Оскільки не всі питання правового регулювання підприємництва вирішені в законодавстві України після оголошення її незалежності, то допускається використання законодавства Радянського Союзу з питань, що не вирішені в законодавстві України (якщо воно не суперечить законодавству України). Це, наприклад, деякі нормативні акти, що регулюють договірні відносини у сфері підприємництва (договір підряду на капітальне будівництво, договір перевезення вантажу), у тому числі акти, прийняті багато років тому (Положення про фірму, 1927 р.).

Нарівні з нормативними актами за останні декілька років склалася судово-арбітражна практика застосування законодавства. Однак не завжди ця практика є однаковою. Тому важливе значення мають роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України. У сфері підприємництва слід зазначити роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про підприємництво» від 06.08.97р., «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств» від 12.09.96р.; «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із відшкодуванням моральної шкоди» від 29.02.96р.; «Про деякі питання, що виникають у вирішенні спорів, пов'язаних з визнанням недійсними рішень органів державної податкової служби та зворотним стягненням списаних ними у безспірному порядку сум» від 19.03.98р.

Незважаючи на великий обсяг, кодифіковане законодавство у сфері підприємництва не має єдиної термінологічної бази; для нього характерні суперечності регулювання цілої низки відносин; дублювання; невиправдано великий обсяг законодавства; неоднакові рівні правового регулювання окремих інститутів порівняно із фактичним становищем підприємницьких відносин.

Не можна не помітити, що в цілому виявити обсяг і структуру законодавства про підприємництво як галузі законодавства складно, зважаючи на те, що хоча воно й формувалося і розвивалося дуже швидко, однак недостатньо системно й упорядковано. Незважаючи на швидкий і в цілому прогресивний розвиток законодавства про підприємництво, існує безліч відносин у сфері підприємництва, що зовсім не врегульовані законом, або його регулятивний вплив є надзвичайно слабким через безліч підзаконних нормативних актів, що знижує ефективність правового впливу і в підприємницьку діяльність. Правове регулювання підприємницької діяльності значно послаблене тим , що переважними актами законодавства про підприємництво є підзаконні акти.

Вони, внаслідок неповноти регулювання, невідповідності складності і важливості різноманітних відносин у сфері підприємництва, не можуть належним чином регламентувати їх. Хоча в окремих ситуаціях слід визнати доцільність прийняття таких підзаконних актів для невідкладного переборення прогалин у праві, однак в цілому лише закони здатні заповнити відсутнє правове регулювання.

Верховенство закону припускає, по-перше, перевагу над підзаконними нормативними актами, підвищення ролі й авторитету законів, що не виключає необхідності й можливості широкого використання підзаконних актів, але за винятком вияву в них вузьковідомчих інтересів. По-друге, реальне верховенство закону має бути виражене у самому змісті закону, що допускає домінування норм прямої дії в ньому, а також охоплення ним найважливіших питань. Норма закону має бути не просто визначеною, а визначеною настільки, наскільки це можливо при збереженні її належного регулятивного потенціалу.

З цієї точки зору одним з найважливіших завдань забезпечення верховенства закону є забезпечення відносної стабільності законодавства, що регулює підприємницьку діяльність (хоча стабільність повною мірою важко забезпечити, зважаючи на економічну ситуацію, що постійно змінюється, і умови здійснення підприємницької діяльності). Однак зазвичай невиправдана часта зміна законодавчих актів, викликана їх невисоким рівнем, неправильним співвідношенням законів і підзаконних актів, відсутністю гнучкості й належного регулятивного потенціалу. Якісність правового регулювання позначається на ефективності підприємницької діяльності .

Одним із напрямів удосконалення законодавства про підприємництво є забезпечення верховенства закону, в тому числі підвищення ролі закону в регулюванні відносин у сфері підприємництва, їх пряма реалізація або конкретизація в підзаконних нормативних актах, виключення довільного тлумачення тощо. Враховуючи розосередження регулювання підприємницької діяльності в різних нормативних актах, існування в законодавстві про підприємництво численних нормативних актів, представляється доцільним досягнення систематизації у формі кодифікованого закону. Підприємницький кодекс як комплексний міжгалузевий нормативний акт необхідний для спільного і погодженого використання різнорідних норм у сфері підприємництва з метою належної реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність.[46,с.42]

Створення належного і сприятливого правового середовища підприємництва є лише окремою складовою, середовища підприємництва Вона, на думку вчених, складається з економічних, правових, політичних, соціально-культурних, технологічних, фізичних (або географічних) умов підприємницької діяльності. Підприємницьке середовище - це суспільно-економічна ситуація, що включає ступінь економічної свободи, наявність (або можливість появи) підприємницького корпусу, домінування ринкового типу економічних зв'язків, можливість формування підприємницького капіталу і використання необхідних ресурсів . Виділяють також поняття підприємницького простору, яке характеризують як суму трьох сфер, аналіз кожної з яких дає змогу підприємцю розробити свою тактику і стратегію організації професійної діяльності. Це правова, соціальна й економічна сфери. Правова сфера - це "правила гри", що суспільство встановлює для професійного функціонування підприємця, тобто це закони і підзаконні акти, що регулюють ділову активність основних суб'єктів економічного процесу, і відносини, які підприємець змушений встановлювати і розвивати для досягнення ефективних результатів своєї діяльності

1.2. Система актів законодавства, що передбачають застосування санкцій у підприємницькій діяльності.

Система актів законодавства, що передбачають випадки застосування відповідальності у господарських відносинах, вид, форму та розмір санкцій, що застосовуються до порушника, містить нормативно-правові акти різної юридичної сили:

Кодекси:

Господарський кодекс України, зокрема, розділ V «Відповідальність за правопорушення у сфері господарювання», що складається з 5 глав і 48 статей (статті 216-262);

Цивільний кодекс України, зокрема: ст.22 («Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди»), ст.23 («Відшкодування моральної шкоди»), глава 19 «Позовна (статті 256-268), глава 29 «Захист права власності» (статті 386 – 394 ), параграф 2 «Неустойка» і глава 51 «Правові