Право авторства, яке полягає в тому, що тільки справжній творець може називати себе автором, а всі інші особи, зобов’язані зазначати його ім’я, належить також винахідникам – згідно зі статтею 8 закону України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” [8]; селекціонерам – відповідно до статті 37 закону України “Про охорону прав на сорти рослин” [9] тощо.

Підсумовуючи вищевикладене, можна зробити висновок, що ім’я фізичної особи займає надзвичайно важливе значення в правовідносинах пов’язаних з інтелектуальною власністю. Без цього способу цивільно_правової індивідуалізації не можливо було б захистити права автора.

Таким чином, ім’я фізичної особи є основним способом цивільно_правової індивідуалізації, без якої людина не може бути учасником цивільних правовідносин.

2.2. Державна реєстрація імені фізичної особи

Для нормального функціонування імені фізичної особи, як способу індивідуалізації, в цивільних правовідносинах потрібна його державна реєстрація, вона дозволяє стабілізувати цивільні правовідносини між фізичними особами і звести до мінімуму можливості зловживань.

Досліджуючи питання державної реєстрації імені фізичної особи, варто проаналізувати процедуру цієї реєстрації, а також порядок зміни імені. Ці питання регулюються Цивільним і Сімейним кодексами України, правилами реєстрації актів цивільного стану та положенням про порядок розгляду клопотань про переміну громадянами України прізвищ, імен, по батькові. Крім цього, слід звернути увагу, на врегулювання цієї проблеми в законодавстві інших держав, таке порівняння може дозволити виявити прогалини в нашому законодавстві та показати можливі шляхи їх усунення.

Ім’я кожної фізичної особи підлягає державній реєстрації, яка здійснюється в державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Згідно зі статтею 144 Сімейного кодексу України, батьки зобов’язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в державному органі реєстрації актів цивільного стану. Невиконання цього обов’язку є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

У разі смерті батьків або неможливості для них з інших причин зареєструвати народження дитини, реєстрація провадиться за заявою родичів, інших осіб, уповноваженого представника закладу охорони здоров’я, в якому народилася дитина або в якому на цей час вона перебуває.

Реєстрація народження дитини провадиться державним органом реєстрації актів цивільного стану з одночасним визначенням її походження та присвоєнням прізвища, імені та по батькові, що засвідчується свідоцтвом про народження [3].

Прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою письмовою згодою. Батьки, які мають різні прізвища, можуть присвоїти дитині подвійне прізвище, утворене шляхом з’єднання їхніх прізвищ, при цьому, батьки повинні зазначити, з якого прізвища – батька чи матері – повинно починатися прізвище дитини. Спір між батьками щодо прізвища дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом [3].

Згідно зі статтею 146 Сімейного кодексу України, ім’я дитини визначається за згодою батьків. Ім’я дитини, народженої жінкою, яка не перебуває у шлюбі, у разі відсутності добровільного визнання батьківства визначається матір’ю дитини. Дитині може бути дано не більше двох імен, якщо інше не випливає із звичаю національної меншини, до якої належать мати і (або) батько. Спір між батьками щодо імені дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. При реєстрації народження іншою особою ім’я дитини присвоюється за її вказівкою [3].

По батькові дитини визначається за іменем батька. Якщо батько має подвійне ім’я, то по батькові дитині присвоюється за одним із них на вибір батьків, про що робиться відмітка, яка засвідчується підписами одного або обох батьків. На прохання батьків по батькові може також утворюватись згідно з національними традиціями або не присвоюватись взагалі. У разі реєстрації народження дитини в громадян, у національній традиції яких немає звичаю зазначати по батькові, то в записі акта та свідоцтві про народження дитини мають право записати лише її прізвище та ім’я. По батькові дитини, народженої жінкою, яка не перебуває у шлюбі, за умови, що батьківство щодо дитини не визнано, визначається за іменем особи, яку мати дитини назвала її батьком [22].

Якщо дитина була знайдена, і її батьки невідомі, то державна реєстрація прізвища, імені та по батькові такої дитини здійснюються органами реєстрації актів цивільного стану, на підставі даних, зазначених в рішенні органу опіки та піклування [22]. Таким чином, у вищеописаній ситуації прізвище, ім’я та по батькові дитини визначаються органами опіки та піклування, про що постановляється рішення.

У деяких випадках може виникнути потреба змінити прізвище чи по батькові дитини. Так, відповідно до Сімейного кодексу України, у разі зміни прізвища обома батьками змінюється прізвище дитини, яка не досягла семи років. У разі зміни прізвища обома батьками прізвище дитини, яка досягла семи років, змінюється за її згодою.

У разі зміни прізвища одного з батьків прізвище дитини може бути змінене за згодою обох батьків та за згодою дитини, яка досягла семи років.

У разі заперечення одним із батьків щодо зміни прізвища дитини спір між ними щодо такої зміни може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. При вирішенні спору беруться до уваги виконання батьками своїх обов’язків щодо дитини, а також інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища інтересам дитини [3].

У разі, якщо батько змінив своє ім’я, по батькові дитини, яка досягла чотирнадцяти років, змінюється за її згодою.

Прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи можуть бути змінені у разі її усиновлення. Згідно зі статтею 231 Сімейного кодексу України, якщо усиновлювачами є одночасно жінка та чоловік і якщо вони