3.3.Суть інституту спільного інвестування та особливості їх діяльності в Україні

У світовій практиці, одним із найефективніших механізмів який дозволяє акумулювати ресурси дрібних інвесторів, сформувати із них значні масиви інвестицій, які вже потім спрямувати, як правило, в най перспективніші галузі економіки, як уже зазначалось в попередніх розділах, є інститути спільного інвестування (далі ІСІ). Крім того, для великих інвесторів ІСІ також є привабливим інструментом, за допомогою яких вони мають змогу розподіляти фінансові ризики по проектам, що мають високий ступінь ризикованості, а також у деяких випадках здійснювати оптимізацію власних грошових потоків [51,с.138]. Управління процесами спільного інвестування здійснює компанії з управління активами (далі – КУА) – фінансові посередники, функціями яких є відбір об’єктів інвестування (в межах дозволених законодавством), а також подальше управління інвестиційним портфелем.

В усьому світі ІСІ користуються попитом як у населення, так і юридичних осіб вже багато років. Висока популярність і темпи розвитку індустрії спільного інвестування зумовлено високою дохідністю в умовах помірних ризиків, що досягається за рахунок диверсифікації та професійного управління інвестиційними ресурсами, а також наявних переваг у оподаткуванні.

Україна в цьому процесі значно відстає не лише від розвинутих країн, а й від Росії. Як відомо, підґрунтям для початку процесу організованого ведення ІСІ стало прийняття законів України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» та «Про недержавне пенсійне забезпечення». В Україні законодавчо визначено декілька видів ІСІ . Так за організаційно правовою формою вони поділяються на пайові та корпоративні. Детальну характеристику їх особливостей створення та діяльності ми провели в попередніх розділах. Заслуговує нашу увагу ще така особливість функціонування ІСІ. Як правило, в усьому світі ІСІ користуються у своїй діяльності податковими преференціями. Модель функціонування ІСІ, визначена українськими законодавцями, передбачає для інвестиційних фондів деякі податкові пільги. Зокрема, прибутки фонду (пасивні та від інвестиційних операцій) не обкладаються податком на прибуток. Це означає, що поки прибуток залишається у фонді (наприклад, реінвестується, збільшуючи його активи), він не оподатковується. Податкові зобов’язання виникають лише у інвесторів при виході з ІСІ (продаж свого паю чи отримання дивідендів) [54, c.194].

Світова практика свідчить що механізм спільного інвестування є серйозною конкурентною альтернативою банківським вкладам. Так, у США кожна друга сім’я є учасником ІСІ. В Україні спільне інвестування знаходиться на початковому етапі розвитку і не набуло поки що поширення та популярності. Зважаючи на цей факт, розвиток ІСІ в нашій державі можна характеризувати як динамічний та бурхливий, ми здійснюємо розвиток інвестиційних процесів за десятиліття, те що інші країни робили століттями. Так, за даними Української асоціації інвестиційного бізнесу (далі - УАІБ) – об’єднання КУА, обсяг зареєстрованих випусків цінних паперів ІСІ становить майже 28млрд грн., а загальний обсяг реально залучених інвестицій в ІСІ на початок 2006р. становив 6,1млрд грн., або 8% суми депозитних вкладів населення та 1,5% ВВП.

Розгуляним кількісну характеристику розвитку індустрії спільного інвестування: у 2003 р. в Україні налічувалось лише 5 КУА, наприкінці 2005р. їх вже працювало майже 160, а на 31.03.2006-178 [51,c.139]. Аналіз динаміки активів якими управляли компанії, свідчить, що вони зростали досить швидкими темпами, але база, з якої почався цей процес в 2004р., фактично наближався до нуля [ 51, c.139].

Щодо сумарної вартості зареєстрованої емісії цінних паперів ІСІ, то на перший квартал 2005р.вона становила 3.5млрд грн., а на кінець 2005р. збільшилась у 7.5 рази і досягла 26.3млрд грн., а на 31.03.2006р.- майже 28 млрд. грн.. Ці цифри не повинні вводити в оману, адже обсяг реально залучених інвестицій характеризує показник загального обсягу активів ІСІ. Загальна ж чиста вартість активів досягає 4.9 млрд. грн. у тому числі венчурних фондів досягає – 4.5 млрд. грн., невенчурних – 400 млн. грн..

За даними УАІБ, 77% загальної кількості ІСІ припадає на венчурні фонди, які працюють виключно з інвесторами – юридичними особами. Кількість фондів, що потенційно можуть працювати з фізичними особами - 46. Із них з населенням працює фактично 21, в тому числі 4 відкритих. Частка цінних паперів ІСІ що належить фізичним особам, становить 1% їх загальної кількості. У відкритих публічних фондах вона досягає 46% або 12.9млн грн., в інших – 35.6млн грн.. Готуються до реєстрації регламенти ще чотирьох фондів. Іншими словами, поки переважна більшість ІСІ орієнтована на юридичних осіб.

На нашу думку заслуговує звернути увагу на ситуацію з венчурними фондами, а саме на те, що в багатьох розвинутих країнах світу цей вид інституту спільного інвестування спрямовує кошти інвесторів в інновації чи інноваційні технології. В Україні ж кошти венчурних фондів інвестуються в будівництво та нерухомість і слабо орієнтовані на інноваційні технології. Це пов’язано з тим що ці питання, а саме регулювання відносин пов’язаних з інноваційними технологіями було вирішено законодавчо з прийняттям таких законів як: Закон України «Про інноваційну діяльність» від 04.07.2002р. та закон України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності» від 16.01.2003р. Надані пільги відповідно до цих законів залишаються на рівні сподівань (у зв’язку з призупиненням відповідних положень протягом останніх трьох років) [35,c.313], а також з великою ризикованістю таких інвестиційних проектів. За спостереженнями деяких вчених і їх досліджень до 30% таких інвестиційних проектів є збитковими, до 30% таких інвестиційних проектів