і розмірах, установлених законом. Податок – це вид обов’язкового платежу, який справляється до бюджетів з юридичних і фізичних осіб у порядку й на умовах, визначених законодавством України. Податок має ряд особливостей, які визначають його сутність:
– регулюється актом вищої юридичної сили;
– індивідуальна безоплатність виражається в односторонньому русі коштів від платника до держави;
– має безумовний характер, тобто його сплата не пов’язана з будь-якими умовами про зустрічні дії з боку держави;
– нецільовий характер;
– обов’язковий характер.
Крім податків, які є основним джерелом доходів бюджетів, до державних доходів відносяться збори та інші обов’язкові платежі. Сукупність податків, зборів, інших обов’язкових платежів до бюджетів і внесків до Державних цільових фондів, що справляються на території України у визначеному законом порядку, становить систему оподаткування.
Для того, щоб мати повну уяву про сукупність явищ і процесів, які мають місце у сфері оподаткування, необхідно звернутися до податкової системи. У податковій системі знаходять відображення такі елементи оподаткування, як принципи, форми й методи побудови податків, зборів та інших обов’язкових платежів; процесуальні відносини з їх встановлення, зміни або відміни; заходи, спрямовані на забезпечення їх сплати, контроль та відповідальність за порушення податкового законодавства, а також визначення кола суб’єктів, що беруть участь у цих відносинах.
Правові норми, якими закріплюються принципи побудови податкової системи, права, обов’язки та відповідальність учасників податкових правовідносин, види платежів тощо, складають підгалузь фінансового права – податкове право.
Формування податкової системи України здійснюється з великими проблемами, тому що вона формується в складний період переходу від адміністративно-командної економіки до економіки ринкового типу. Часто податкова система України повторює зміни російського законодавства.
На сьогодні діяльність у сфері оподаткування регулюється значною кількістю нормативних актів. Лише з грудня 1990 по вересень 1995 року в Україні було прийнято понад 116 нормативних актів, до яких було внесено безліч змін і доповнень. До останнього часу не було чіткої концепції побудови системи оподаткування. Так, Закон України “Про систему оподаткування змінювався тричі, а Закон України “Про державну податкову службу” – чотири рази, що свідчить про нестабільність податкової системи, яка має багато недоліків і суперечностей. Кодекс повинен бути покликаний розвивати основні положення Конституції України щодо побудови бюджетної системи, зокрема, що стосується справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами, збалансованості бюджету.
Види податків:
Взалежності від сфери дії податків та компетенції органу держаної влади та місцевого самоврядування:
загальнодержавні податки і збори;
місцеві податки;
Взалежності від характеру платника:
податки з юридичних осіб;
податки з фізичних осіб;
За формою обкладання:
прямі;
непрямі;
Залежно від характеру використання:
загальні;
спеціальні (цільові);
За періодичністю стягнення:
разові;
систематичні (регулярні).
Аграрне право України
Закріплення оптимального правового становища всіх суб’єктів аграрних правовідносин;
Забезпечення встановлення ринкових відносин та розвиток їх інфраструктури, аграрно-фондових формувань;
Забезпечення сучасного рівня взаємо поєднання і регулювання всіх форм власності, що становлять екологічну основу аграрного сектора національного господарства, посилення охоронності майна і коштів;
Сприяння раціональному використанню вод, землі та інших природних ресурсів і гарантування їх збереження як найголовніших об’єктів екології;
Збереження реалізації правоздатності суб’єктів аграрних правовідносин і тих конкретних завдань і цілей, що становлять їх соціально-економічну діяльність.
Існування і функціонування цих відносин на засадах приватної власності, її вияву – колективної та державної форми власності на землю та інше нерухоме майно, зокрема засоби виробництва;
Розвиток різноманітних легальних приватних форм аграрного підприємства поряд із державними юридичними особами;
Поступовий перехід від державної форми аграрного господарювання до приватних форм;
Розширення кола об’єктів правовідносин, які включають у себе всю повноту змісту й суті аграрного підприємства, продукти харчування рослинного і тваринного походження і, зрештою, - включення до кола об’єктів аграрних правовідносин ряду тих, які раніше за законодавством належали до об’єктів виключно інших галузей народного господарства;
Збільшення питомої ваги майнових аспектів у системі аграрних правовідносин;
Встановлення значущості економічних функцій аграрного підприємства і, тобто зміна ролі і питомої ваги інших, особливо соціальних, функцій всіх легальних організаційно-правових форм суб’єктів аграрної підприємницької діяльності.
Аграрними підприємствами України є:
ЗЕМЕЛЬНЕ ПРАВО
Особливості земельних і сільськогосподарських відносин
Земельні і сільськогосподарські відносини посідають особливе місце в історії нашої держави. Наші пращури здавна займалися землеробством, котре переважало над всіма іншими видами сільськогосподарської діяльності. Проблеми земельних відносин знайшли своє відображення у найдавнішій пам’ятці вітчизняної правової культури – “Руській Правді”. Згодом протягом багатьох століть процес становлення демократії проходив під гаслом “Земля і воля”, що добре Вам відомо з курсу вітчизняної історії.
Специфіка земельних відносин визначається тим, що земля займає домінуюче положення серед природних компонентів. Щоб переконатися у цьому, уявіть лише природу без землі або принаймі річку без берегів.
Земля – об’єкт, обмежений у просторі. І цей об’єкт нерухомий, більш нерухомий, ніж будинки чи споруди. Земля – не лише екологічний об’єкт і засіб сільськогосподарського виробництва, а ще й майно. Конституція України визначає землю як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави (ст. 14).
Земельна реформа
Радянський період показав, що земельні відносини, які грунтуються лише на коллективних формах господарювання, не є найеффективністю в 1992р. відповідно до Постанови Верховної Ради України “Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі” від 13 березня 1992р. Земельна реформа мала декілька цілей:
Забезпечення на принципово нових земельних відносинах високоефективного використання земельних угідь;
Створення умов рівноправного розвитку всіх форм господарювання на землі;
Формування багатоукладної економіки;
Раціональне використання та охорона земельних ресурсів;
Створення високотоварногго та ефективного фермерського господарства;
Ведення економічного та ефективного фермерського господарства;
Створення конкурентноспроможного на світовому ринку національного агропромислового комплексу.
Досягнення вказаних цілей було малоймовірним за правової бази, що існувала в