довірчі інституційні інвестори (страхові компанії, інвестиційні фонди, довірчі товариства) цій групі інституційних інвесторів клієнти довіряють свої кошти із значним ступенем ризику щодо отримання доходу;

інституційні інвестори ( венчурні фонди, лізингові компанії, МБРР, МАР, МФК тощо) ця група співпрацює, як правило, не з індивідуальними заощадженнями, а з значними індивідуальними інвесторами або іншими державними та недержавними інституціями.

За напрямами інвестування:

ті, що інвестують переважно в цінні папери;

ті, що інвестують переважно у високо ризикові цінні папери (інвестиційні фонди і компанії, венчурні фонди);

ті, що інвестують переважно у низько ризикові цінні папери (страхові компанії, пенсійні фонди). Вони це роблять з метою подальшої можливості виконання власних зобов’язань перед своїми клієнтами, тобто уникаючи можливих збитків;

кредитні інституційні інвестори (комерційні банки, кредитні спілки та міжнародні інституційні інвестори) їх роль надання кредитів господарюючим суб’єктам;

інші інституційні інвестори (лізингові компанії, фінансові компанії тощо).

Зважаючи на вищевикладене, можна виділити основні функції притаманні інституційним інвесторам :

сприяння зниження вартості операцій із цінними паперами за одночасного зростання їх кількості (ефект масштабу);

акумулювання заощаджень індивідуальних інвесторів для здійснення великих інвестицій на первинному ринку цінних паперів (трансформація заощаджень);

диверсифікація інвестиційних ризиків;

інституційні інвестори трансформують строк погашення первинного цінного паперу, в який інвестовано кошти, у різні терміни погашення посередніх зобов’язань (розподіл ресурсів в часі);

професійне управління інвестиційним портфелем;

консультування учасників інвестиційного процесу.

В економіці України розвиток інституційної сфери інвестицій останнім часом відбувається дуже стрімко. Доволі швидких обертів набрав розвиток інституційних інвесторів не банківського типу, система яких перебуває на стадії прогресуючого становлення, проте співпрацює з ними поки що невелика частка населення. Система інституційних інвесторів банківського типу майже сформована, вона користується дещо більшою довірою у населення, ніж небанківські інституційні інвестори, тому їх кількість зростає незначними темпами, однак обсяг їх активів зростає дуже стрімко.

Серед небанківських інституційних інвесторів в Україні посідають провідне місце страхові компанії. Станом на початок 2006 р. 50 страхових компаній займалось страхуванням життя, а решта 348 – іншими видами страхування.

Дуже динамічно в останні 2-3 роки розвиваються кредитні спілки. За 2005рік капітал кредитних спілок збільшився майже утричі, до 671млн, обсяг кредитів, виданих членам спілок збільшився удвічі – до 1.4 млрд. грн., обсяг депозитів членам спілок збільшився також удвічі до 1.1 млрд. грн.

Розширення обсягів кредитування та залучення депозитів кредитними спілками відбувся на фоні зниження вартості позик та підвищення дохідності депозитних рахунків членів кредитних спілок, тоді як банківські кредити стали менш дохідними.

Позитивна динаміка розвитку спостерігалася й у сфері недержавного пенсійного забезпечення, хоч масштаб його поза критикою. Станом на початок 2006року кількість учасників НПФ становила 75,3 тис. осіб. Загальні активи НПФ за рік зросли з 11 до 46 млн. грн. Основними джерелами формування активів НПФ є пенсійні внески – 36,444 млн. грн. (78,8%) та інвестиційний дохід – 9,81 млн. грн. (21,2%).

Після прийняття 2001року Закону України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» доволі динамічно трансформується система інвестиційних фондів. За 9місяців 2005року кількість ІСІ зросла зі 105 до 221, а загальний обсяг зареєстрованих емісій їх цінних паперів на кінець ІІІ кварталу 2005 року становив 23.9 млрд. грн., що на 4 млрд. грн. перевищує показник ІІ кварталу. Найбільшу емісію здійснили венчурні пайові інвестиційні фонди (ПІФи) – 22,1 млрд. грн., або 92,18% загального обсягу. Інтервальні диверсифіковані ПІФи здійснили емісію на суму 64,4 млн. грн. (0,24%), відкриті ПІФи – 286,8 млн. грн. (1,2%), закриті диверсифіковані ПІФи – 12 млн. грн. (0,05%), закриті недиверсифіковані ПІФи – 832,5 млн. грн. (3,45%), закриті недиверсифіковані КІФи – 238,6 млн. грн. (1%), венчурні КІФи – 333,9 млн. грн. (1,4%).

Як бачимо, в Україні поки що має місце банківськоорієнтований тип інвестиційного процесу, оскільки банківські фінансові посередники відіграють найбільшу роль, хоча й небанківський сектор розвивається динамічно. Такий значний розрив між банками та небанківськими інституційними інвесторами сьогодні маємо через те, що становлення банківської системи в Україні відбувалося з початку 1990-х років, а небанківського сектору – набагато пізніше. Спостерігаючи оптимістичну динаміку розвитку інституційних інвесторів небанківського сектору, можна сподіватися, що через 8-10 років вони зможуть конкурувати з банками.

За останні півстоліття сталася концентрація фінансової могутності в руках відносно невеликої кількості організацій, які називають інституційними інвесторами. Скажімо, в американській економіці ці організації в сукупності володіють більш ніж половиною акціонерного капіталу, випущеного в обіг американськими корпораціями.

Більшість інвесторів, мабуть, погодитися з твердженням, що їх завдання – заробити якомога більше грошей. Однак незважаючи на те, що ця ідея досить проста постфактум, оскільки вам залишається лише підрахувати прибуток від інвестицій, вона досить неоднозначна, коли йдеться про інвестиції, до того як ви їх зробите, оскільки рідко буває, щоб інвестору наперед було відомо, скільки він заробить. Майже всі інвестиції здійснюються в умовах невизначеності. Таким чином, незважаючи на те, що всі інвестори бажають забезпечити собі високу дохідність, вони також прагнуть уникнути ризику. Тому не дивно, що інвестиції, які обіцяють вищі ставки дохідності, пов’язані з вищими ризиками. У цьому полягає баланс між дохідністю та ризиком. Власне, головною причиною зростання активності інституційних інвесторів є

те, що вони цей баланс забезпечують найоптимальніше.

3.2.Порівняльний аналіз еволюції розвитку фондового ринку та інститутів спільного інвестування України і зарубіжних країн

Кожний з розвинутих ринків цінних паперів має еволюційну історію формування, наповнену ринковими кризами та проблемами. Розвиток фондового ринку прямо залежить від розвитку економічної системи. Розвинутий ринок цінних паперів неможливий у країнах з ослабленою