У висновку підводиться логічний підсумок роботи, вказується на основні проблеми правового регулювання створення та діяльності інститутів спільного інвестування.

РОЗДІЛ 1 Загальні положення інвестування в Україні

1.1. Поняття, види та форми інвестицій

Інвестиції – в перекладі з англійської (investments) – капіталовкладення. У вітчизняному і зарубіжному законодавствах, а також у літературі є декілька понять інвестицій.

Так, в статті 1 Закону України від 18.09 1991 року «Про інвестиційну діяльність» закріплене таке визначення : «Інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) та/або досягається інший соціальний ефект» [35,с.5].

Інше визначення, що ґрунтувалось на попередньому, можна сформулювати більш чіткіше: не всі вкладення можна розглядати як інвестиції, а тільки вкладення, спрямовані на поліпшення стану та результату діяльності та/або досягнення іншого соціального економічного ефекту (відмінного від вкладення, для звичайного функціонування) суб’єктів та використовуваних ними об’єктів, створення нових, що свідчить про низку додаткових рис:

спрямованість на досягнення спеціального соціально-економічного ефекту. Створення нових об’єктів, започаткування нових організацій, запровадження новітніх технологій тощо;

більша суспільна значущість таких вкладень (оскільки вони спрямовуються на поліпшення соціально-економічного стану окремих суб’єктів і суспільства в цілому);

спеціальний характер цінностей – матеріальні та інтелектуальні, що мають грошовий еквівалент (грошову оцінку);

більший ступінь ризику при здійсненні таких вкладів, що потребують додаткових організаційних зусиль з метою досягнення запланованого ефекту, відсутність в більшості випадків відповідних знань та навичок;

доцільність (в певних випадках – необхідність) залучення до цього процесу експертів, консультантів, посередників, професійних виконавців;

необхідність в більш ґрунтовному врегулюванню з метою їх стимулювання (як таких, що забезпечують значний соціально-економічний ефект;

забезпечення контролю за дотриманням учасниками таких відносин встановленого порядку, що обумовлює створення спеціально уповноважених органів.

Інвестиції – економіко-правова категорія, що застосовується в різних галузях права та інших суспільних науках, економічних зокрема. Разом з тим вона є однією з основних категорій господарського права. Інвестиціями у сфері господарювання визнаються довгострокові вкладення різних видів майна, інтелектуальних цінностей та майнових прав в об’єкти господарської діяльності з метою одержання доходу або досягнення іншого соціального ефекту [ 3,c.145]:

самі інвестиції можуть бути цінностями господарського призначення (устаткування чи обладнання, новітні технології, корпоративні права тощо);

до них можуть застосовуватися різні правові титули (загальне право власності, право довірчої власності, право господарського відання і право оперативного управління);

об’єктом вкладення можуть бути об’єкти господарської діяльності (статутні фонди господарських організацій, майнова база підприємства);

можуть здійснюватися на професійній і на непрофесійній основі.

Інвестиції неоднорідні, а тому постає проблема їх класифікації. Ми спробуємо їх класифікувати за такими ознаками:

залежно від різновидів матеріальних та інтелектуальних цінностей:

інвестиції у формі традиційного «тілесного» майна (рухоме і нерухоме майно);

інвестиції у формі безтілесного (прав інтелектуальної та промислової власності, майнові права, корпоративні права, цінні папери).

2. залежно від джерел походження інвестиції та суб’єктів інвестування:

вітчизняні або внутрішні інвестиції (участь в яких беруть лише вітчизняні інвестори, використовуючи для цього власні або залучені кошти);

іноземні інвестиції (здійснюються виключно іноземними інвесторами);

спільні інвестиції (здійснюються за участю кількох осіб в одні і ті ж об’єкти, як іноземних так вітчизняних інвесторів).

3. за методами господарювання розрізняють :

реальні або капітальні інвестиції (спрямовані на збільшення реального капіталу, розширення матеріального виробництва – придбання рухомого і нерухомого майна, нематеріальних активів, що підлягають амортизації);

фінансові інвестиції (вкладення у придбання корпоративних прав, цінних паперів та інших фінансових інструментів – від 10 до 40 % статутного фонду). В свою чергу вони діляться на прямі і портфельні інвестиції:

а) пряма інвестиція передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою;

б) портфельна інвестиція передбачає придбання цінних паперів та інших фінансових активів за кошти на біржовому ринку (від 1 -5 до 10 % статутного фонду);

в) стратегічна інвестиція передбачає вкладення коштів у придбання контрольного пакету акцій (відповідної частини статутного фонду), з метою здійснення над ним контролю і отримання максимального прибутку від діяльності такого підприємства.

4. залежно від періоду інвестування:

короткострокові інвестиції – строк вкладення не перевищує одного року;

середньострокові інвестиції – строк вкладення від одного до п’яти років;

довгострокові інвестиції – строк вкладення перевищує п’ять років.

5. залежно від форм власності:

приватні інвестиції (здійснюються фізичними і юридичними особами, які не належать до державної та комунальної власності, за рахунок власних або позичкових коштів);

державні інвестиції (здійснюються державними суб’єктами господарювання за рахунок державних або позичкових коштів);

комунальні інвестиції (здійснюються органами місцевого самоврядування та створеними ними організаціями за рахунок коштів місцевих бюджетів та позичкових коштів);

змішані інвестиції (здійснюються інвесторами, що функціонують на різних формах власності).

Законом України про інвестиційну діяльність (стаття 2) визначається інвестиційна діяльність, інвестування як сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Проте слід зазначити, що це визначення є доволі спірним, оскільки охоплює дві суміжні (але з відмінними ознаками) категорії – власне інвестиційну діяльність та інвестиційну операцію. Якщо інвестиційна діяльність – це систематичні дії на вкладення інвестицій (за звичай на довготривалій або постійній основі), то інвестиційні операції – це окремі