1. як основна (чи виключна) діяльність інституту спільного інвестування, довірчого товариства;

2. один з основних видів діяльності (інвестиційні банки та інші фінансові установи);

3. допоміжна до основної (чи обслуговуюча основну діяльність – пенсійні фонди).

Водночас, більшість інвесторів вкладає інвестиції не на професійних засадах, керуючись при цьому такими чинниками, як об’єктивними потребами - модернізувати застаріле виробництво, збудувати житло та інше. Вкладення інвестицій за таких обставин не має характеру систематичних дій і швидше є інвестиційними операціями. Інвестиційні операції відрізняються від інвестиційної діяльності переважно характером (професійні чи непрофесійні), ступенем їх складності (окремі дії чи їх сукупність при інвестиційних операціях і комплексність дій при інвестиційній діяльності), періодом (зазвичай інвестиційна діяльність здійснюється на довготривалій або постійній основі, а інвестиційні операції протягом незначного періоду або навіть можуть мати разовий характер). Крім зазначених відмінностей, вони дуже схожі. Враховуючи як відмінності, так і рівночасно наявність у них спільних рис, можна ввести спільний універсальний термін, що охоплював би ці два поняття. В законодавстві він застосовується як інвестування - Закон України «Про інститути спільного інвестування, корпоративні інвестиційні фонди та пайові інвестиційні фонди».

Отже, інвестування - є практичні дії систематичні (як діяльність) чи окремі (як операції) щодо вкладення інвестицій [35,c.12 ]. Це коротке визначення не охоплює всіх характерних ознак інвестування, серед яких насамперед треба виділити такі:

тісний зв'язок з господарською діяльністю, воно є:

а) різновидом господарської діяльності (спільне інвестування – виключна діяльність пайових та корпоративних інвестиційних фондів);

б) передумовою господарської діяльності (створення господарського товариства);

в) елементом господарської діяльності (виробництво нових товарів);

зміст - практичні дії щодо організації вкладення інвестицій та отримання запланованих результатів;

мета здійснення – досягнення соціально-економічного ефекту в інтересах інвестора, виконавців та посередників, суспільства в цілому;

учасники – інвестор, виконавці та посередники, держава, територіальні громади.

Беручи до уваги задані ознаки, можна надати таке доктринальне визначення: інвестування – це різновид або елемент господарської діяльності, змістом якого є сукупність практичних дій учасників інвестування (інвесторів, виконавців та посередників, держави, територіальної громади) щодо організації, вкладення інвестицій та отримання запланованого соціально-економічного ефекту [35,с.12].

Інвестування надзвичайно різноманітне, може здійснюватись в певних правових формах корпоративній (шляхом створення та/або участі в господарській організації корпоративного типу) та договірні (шляхом укладення різноманітних договорів інвестиційного характеру) та може підпорядковуються спеціальному правовому режимові (капітального будівництва, інноваційної діяльності, спільного інвестування, концесії, іноземного інвестування).

Інноваційне інвестування: здійснюється з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво і соціальну сферу і включає: випуск і розповсюдження принципово нових видів техніки і технологій; прогресивні між галузеві структурні зрушення; реалізацію довго строкових науково технічних програм з великими строками окупності витрат; фінансування фундаментальних досліджень для здійснення якісних змін у стані продуктивних сил; розробку і впровадження нової, ресурсозберігаючої технології, призначеної для поліпшення соціального і економічного становища; створення та реалізація інноваційних проектів; випуск інноваційної продукції; створення інноваційного продукту.

Капітальне будівництво: здійснюється з метою створення нових і відтворення діючих основних фондів, в які вкладаються кошти та інші цінності.

Лізингове інвестування: інвестування в основні фонди виробничого призначення шляхом отримання у користування сучасного устаткування (обладнання ), що може замовлятися лізінгоодержувачем за складеною ним специфікацією, з наданням йому послуг технічного обслуговування та ремонту, а також можливістю викупу предмета лізингу; у такий спосіб досягається отримання лізінгоодержувачем необхідного йому сучасного устаткування без тягаря сплати його повної вартості і турбот про його технічне обслуговування.

Концесійне інвестування: передбачає створення (будівництво) та/або управління на засадах відповідного договору (концесії) об’єктом концесії, що є державною або комунальною власністю, за умови взяття концесіонером на себе зобов’язань, майнової відповідальності та підприємницького ризику.

Інші економіко-правові форми (режими) інвестування (приватизаційне, спільне, іноземне, на територіях пріоритетного розвитку, в спеціальних економічних зонах тощо).

Крім того, в процесі інвестування може застосовуватись кілька його інвестиційних форм – правових, економіко-правових. Наприклад, при здійсненні капітального будівництва можуть використовуватись: інноваційна форма інвестування (у разі необхідності винайдення нових проектних рішень та застосування новітніх технологій у процесі будівництва); спільне інвестування (приклад, шляхом створення консорціуму або застосування складних правових механізмів, передбачених двома законами від 19.06.2003р. - «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» та «Про іпотечне кредитування, операції консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати»; застосування інституту спільного інвестування (для акумулювання фінансових активів), передбачених законом від 15.03.2001р. «Про інститути спільного інвестування (корпоративні та пайові інвестиційні фонди)».

Інвестування є складним процесом і включає (або може включати) комплекс різноманітних дій: сукупність взаємопов’язаних заходів від моменту прийняття рішення про інвестування до завершальної стадії - досягнення окупності вкладень і отримання запланованого результату – прибутку або іншого соціально – економічного ефекту, що в науці має назву інвестиційним циклом, який складається з таких основних етапів:

передінвестиційний, який включає дослідження питання доцільності інвестування в певний об’єкт та в певній формі; визначення джерел інвестування; прийняття рішення про інвестування; розробку, експертизу та затвердження інвестиційного проекту;

інвестиційний, що передбачає реалізацію інвестиційного проекту виконавцями, яких визначає інвестор або уповноважена ним особа (наприклад, будівництво об’єкта);

експлуатаційний, тобто отримання запланованого результату (досягнення певного соціального ефекту, в тому числі отримання прибутку відшкодування інвестором витрачених коштів, що відбувається, в результаті експлуатації об’єкта інвестування чи його продажу, передання в користування на підставі відповідних договорів).

На всіх цих етапах виникає ряд організаційних та майнових відносин, а також збалансоване врегулювання публічних та приватних інтересів в процесі