Добросовісне, об'єктивне порівняння в рекламі, яке корисне для споживачів, не вважається правопорушенням. Такий підхід укра-їнського законодавця відповідає світовому досвіду правового регулю-вання рекламної діяльності.

Дискредитація, дезорганізація господарської діяльності конкурента та досягнення неправомірних переваг у конкуренції. Характерною ознакою цього виду недобросовісної конкуренції є пряме чи побічне втручання в господарську діяльність конкурента. Дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних з особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, у тому числі щодо його товарів, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.

Прямими втручаннями в господарську діяльність конкурента, що спрямовані на дезорганізацію його роботи, є:

схиляння до бойкоту суб'єкта господарювання — спонукання
його конкурентом іншої особи, безпосередньо або через іншу особу, до відмови від установлення договірних зв'язків із цим суб'єктом господарювання, до невиконання (розірвання) або виконання неналежним чином договірних зобов'язань перед цим суб'єктом господарювання;

схиляння постачальника до дискримінації покупця (замовника) — спонукання постачальника конкурентом покупця (замовника), безпосередньо або через іншу особу, до застосування постачальником до покупця (замовника) невигідних умов у господарській діяльності порівняно з цим чи іншими конкурентами покупця (замовника).

Ще одним видом недобросовісних конкурентних дій є підкуп працівника, посадової особи постачальника або покупця, з якими конкурент перебуває в до-говірних відносинах або планує встановити такі відносини. Договірні відносини з постачальниками та покупцями продукції мають життєво важливе значення для всіх суб'єктів господарювання, тому посягання конкурентів на договірні відносини можуть призвести до дезорганізації роботи підприємства [17, с.41].

Згідно з чинним законодавством, антиконкурентним правопору-шенням вважаються дії, що полягають у досягненні неправомірних переваг у конкуренції, а також поширення інформації, що вводить в оману.

Неправомірне збирання, розголошення та використання інформації, що становить комерційну таємницю конкурента. Успіх суб'єктів госпо-дарської діяльності, що є конкурентами на ринку певного товару чи по-слуги, значною мірою залежить від здатності кожного з них зберігати в таємниці відомості про власну виробничу, фінансову та іншу діяльність. Строго кажучи, неправомірне збирання, розголошення та використання комерційної таємниці є втручанням у господарську діяльність конку-рента, що спрямоване на дезорганізацію роботи останнього. Розкриття комерційної таємниці іноземній державі або фірмі, а також використання переваг від відомостей, які є комерційною таємницею є незаконним [27, с.18].

Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції» передбачає такі види посягань на право суб'єктів господарювання на комерційну таємницю:

неправомірне збирання комерційної таємниці;

розголошення комерційної таємниці;

схиляння до розголошення комерційної таємниці;

неправомірне використання комерційної таємниці;

Згідно зі ст. 36 ГКУ пов'язані з виробництвом, технологією, управлінням, фінансовою та іншою діяльністю суб'єкта господарювання відомості, що не є державною таємницею і розголошення яких може завдати шкоди інтересам суб'єкта господарювання, можуть бути визнані його комерційною таємницею. Склад і обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, а також спосіб їх захисту визначаються суб'єктом господарювання [2].

Таким чином, на підставі аналізу чинного законодавства та суттєвих рис недобросовісної конкуренції, останню можна визначити як протиправну діяльність суб'єктів господарювання, що шляхом введення в оману спожи-вачів чи інших суб'єктів господарювання, спрямована на заміну в межах одного товарного ринку власним товаром чи послугою аналогічних товарів чи послуг конкурента, які мають сталий попит.

Антиконкурентні узгоджені дії суб?єктів господарювання

У зв?язку з розвитком господарської діяльності та посиленням конкуренції значимість правового захисту від антиконкурентних дій у сфері економічної конкуренції значно зростає. Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України --------«Про захист економічної конкуренції» антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції.

Узгодженими діями вважається укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена антиконкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання. Узгодженими діями є також створення суб'єкта господарювання, метою чи наслідком створення якого є координація конкурентної по-ведінки між суб'єктами господарювання, що створили зазначений суб'єкт, або між ними та новоствореним суб'єктом господарювання [7].

Антиконкурентні узгоджені дії суб?єктів господарювання успішно реалізуються, як правило, на ринках, що характеризуються високим ступенем концентрації продавців, значною однорідністю товарів, а також високим рівнем бар?єрів вступу на ринок нових учасників. Таке явище в зарубіжному законодавстві і літературі часто іменуються картелями. С. Слухай вважає, що «картель» Ї це ситуація на ринку, коли його учасники доходять згоди щодо планових обсягів реалізації для кожного та єдиних ринкових цін [50, с.67].

Своєрідне визначення антиконкурентних угод містить і законодавство ЄС, відповідно до нього атиконкурентна угода це дво- чи багатосторонній договір двох або більше сторін Ї суб?єктів господарювання держав ЄС, спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов?язків [56, с.77]. Слід зазначити що практика застосування законодавства ЄС про конкуренцію визнає його порушенням також укладення відповідних договорів в усній формі.

Антиконкурентні узгоджені дії можуть мати різні форми, що безпосередньо в законодавстві України не названі. В літературі були спроби визначення форм антиконкурентних узгоджених дій. На думку С. Паращука, до основних угод належать:

письмові угоди, укладені шляхом складання одного або кількох документів;

усні угоди і домовленості, укладення яких підтверджено доказами;

погоджені фактичні дії суб?єктів господарювання щодо координації підприємницької діяльності, що змушують інших осіб дотримуватись певної поведінки на ринку [44, с.165].

Узгоджені дії на практиці відрізняються від угод меншим ступенем координації діяльності учасників та їх прагненням уникнути протягом досить тривалого часу частини ризиків, пов?язаних з конкурентною боротьбою на ринку [29, с.58].

Види антиконкурентних узгоджених дій