Закон про захист економічної конкуренції, на відміну від Закону про обмеження монополізму, що діяв раніше, містить не вичерпний перелік видів діянь, що визнаються зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку [ 47, с.4].

Види зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку:

Першим видом зловживань є встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної кон-куренції на ринку (п. 1 ч. 2 ст. 13); Слід зазначити, що вказані цінові зловживання пов?язані із ціновими маніпуляціями, встановленням монопольної високої або низької ціни.Саме тому дану групу зловживань можна назвати зловживаннями цінового характеру.

Другим і третім видами діянь є:

Практика свідчить, що встановлення дискримінаційних цін як більш прихована, порівняно з монопольно високими цінами, форма неправомірного одержання монопольно високого прибутку, виявилась в останні роки найбільш поширеним видом зловживань монопольним становищем. Непоодинокими є випадки поєднання обох видів порушень Ї встановлення і дискримінаційних, і монопольно високих цін. Більшість цих діянь переважно стосуються встановлення різних цін на той самий товар для різних категорій споживачів, що отримало назву Ї цінова дискримінанація. Що стосується обумовлення укладання угод прийняттям суб?єктом господарювання додаткових зобов?язань, які не стосуються предмета договору, то важливе значення для встановлення додаткового характеру цих зобов?язань, а також торгових та інших чесних звичаїв у підприємницькій діяльності. Отже, дискримінаційні зловживання монопольним становищем суб?єкта господарювання на ринку Ї це зловживання переважно дискримінаційного характеру, спрямовані на одержання прибутку або інших переваг, пов?язаних із неправомірним використанням домінуючої ринкової влади [48, с.4].

Четвертим і п?ятим видами зловживань монопольним становищем на ринку є:

обмеження виробництва, ринків або технічного розвитку, що завдало чи може завдати шкоди іншим суб'єктам господарювання, покупцям, продавцям (п.4 ч.2 ст.13);

часткова або повна відмова від придбання або реалізації товару за
відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання (п.5 ч.2 ст.13);

Подібність цих двох видів полягає в тому, що вони призводять до неправомірного скороченням монопольним утворенням пропозиції або попиту на ринку, що надає можливості об?єднати їх у самостійний різновид зловживань монопольним становищем на ринку. Зазначені дії у вигляді обмеження обсягу випуску продукції призводить до підвищення цін і переносу прибутків від споживачів до виробників, що тягне одержання монопольного прибутку, викликаючи негативні для економіки наслідки. Скорочення випуску продукції також може призвести до того, що монополіст використовуватиме свою владу з метою усунення суперників із ринку не конкурентними засобами, а шляхом використання нечесних прийомів і способів щодо придбання або зберігання значної переваги на ринку. Такі дії вважаються протиправними. Однак саме по собі скорочення випуску продукції не може бути кваліфіковано як правопорушення, якщо це правомірні, розумні та раціональні дії суб?єкта господарювання, що володіє владою на ринку і прагне до максимізації прибутку, що є його природнім прагненням. монополіст може відмовитися від реалізації або закупівлі товару, якщо існують законні і розумні, з точки зору розвитку конкуренції, причини для такої відмови [47, с.4].

Шостим і сьомим видами зловживання монопольним становищем на ринку є:

суттєве обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання на ринку без об'єктивно виправданих на те причин;

створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) чи усунення з ринку продавців, покупців, інших суб'єктів господарювання.

Для того щоб кваліфікувати ці дії як правопорушення, необхідно проаналізувати поняття "перешкоди доступу на ринок суб?єктів господарюваня". Вважаємо що такими перешкодами можуть бути будь-які обставини, що заважають суб?єкту господарювання на рівних конкурувати з іншими суб?єктами, які діють на певному ринку своїм монопольним становищем. Отже, ці перешкоди є наслідком правопорушення, а не інших причин. Створенням перешкод слід вважати встановлення таких перешкод економічного або технологічного характеру, що протидіють можливості суб?єктів господарювання діяти на певному ринку. Ці перешкоди створюються суб?єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку під час здійснення ними господарської діяльності на певному ринку [47, с.5].

Зловживання домінуючим становищем можна поділити на цінові, договірні та виробничо-комерційні.

Законодавством передбачено три види цінових зловживань:

встановлення монопольно високих цін (тарифів, розцінок) на свої товари, що призвело або може призвести до порушення прав споживачів;

встановлення монопольно низьких цін (розцінок, тарифів) на свої товари, що призвело або може призвести до обмеження конкуренції;

встановлення дискримінаційних цін (тарифів, розцінок) на свої товари, що обмежують права окремих споживачів.

Законодавство не визначає, що слід розуміти під «дискримінаційними цінами», «монопольно високим цінами» та «монопольно низькими цінами». Виходячи зі змісту ст. 1 Закону України «Про захист еко-номічної конкуренції», зазначені поняття можна вважати різновидами монопольної ціни, «яка встановлюється суб'єктом господарювання, що посідає монопольне становище на ринку, і призводить до обмеження конкуренції або порушення прав споживача».

Встановлення монопольно високих цін посягає, передусім, на пра-ва споживачів і обумовлює отримання надприбутку домінуючим підприємством. В умовах мо-нопольного ринку