ДИПЛОМНА РОБОТА

на тему:

Цивільно_правова індивідуалізація громадян

ЗМІСТ

сторінки

Вступ………………………………………………………………………..3

Розділ 1. Загальна характеристика цивільно_правової індивідуалізації фізичної особи…………………………………………………………………….5

Розділ 2.Ім’я фізичної особи……………………………………………..11

2.1. Використання імені фізичної особи в цивільних правовідносинах

.…………………………………………………………………………..11

2.2.Державна реєстрація імені фізичної особи…………………………18

2.3.Захист права на ім’я…………………………………………………..28

Розділ3.Місце проживання фізичної особи…………………………….35

3.1. Використання місця проживання фізичної особи в цивільних правовідносинах………………………………………………………………...35

3.2. Державна реєстрація місця проживання фізичної особи…………46

Висновок ………………………………………………………………….62

Список літератури………………………………………………………..64

ВСТУП

Актуальність теми. Цивільно_правова індивідуалізація фізичних осіб є одним з головних інститутів у цивільному праві України. Це пояснюється тим, що з одного боку право на ім’я та право на вільний вибір місця проживання являються основними особистими немайновими правами людини, а з іншого – реалізація цих прав призводить до індивідуалізації фізичної особи в цивільних правовідносинах. Цивільно_правова індивідуалізація дозволяє конкретизувати суб’єкта цивільних правовідносин. Неможливо собі навіть уявити як би розвивались цивільні правовідносини, якщо б люди не знали конкретно з ким вони вступають у такі відносини. Цивільно_правова індивідуалізація фізичних осіб відіграє особливу важливу роль у зобов’язальних правовідносинах, у правовідносинах пов’язаних з правом інтелектуальної власності, у спадкових правовідносинах, а також в деяких інших цивільних відносинах.

Варто відзначити, що питання цивільно_правової індивідуалізації фізичних осіб мало досліджувалося в українській правовій літературі. В монографіях доволі часто аналізуються право на ім’я або на вільний вибір місця проживання, в той же час вплив цих прав на індивідуалізацію людей досліджується, як правило, побічно. Дана дипломна робота ґрунтується в основному на працях таких радянських та українських науковців: Саніахметової Н.О., Дозорцева В.А., Шкрума Т.С., Малеин М.Н., Покровского И.А., Рибченко С.В., Пронюка Н., Сатановської О., Аносенкова А. та Фелик В., а також ряду інших юристів.

Об’єктом дослідження являється інститут цивільно_правової індивідуалізації фізичних осіб в праві України.

Предметом дослідження є система нормативно_правових актів України (в тому числі і законопроекти) та ряду інших держав, що стосуються інституту цивільно_правової індивідуалізації фізичних осіб, вітчизняні та зарубіжні наукові джерела, існуюча юридична практика.

Метою дипломної роботи є виявлення проблем і особливостей правового регулювання інституту цивільно_правової індивідуалізації фізичних осіб та визначення його юридичної природи.

Визначена мета наукового дослідження зумовила постановку і розв’язання таких завдань:

визначити поняття цивільно_правової індивідуалізації фізичних осіб та її основні способи, а також мету та завдання цього цивільно_правового інституту.

проаналізувати розвиток права на ім’я в україні та інших державах.

дослідити основні випадки використання імені в цивільних правовідносинах як способу індивідуалізації.

розкрити процедуру реєстрації імені фізичної особи та способи захисту права на ім’я.

висвітлити особливості використання місця проживання в цивільних правовідносинах.

дослідити процес державної реєстрації місця проживання фізичної особи.

проаналізувати ефективність правового регулювання інституту цивільно_правової індивідуалізації фізичних осіб та розробити відповідні пропозиції по необхідності його вдосконалення.

Структура роботи зумовлена предметом, метою і завданням дослідження. Робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг роботи складається з 68 сторінок, з яких основного тексту – 61 сторінки. Кількість використаних джерел - 5 сторінок.

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЦИВІЛЬНО_ПРАВОВОЇ ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЇ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ

Перш ніж зупинитись на аналізі цивільно_правової індивідуалізації фізичної особи, слід нагадати, що в старому Цивільному кодексі України не вживався термін “фізична особа”, замість нього використовувалося поняття “громадянин”. Так, зокрема Братусь С.Н. обґрунтовував необхідність в цьому терміні тим, що “... термін “фізична особа” являється пережитком буржуазного натуралістичного трактування суб’єкта права як тільки психо_фізіологічної особи: суб’єктом права з цієї точки зору являється тільки людина, якій протиставляється “штучний”, “фіктивний” чи так званий “моральний” суб’єкт – юридична особа. В дійсності ж і фізична особа, і юридична будучи різновидом єдиного поняття особи – учасника цивільних правовідносин, є соціальною реальністю; учасники правовідносин – або індивіди, або їх колективні утворення: але і в першому випадку мова йде про індивіда як суспільну істоту. Збереження терміна “фізична особа” в законодавстві і в доктрині капіталістичних держав відображає характерну для індивіда в буржуазному суспільстві роздвоєність: з одного боку – він член політичного співжиття – громадянин або “підданий”; а з іншого – приватна особа, приватний власник, учасник цивільного обороту.

В СРСР, як в соціалістичній країні, нема цієї роздвоєності особи: індивід як учасник господарського та культурного життя і як член політичного співжиття являється громадянином. Тому індивідів – учасників цивільних правовідносин правильніше іменувати громадянами, а не фізичними особами.” [24, с. 32-33].

Проте, в кінці ХХ століття, після зменшення напруженості ідеологічної боротьби ставлення до цивілістичної термінології змінилося, що зумовило повернення до категорії “фізична особа”, яка вживається в усіх європейських правових системах.

У зв’язку з цим слід підкреслити, що йдеться не просто про зміну терміна, а про формування нового підходу. Якщо раніше центр ваги зводився на характеристику людини як громадянина, і тим самим підкреслювалося значення його відносин з державою, то нині увага загострюється на цінності та правовому статусі людини у цивільно_правових відносинах [47, с. 82]. Крім цього, варто підкреслити, що оскільки цивільні правовідносини являються за своєю суттю приватно_правовими, то і термін “фізична особа” є, на нашу думку, більш слушним, ніж  – “громадянин”.

Згідно зі статтею 24 Цивільного кодексу України, фізична особа – це людина, що виступає як учасник цивільних правовідносин [2]. Фізична особа є найголовнішим суб’єктом цивільно_правових відносин. В той же час у цивільних правовідносинах беруть участь тільки конкретні особи. Для вступу у ці правовідносин вони повинні мати ряд ознак, які б відрізняли їх від інших суб’єктів. Як раз для цієї мети і потрібна цивільно_правова індивідуалізація фізичних осіб.

Питання, пов’язані з цивільно_правовою індивідуалізацією фізичних осіб регулюється цілим рядом нормативно_правових актів. Перш за все, це Конституція України, яка є основоположним законом для будь_якого цивільно_правового