Важливою є класифікація типів концентрації в залежності від складу учасників та їх взаємовідносин на ринку. Виділяють горизонтальний тип концентрації (коли об'єднуються конкуренти), вертикальний (при об'єднанні споживачів та постачальників) та конгломеративний (при об'єднанні фірм, які функціонально не пов'язані між собою за лінією виробництва та збуту). Тип концентрації господарських структур повинен враховуватись антимонопольними органами при прогнозуванні можливих наслідків злиття та прийнятті рішення про надання дозволу на об'єднання.

Держава регулює такі види концентрації:

злиття суб?єктів господарювання або приєднання одного суб?єкта господарювання до іншого;

придбання безпосередньо або через інших осіб контролю одним або декількома суб?єктами господарювання над одним або декількома суб?єктами господарювання або частинами суб?єктів господарювання, зокрема, шляхом:

безпосереднього або опосередкованого придбання, отримання у власність іншим способом активів у вигляді цілісного майнового комплексу або структурного підрозділу суб?єкта господарювання, отримання в управління, оренду, лізинг, концесію або отримання іншим способом права користування активами у вигляді цілісного майнового комплексу або структурного підрозділу суб?єкта господарювання, який ліквідується;

призначення або обрання на посаду керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового або виконавчого органу суб?єкта господарювання особи, яка вже займає одну або кілька з перерахованих посад в інших суб?єктах господарювання, або створення ситуації при якій більше половини посад членів спостережної ради, інших наглядових або виконавчих органів двох або більше суб?єктів господарювання займають одні й ті самі особи;

створення су?єкта господарювання двома і більше суб?єктами господарювання, який тривалий період самостійно здійснюватиме господарську діяльність, і при цьому вказане створення не призводить до координації конкурентної поведінки між суб?єктами господарювання, які створили цей суб?єкт господарювання, або між ними і новоствореним суб?єктом господарювання;

безпосереднє або опосередковане придбання, отримання у власність іншим способом або отримання в управління часток, які забезпечують досягнення або перевищення 25% або 50% голосів у вищому органі управління відповідного суб?єкта господарювання [7].

Частиною 3 ст. 22 Закону України "Про захист економічної конкуренції" позначено випадки, які не підпадають під концентрацію. Перш за все до них відносяться створення суб'єкта господарювання, метою чи внаслідок створення якого здійснюється координація конкурентної поведінки між суб'єктами господарювання, що створили зазначений суб'єкт господарювання, або між ними та новоствореним суб'єктом господарювання. Таке створення, а також внесення змін в установчі документи, на підставі яких створюються суб?єкти господарювання, об?єднання, розглядаються як узгоджені дії.

Не являються концентрацією придбання часток суб?єкта господарювання особою, основним видом діяльності якої є проведення фінансових операцій або операцій із цінними паперами, якщо це придбання здійснюється з метою їх подальшого перепродажу за умови, що вказана особа не бере участі в голосуванні у вищестоящому органі або інших органах управління суб?єкта господарювання. У такому разі подальший перепродаж повинен бути здійснений протягом одного року з дня придбання часток. За клопотанням зазначених осіб із обґрунтуванням неможливості здійснення наступного перепродажу органи Антимонопольного комітету України можуть прийняти рішення про продовження цього строку.

Не вважаються концентрацією дії, які здійснюються між суб'єктами господарювання, пов'язаними відносинами контролю, у випадках, передбачених п. 2.1 Положення про концентрацію, окрім випадків набуття такого контролю без отримання дозволу Антимонопольного комітету України, якщо необхідність отримання такого дозволу передбачена законом, а також придбання контролю над суб?єктом господарювання або його частиною, у тому числі завдяки праву управління і розпорядження його майном арбітражним керуючим, службовою або посадовою особою органу державної влади [8].

У конкурентному праві існує поняття опосередкованого придбання іншим способом у власність, отримання в управління часток, активів у вигляді цілісного майнового комплексу суб?єкта господарювання або його структурного підрозділу, яке є придбанням однією юридичною або фізичною особою можливості впливати на реалізацію прав, які випливають з володіння або управління частками, активами іншої юридичної особи завдяки: по-перше, наявності контролю над особами які набувають у власність або отримують в управління зазначені частки, активи; по-друге наявності або появи контролю над тими юридичними особами, які володіють або управляють зазначеними частками, активами; або ж об?єднанню вказаних умов [19, с.108]. Опосередкований контроль можливий у різних видах концентрації.

Недружне придбання, отримання іншим способом у власність, отримання в управління є придбанням іншим способом у власність, отриманням в управління часток, які забезпечують досягнення або перевищення 25, 50 відсотків голосів у найвищому органі управління суб?єкта господарювання в осіб, які не здійснюють контролю над ним, при відмові цього суб?єкта господарювання в осіб, які не здійснюють контролю над ним, при відмові цього суб?єкта господарювання надати заявникові інформацію необхідну для отримання дозволу органів АМК України [19, с.109].

АМК і його органи здійснюють попередній контроль за концентрацією [7]. Регулюється він Положенням про порядок подачі заяв в АМК України про попереднє отримання дозволу на концентрацію суб?єктів господарювання, затвердженим розпорядженням Комітету від 19 лютого 2002р. № 33-р. Так протягом 2008р. в Антимонопольному комітеті було розглянуто 776 заяв про концентрації, у тому числі 87 Ї від іноземних інвесторів. При цьому спостерігається тенденція до зменшення загального числа заяв: у 2007 році їх було на 7,5 % менше, ніж у 2006, у 2008 Ї на 23 % менше, ніж за той самий період 2007 [25, с.7]. Оскільки правила контролю залишаються практично незмінними, цей процес, мабуть, не пов’язаний з антимонопольною політикою.

У економіці постійно