В реєстрації може бути відмовлено тільки в передбачених законом випадках, а рішення органів реєстрації про відмову в реєстрації за обраним місцем проживання можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку до вповноважених органів вищого рівня або в судовому порядку. [44, с. 35-36].

Таким чином, як ми бачимо, вищевикладений законопроект містить цілий ряд недоліків. Крім вже перелічених, висловлюються також ще ряд зауважень:

а) украй розмито та не конкретно викладено поняття “паспортного документа”;

б) дефініція місця проживання фізичної особи суперечить відповідним положенням Цивільного кодексу України;

в) некоректно дано визначення Державного реєстру про місце проживання фізичних осіб як “ведення державних обліків”, доречніше визначити його як “єдину централізовану систему даних про реєстрацію місця проживання фізичних осіб”;

г) встановивши десятиденний термін реєстрації фізичних осіб за обраним місцем проживання, не було визначено з якого моменту починається відлік цього строку;

д) не зазначено конкретно випадки, коли можлива відмова у реєстрації [42, с. 4].

Крім цього проект закону України “Про реєстрацію фізичних осіб” розробляється з 1997 року Міністерством юстиції України за участю практиків та провідних вчених_адміністративістів. Цей законопроект не передбачає будь_яких заборон на реєстрацію; крім цього, кожний, хто на законних підставах перебуває в Україні, матиме право на реєстрацію за місцем постійного або тимчасового проживання [23, с. 127].

Підсумовуючи вищесказане, на нашу думку, найкраще регулюватиме питання реєстрації фізичних осіб за місцем проживання проект закону підготовлений Олександром Задорожнім, оскільки його норми ґрунтуються практично виключно на диспозитивних принципах і повністю відповідають нормам Конституції України.

Проте, сьогодні реєстрація фізичних осіб за місцем проживання регулюється тимчасовим порядком реєстрації фізичних осіб за місцем проживання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року. Згідно з цим нормативно_правовим актом реєстрація фізичних осіб за місцем проживання ґрунтується на таких принципах:

а) вільне обрання місця проживання (за винятком обмежень, що встановлені законами України);

б) недопущення поширення інформації про фізичну особу, зокрема про місце проживання, без її згоди (крім випадків, визначених законами України, і лише в інтересах захисту прав людини та національної безпеки) [17].

При визначенні місця проживання у вищезгаданій постанові, була використана така ж концепція, як і в Цивільному кодексі України, таким чином місце проживання фізичної особи визначається як місце, де вона постійно або переважно проживає як власник житлового будинку (приміщення), за договором його наймання, піднаймання, оренди або на інших підставах, передбачених законодавством України. Як місце проживання визначаються також житлові будинки (приміщення), придатні для проживання і включені до відповідного житлового фонду, у тому числі гуртожитки, заклади для дітей_сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дитячі будинки сімейного типу, спеціальні заклади для престарілих, інвалідів, ветеранів [17].

Відповідно до пунктів 4 та 5 тимчасового порядку реєстрації фізичних осіб за місцем проживання, реєстрацію здійснюють територіальні підрозділи, а у разі необхідності територіальні органи Державного департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб шляхом ведення адресно_довідкових картотек з можливістю їх автоматизованого оброблення.

Реєстрація передбачає внесення до паспортного документа та адресно_довідкової картотеки, яку ведуть територіальні органи Державного департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, відомостей про місце проживання фізичної особи [17].

Згідно з вищезгаданим нормативно_правовим актом, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, у разі зміни місця проживання зобов’язані подати для реєстрації, у 10_денний строк після прибуття на нове місце проживання, документи відповідним житлово_комунальним підприємствам органів місцевого самоврядування, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, житлово_будівельним кооперативам, об’єднанням співвласників багатоквартирного будинку та молодіжним житловим комплексам, що самостійно здійснюють обслуговування будинків, уповноваженим особам у сільських, селищних радах, житлово_комунальним органам, що обслуговують відомчий житловий фонд, у тому числі військові містечка, інші об’єкти і території. Документи приймаються і обліковуються житлово_комунальними підприємствами та у 5_денний строк передаються до відповідних уповноважених органів (територіальних органів Державного департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб). Особи, які проживають у приватних будинках і не обслуговуються житлово_комунальними підприємствами, звертаються до цих органів особисто (з поданням оформленої належним чином будинкової книги) [17].

Що ж до окремих специфічних груп фізичних осіб, то, наприклад, реєстрація призовників і військовозобов’язаних проводиться на загальних підставах за місцем проживання, у разі наявності в військово_облікових документах відміток про взяття їх на військовий облік за новим місцем проживання.

Особи, засуджені до обмеження або позбавлення волі, реєструються на загальних підставах адміністрацією установи кримінально_виконавчої системи у відповідному уповноваженому органі з урахуванням зняття їх з реєстраційного обліку за останнім місцем проживання (перед засудженням).

Реєстрація дітей_сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, престарілих, інвалідів, ветеранів, які перебувають у відповідних спеціальних закладах, здійснюється відповідними уповноваженими органами (територіальними органами Державного департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб) за зверненням адміністрації цих закладів [17].

В той же час варто зазначити, що ряд положень тимчасового порядку реєстрації фізичних осіб за місцем проживання суперечать нормам Цивільного кодексу України. Так, згідно з Цивільним кодексом, фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом [2]. В той же час, у вищезгаданому порядку зазначається, що діти віком від 15 до 18 років реєструються за погодженням з батьками (піклувальниками). Діти, які не досягли 15_річного віку і проживають разом з батьками (опікунами, піклувальниками), реєструються разом з батьками (опікунами, піклувальниками) або