відповідності до якої процедуру банкрутства було кардинально змінено [5]. У даній редакції Закону акцент робиться на широкому використанні реабілітаційних процедур як способу запобігання банкрутства. Хоча цей закон і поліпшив правове регулювання відносин

неспроможності, але й він виявився, як показала судова практика, недосконалим при використанні мирової угоди у процедурі банкрутства. Крім того, до цього закону постійно вносяться зміни, які тим чи іншим чином

можуть впливати на можливість укладення мирової угоди при банкрутстві.

У теперішній час інститут мирової угоди є одним з найбільш суперечливих елементів у процедурі банкрутства. З одного боку, він визнається фахівцями “як одна з найбільш перспективних і бажаних для сучасної економіки процедур” вирішення майнових спорів між суб'єктами господарювання, що дозволяє досягти найменшої конфліктності між кредиторами та боржником, і максимально відповідає інтересам розвитку ринкових відносин, а з іншого боку, у практичній діяльності судів відзначається низький відсоток справ про неспроможність, що вирішується укладанням мирової угоди. Зазначене протиріччя, очевидно, пов'язане з двоїстою приватно-публічною природою інституту неспроможності (банкрутства). Зростання суспільної значущості закону як засобу стратегічного регулювання економіки, у тому числі запобігання банкрутства за допомогою інституту мирової угоди, перешкоджає реалізації права кредитора на повернення боргу, яке випливає з основ теорії договірного права. Найбільше опукло публічний аспект інституту неспроможності виявляється при регулюванні відносин між кредиторами і неплатоспроможним боржником, коли останнім є підприємство фінансової сфери або містоутворююче чи казенне підприємство. Більш того, для казенних підприємств законом не передбачене використання процедури банкрутства.

Як обгрунтована зазначає Е.В.Сгара, можна піддати критиці практику дискримінаційного підходу до боржника, який є рівноправною стороною договірних відносин [23, с.20]. Ряд норм законодавства про неспроможність та думка багатьох фахівців апріорі припускають неблагонадійність боржника, що не випливає з тенденцій розвитку в економіці кредитних відносин. І це при тому, що ступінь правової захищеності кредитора істотно вище, ніж боржника. Публічно-правовий характер норм, що регулюють інститут мирової угоди, і загальна тенденція на гуманізацію норм права вимагають встановлення рівноправних взаємовідносин у системі кредитор-боржник.

У законодавствах багатьох країн передбачено можливу участь кредиторів у фінансовому оздоровленні неспроможного підприємства в процесі провадження справи укладенням мирової угоди. Укладання мирової угоди передбачене статтею 35 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Мирова угода - це процедура досягнення домовленості між боржником та кредиторами щодо пролонгації строків сплати