законодавством правила торгівлі та надання послуг або умови зберігання і транспортування товарів, крім господарських та адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, можуть застосовуватися також спеціально передбачені законом про захист прав споживачів адміністративно-господарські санкції, включаючи вилучення недоброякісних товарів та зупинення діяльності зазначених суб'єктів у встановленому законом порядку.
Органи державної влади з питань захисту прав споживачів мають право у випадках і порядку, передбачених законом, приймати обов'язкові рішення про припинення суб'єктом господарювання ви-робництва продукції (виконання робіт, послуг), відвантаження і реа-лізації товарів, що не відповідають вимогам нормативних актів.(ст. 246 ГК)
Скасування державної реєстрації суб'єкта госпо-дарювання за порушення закону
У разі здійснення суб'єктом господарювання діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, до нього може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації цього суб'єкта та його ліквідації.
Скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання провадиться за рішенням суду, що є підставою для ліквідації даного суб'єкта господарювання відповідно до статті 59 цього Кодексу.(ст.247 ГК)
Порядок ліквідації суб'єкта господарювання за
порушення закону - ліквідація суб'єкта господарювання у зв'язку із скасуванням його державної реєстрації за порушення закону здійснюється в порядку, встановленому статтями 60, 61 Господарського кодексу України.
Гарантії прав суб'єктів господарювання у разі неправомірного застосування до них адміністративно-господарських санкцій
Суб'єкт господарювання має право оскаржити до суду рішення будь-якого органу державної влади або органу місцевого самоврядування щодо застосування до нього адміністративно-господарських санкцій.
У разі прийняття органом державної влади або органом місцевого самоврядування акта, що не відповідає законодавству, і порушує права чи законні інтереси суб'єкта господарювання, останній відповідно до статті 20 Господарського кодексу має право звернутися до суду із заявою про визнання такого акта недійсним.
Збитки, завдані суб'єкту господарювання у зв'язку з неправомірним застосуванням до нього адміністративно-господарських санкцій, підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами.(ст.249 ГК)
Адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення ці суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.[ 2,с.110]
ВИСНОВОК
Відповідно до Конституції України (ст.13) держава забезпечує захист прав суб’єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб’єкти права власності рівні перед законом.
Усім суб’єктам правовідносин гарантується захист їх прав, свобод і законних інтересів незалежним і неупередженим судом, утвореним відповідно до закону.
Суб’єкти господарювання вправі звертатись до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених Законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Підприємницька діяльність здійснюється на певних засадах, що враховують, з одного боку, ринкову орієнтацію вітчизняної економіки і відповідно передбачає значну свободу для суб’єктів підприємництва, а з іншого – соціальне спрямування підприємницької сфери, що зумовлює встановлення певних обмежень для суб’єктів підприємництва з метою врахування публічних інтересів (суспільства, держави, територіальних громад, типових приватних інтересів громадян та організацій) в дотриманні встановленого державою суспільного господарського порядку, що передбачає дотримання суб’єктами підприємництва різноманітних вимог щодо :
якості продукції, робіт, послуг, їх безпечності для життя і здоров я споживачів;
екологічної безпеки виробництва;
добросовісної поведінки у сфері економічної конкуренції;
цивілізованого використання найманої праці (тобто з дотриманням вимог трудового законодавства.
Таким чином протиправна дія чи бездіяльність суб’єкта підприємницьких відносин, яка не відповідає вимогам норм господарського законодавства, не узгоджується з юридичними обов’язками зазначеного суб’єкта, порушує суб’єктивні права інших учасників підприємницьких відносин або третіх осіб тягне за собою відповідальність - тобто реалізацію санкції, яка проявляється по – перше в державному примусі; по – друге у настанні несприятливих наслідків, що настають для суб’єкта правопорушника – це як правило наслідки майнового характеру, майнові втрати, наприклад відшкодування збитків; стягнення неустойки, тощо; по – третє державний і суспільний осуд правопорушника, який встановлює йому докір за порушення норм, встановлених державою. Юридична природа такої відповідальності полягає у негативній оцінці поведінки правопорушника з боку держави і в прямій вимозі або санкції закону застосувати до нього заходи матеріального впливу у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки, штрафу , пені тощо. Загальним принципом цієї відповідальності є державна забезпеченість щодо застосування передбачених договором чи законом майнових санкцій.
Господарсько – правова відповідальність загалом є матеріальною і застосовується у формі певної системи майнових санкцій, передбачених або дозволених нормами господарського законодавства. Суб’єкти підприємницької діяльності як організації можуть нести лише матеріальні витрати як відповідальність (примусові виплати, неодержання належних сум, зменшення майна внаслідок відшкодування збитків тощо). Та найвищою економічною санкцією згідно із законодавством можна вважати процесуальне (арбітражне) оголошення господарюючого суб’єкта – боржника банкрутом.
Господарсько–правова відповідальність застосовується лише у разі правопорушення, тобто на такій юридичній підставі, як об’єктивні протиправні дії чи бездіяльність правопорушника, і загалом базується на презумпції його вини .
У функціональному відношенні санкції, що застосовуються у підприємницькій діяльності покликані стимулювати належне виконання господарських та інших зобов’язань .
Отже головною метою застосування санкцій є забезпечення правопорядку у сфері економіки (в підприємницьких відносинах).
Незважаючи на швидкий і прогресивний розвиток підприємництва існує безліч відносин у цій сфері, що не врегульовані законом. Правове регулювання підприємницької діяльності значно послаблене тим, що переважними актами законодавства про підприємництва є підзаконні акти, а вони в свою чергу, внаслідок неповноти регулювання, невідповідності ,складності і важливості різноманітних відносин у сфері підприємництва, не можуть належним чином регламентувати їх.
Хоча в окремих ситуаціях слід визнати доцільність прийняття таких підзаконних актів для невідкладного подолання прогалин у