узгоджені дії, які можуть призвести або призводять до розподілу ринків або продавців, покупців, споживачів [19, с.139].

Суб'єктам господарювання, які отримали дозвіл на узгоджені дії, забороняється встановлювати щодо господарської діяльності суб'єктів господарюван-ня обмеження, які, як правило, не застосовуються до інших суб'єктів господарювання, або застосовувати без об'єктивно виправданих при-чин різний підхід до різних суб'єктів господарювання. Суб'єктам господарювання, що мають значно більший ринковий вплив порівняно з малими або середніми підприємцями, які є їхніми конкурентами, забороняється створення перешкод у господарській діяльності малим або середнім підприємцям. Дані зловживання мають назву обмежувальна та дискри-мінаційна діяльність суб'єктів господарювання.

Не допускається обмежувальна діяльність об'єднань шляхом відмо-ви суб'єктові господарювання у прийнятті до такого об'єднання, яка ставить його у невигідне становище в конкуренції, якщо така відмова є необгрунтованою і невиправданою [7].

Справи про антиконкурентні погоджені дії становлять порівняно невеликий відсоток в правозастосовчій практиці державних антимонопольних органів України. Так загальна кількість припинених порушень цього виду та дій, що мали ознаки таких порушень, також зросла, порівняно з попереднім роком, із 131 до 139, а загальна сума штрафів за такі порушення склала близько 3 млн. гривень. Із числа виявлених та припинених у 2008 році випадків антиконкурентних узгоджених дій суб’єктів господарювання 62 відсотки стосувалися встановлення цін (у 2007 році – 49,1 відсотка). Вже в першому кварталі 2009р. Рівненське обласне відділення АМКУ порушило справу за ознаками антиконкурентних узгоджених дій з боку 17 приватних автоперевізників, а Івано-Франківське обласне відділення Ї з боку операторів ринку світлих нафтопродуктів, останні в січні цього року значно підвищили роздрібні ціни на світлі нафтопродукти в Івано-Франківській області [25, с.18].

Безумовно, боротьба з такими правопорушеннями передусім ускладнюється тим, що антиконкурентні угоди, як пра-вило, укладаються потайки, що значно ускладнює збирання доказів.

Але в нашій державі, на думку окремих дослідників, існують додаткові мож-ливості провадження суб'єктами господарювання таких дій — це галу-зева структура управління економікою, наявність організаційних струк-тур монопольного типу (концернів, асоціацій), часті зміни умов функ-ціонування суб'єктів господарювання тощо [38, с.246].

2.3. Зловживання суб?єктами господарювання домінуючим становищем на ринку

При дослідженні чинного конкурентного законодавства, насамперед, привертає увагу визначення поняття "монопольне (домінуюче) становище" суб?єкта господарювання, оскільки воно є ключовим у цій сфері, на ньому базується склад найпоширенішого антиконкурентного правопорушення "зловживання монопольним становищем на ринку".

У ч. 1 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" наводиться таке визначення зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку: це дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку [7]. Дана стаття дає загальне поняття зловживання монопольним становищем, вона є генеральною забороною на всі випадки зловживання монопольним становищем суб?єктами господарювання. Законодавцем визначено два альтернативні наслідки і за наявності хоч би одного з двох об?єктів створюється склад правопорушення: по-перше, це недопущення, усунення або обмеження конкуренції; по-друге, ущемлення інтересів споживачів.

Сама по собі наявність монопольного (домінуючого) становища суб?єкта господарювання відповідно до конкурентного права України не є протиправною. Проте дії суб?єкта господарювання, домінуючого на ринку, який намагається посилити свою ринкову владу через певні методи, що обмежують або усувають конкуренцію або ущемлюють права споживача, є порушенням конкурентного законодавства і припиняються антимонопольними органами [19, с.84].

Слід зазначити, що законодавець вважає поняття "монопольне" та "домінуюче" становище тотожними. Практика ЄС свідчить проте що в жодному нормативному акті країни-учасниці ЄС наведені поняття не використовуються як тотожні. Так, у п. 6 ст. 2 Закону Польщі "Про протидію монополістичній практиці і захист прав споживачів" від 24 лютого 1995р. визначено монопольне становище як таке, де підприємець не зустрічається з конкуренцією на внутрішньому або регіональному ринках; у п. 7 цієїж статті домінуюче становище Ї це становище, при якому він не стикається з суттєвою конкуренцією на внутрішньому чи регіональному ринках; вважається, що підприємець має домінуюче, якщо його частка ринку перевищує 40 відсотків. Такий же підхід використаний і у Законі Чехії "Про захист економічної конкуренції" від 30 січня 1990 р. [57, с.40].

Згідно ст. 14 Закону про захист економічної конкуренції, з метою запобігання порушенням законодавства, органи АМК України можуть надавати суб?єктам господарювання на підставі наданої ними іформації висновки у формі рекомендаційних роз?яснень щодо відповідності дій суб?єктів господарювання положенням ст.13 Закону.

Зловживання монопольним становищем на ринку слід відрізняти від інших порушень анимонопольного законодавства.

Відмінність зловживання монопольним становищем на ринку від антиконкурентних погоджених дій суб?єктів господарювання полягає насамперед у тому, що перше спричинюється одним суб?єктом, у той час як інше Ї двома і більше суб?єктами господарювання. Спеціальним суб?єктом зловживання є суб?єкт господарювання, що займає монопольне становище на ринку, у той час як суб?єкти іншого правопорушення не обов?язково займають таке становище на ринку [47, с.3].

Хоча і зловживання монопольним становищем на ринку, і антиконкурентні дії органів влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління і контролю здійснюють спеціальні суб?єкти, однак це різні суб?єкти. Якщо суб?єктом зловживання може бути тільки суб?єкт господарювання, що займає монопольне становище на ринку, то суб?єктами антиконкурентних дій відповідно до законодавства України можуть бути тільки органи влади, місцевого самоврядування й адміністративно-господарського управління і контролю.

Особливістю цього виду порушення законодавства про захист економічної конкуренції є