В контексті даного питання собливу увагу науковців привертає розмежування регулятивних та охоронних примусових заходів, які застосовуються уповноваженими державними органами до суб?єктів господарської діяльності з метою розвитку та захисту економічної конкуренції. Більшість із них вважають, що заходи відповідальності відрізняються від заходів захисту за своїми підставами, змістом, функціями та засобами впливу. До заходів захисту, які носять виключно правовідновлювальний характер, в конкурентних правовідносинах належать, наприклад, рішення антимонопольних органів: про скасування неправомірних рішень органів влади в питаннях демонополізації економіки та розвитку конкуренції; про припинення антиконкурентних угод між суб?єктами господарювання; про продаж надлишкової кількості часток (акцій, паїв) інвестиційними компаніями та фондами тощо. Заходи юридичної відповідальності носять штрафний характер, підставою для їх застосування є вчинення правопорушення, вони завжди пов’язані із завданням правопорушнику певних обтяжень. Виходячи з цього, юридична відповідальність за антиконкурентні правопорушення розглядається як охоронні правовідносини, що виникають між компетентним державним органом та правопорушником у зв’язку із застосуванням до суб’єкта антиконкурентного правопорушення примусових штрафних заходів у встановленому процесуальному порядку.

Загальним об?єктом посягання антиконкурентних правопорушень є відносини конкуренції. За родовими об?єктами дані правопорушення можна класифікувати на такі, що посягають на суспільні відносини, пов’язані із захистом від монополістичної (обмежувальної) діяльності, і такі, що посягають на суспільні відносини, пов’язані із захистом від неправомірних засобів ведення конкуренції. Безпосереднім об?єктом є конкретні блага конкурентів, споживачів, а також суспільні і державні інтереси захисту конкуренції на ринку. Антиконкурентні правопорушення слід відрізняти від інших протиправних дій, що вчиняються у зв’язку з конкуренцією, але не посягають на неї безпосередньо, таких як порушення правил економічної концентрації, неподання інформації на запити антимонопольних органів тощо [58, с.7].

До обов?язкових елементів будь-якого правопорушення відносять об?єкт правопорушення, об?єктивну сторону правопорушення, суб?єкт правопорушення і суб?єктивну сторону правопорушення.

Об?єктом порушення законодавства про захист конкуренції є суспільні відносини в сфері конкуренції на товарному ринку, ринку цінних паперів і фінансових послуг. Із аналізу закону "Про захист економічної конкуренції" не випливає, що сфера його дії обмежується тільки ринком товарів.

В структуру об?єкта порушення включаються і відносини між:

окремими суб?єктами господарювання ( реальними і потенційними конкурентами);

суб?єктами господарювання і державою в особі уповноважених органів;

суб?єктами господарювання і споживачами.

Об?єктивна сторона правопорушення Ї це зовнішній прояв протиправного діяння. Вона складається з трьох елементів: протиправне діяння, його суспільно шкідливі наслідки і причинний зв?язок між діянням і наслідками, що настали [53, с.15].

Об?єктивна сторона складів антиконкурентних правопорушень охоплює 20 видів протиправних дій:

1) антиконкурентні узгоджені дії;
2) зловживання монопольним (домінуючим) становищем;
3) антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю;
4) невиконання рішення, попереднього рішення органів Антимонопольного комітету України або їх виконання не в повному обсязі;
5) здійснення учасниками узгоджених дій - суб'єктами господарювання дій, заборонених згідно з ч. 5 ст. 10 Закону;
6) делегування повноважень органів влади чи органів місцевого самоврядування у випадках, заборонених згідно із ст. 16 Закону;
7) вчинення дій, заборонених згідно із ст. 17 Закону;
8) обмежувальна та дискримінаційна діяльність, заборонена згідно із ч. 2 ст. 18, статтями 19 і 20 Закону;
9) обмежувальна діяльність, заборонена згідно із ч. 1 ст. 18 Закону;
10) недодержання умов, передбачених п. 2 ч. З ст. 22 Закону;
11) порушення положень погоджених з органами Антимонопольного комітету України установчих документів суб'єкта господарювання, створеного в результаті концентрації, якщо це призводить до обмеження конкуренції;
12) концентрація без отримання відповідного дозволу органів Антимонопольного комітету України у разі, якщо наявність такого дозволу необхідна;
13) неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у строки, встановлені органами

Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами;
14) подання інформації у неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у строки, встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами;
15) подання недостовірної інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню;
16) створення перешкод працівникам Антимонопольного комітету України, його територіального відділення у проведенні перевірок, огляду, вилученні чи накладенні арешту на майно, документи, предмети чи інші носії інформації;
17) надання рекомендацій суб'єктами господарювання, об'єднаннями, органами влади, органами місцевого самоврядування, органами адміністративно-господарського управління та контролю, що схиляють до вчинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції чи сприяють вчиненню таких порушень;
18) обмеження у господарській діяльності суб'єкта господарювання у відповідь на те, що він звернувся до Антимонопольного комітету України, його територіального відділення із заявою про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
19) невиконання учасниками узгоджених дій, концентрації вимог і зобов'язань, якими було обумовлено рішення про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію;
20)обмежувальна діяльність об'єднань, заборонена згідно зі ст. 21 Закону [7].

Даний перелік має вичерпний характер. Ці діяння об?єднює та обставина, що вони пов?язані з економічною діяьністю суб?єктів господарювання або владною діяльністю державних органів, органів місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління і контролю і посягають на конкурентні відносини.

Крім того, слід підкреслити, що протиправними є не будь-які монополістичні правопорушення і обмеження конкуренції, а тільки вчинені вказаними в законодавстві способами.

В основному порушення законодавства про захист економічної конкуренції вчиняються у формі дій, тобто активного невиконання обов?язку, законої вимоги, а також порушення заборони. Деякі дії