Аналіз розподілу інститутів спільного інвестування за регіональною ознакою свідчить, що 217 ІСІ, або 66% загальної кількості зареєстрованих фондів, створено в Києві, 29 ІСІ або 9% - у Харківській та 27 або 8% у Дніпропетровській, 17 або 5% у Львівській області. На інші регіони припадає в цілому 12% ІСІ. Слід зазначити, що тут спостерігається позитивна тенденція: частка ІСІ, створених за межами зазначених регіонів, поступово збільшується.

На сьогоднішній день в Івано-Франківській області зареєстровано три компанії з управління активами пайовими інвестиційними фондами. КУА Західна Інвестиційна група, яка управляє трьома венчурними фондами, Прикарпатська інвестиційна компанія, яка управляє двома венчурними фондами, і компанія, яка створюється Ісхолдінг.

Відповідно до чинного законодавства, КУА за видами діяльності поділяються на три групи. На кінець першого кварталу 2006р. співвідношення цих груп було таким: 52% компаній мають ліцензію на управління лише інститутами спільного інвестування; 44% - мають ліцензію на управління інститутами спільного інвестування та недержавними пенсійними фондами; 4% планують управляти лише недержавними пенсійними фондами.

Експерти зазначають, що іноземні інвестори вже починають придивлятися до функціонування національної системи спільного інвестування. Майже у 20% КУА засновниками є нерезиденти, географія яких досить широка: США, Великобританія, Данія, Канада, Австрія, Кіпр, Нідерланди, Латвія, а також Російська Федерація.

Щодо фінансових результатів, ІСІ мають середню дохідність на рівні, а в деяких випадках вище дохідності, яку забезпечують депозитні вклади (від 15 до 90% у порівнянні з 13-16%). Але перш за все, це забезпечується за рахунок корпоративних цінних паперів, вартість яких ще недооцінена, а також інвестицій в будівництво, операцій з нерухомістю.

Слід зазначити, що зволікання процесу консолідації біржової торгівлі та вироблення у цій сфері єдиних стандартів поведінки зумовлює непрозорість механізмів ціноутворення на організованому ринку цінних паперів, неможливість коректної оцінки поточної ринкової вартості цінних паперів, що перебувають у портфелях ІСІ та НПФ, випадки торгівлі на організованому ринку цінними паперами, випуски яких скасовані.

Учасники ринку спільного інвестування нарікають на неврегульованість сфери депозитарної діяльності. Крім того, має місце використання реєстраторів власників іменних цінних паперів у «корпоративних війнах» між окремими групами великих акціонерів.

Перешкодою на шляху розвитку ІСІ є відсутність нової Програми приватизації об’єктів державної власності, яка б передбачала реальні механізми участі у приватизаційних процесах інституційних (портфельних) інвесторів, розширення впливу фондового ринку на процеси приватизації, зокрема, шляхом сприяння справедливому ціноутворенню на акції стратегічних підприємств.

Не сприяє інвестиційному розвитку індустрії спільного інвестування існування невиправданого дисбалансу у рівнях оподаткування доходу від інвестицій у різні фінансові установи: відсотки, нараховані фізичними особами за банківськими депозитами, не підлягають оподаткуванню, а доходи, одержані такими громадянами, як інвесторами, від вкладення коштів у ІСІ або НПФ, оподатковуються за ставками від 5 до 13 % [ 51,с.139].

Недостатня увага держави до розвитку науки та нових технологій призводить до переорієнтування діяльності венчурних інвестиційних фондів з інноваційних проектів на інші напрями.

Таке явище, як гальмування темпів проведення в Україні пенсійної реформи, зокрема запровадження накопичувальної системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, не лише створює додаткове навантаження на бюджет, а й не дозволяє державі використати пенсійні накопичення як інвестиційні ресурси. Крім того, зволікання запуску Накопичувального фонду збільшує з кожним роком вартість запровадження цієї системи [51,с. 140].

Умови функціонування інститутів спільного інвестування в Україні як ефективного способу здійснення інвестицій в українську економіку шляхом акумулювання ресурсів дрібних інвесторів і формування з них значних масивів інвестицій досить чітко визначені та закріплені законодавством. Але на даному етапі їх розвитку залишається ще чимало перешкод для їх успішного функціонування, хоча вони здебільшого стосуються всього фондового ринку України, а не лише ІСІ.

3.4.Проблеми становлення та напрями удосконалення функціонування ринку цінних паперів та інститутів спільного інвестування в Україні

Проблеми становлення, створення та діяльності інститутів спільного інвестування пов’язані зі встановленням фондового ринку, та ринку цінних паперів, в цілому і тому на нашу думку їх доцільніше розглядати комплексно.

Стратегічним напрямом на шляху залучення в господарський обіг вільних грошових ресурсів інвесторів є подальший розвиток ринку цінних паперів, та залучення цих ресурсів за допомогою такого інструменту як інститути спільного інвестування. Оздоровлення економіки України потребує переміщення значних капіталів у пріоритетні галузі виробництва. Структурно-інноваційна перебудова економіки потребує створення сприятливого інвестиційного клімату.

Сьогодні взявши курс на відкриту ринкову економіку, Україна не має кращої альтернативи з іншими механізмами, як створити умови для формування ефективного ринку цінних паперів та забезпечення функціонування такого професійного інструменту як інститути спільного інвестування. Для розвитку ринку цінних паперів як механізму залучення інвестицій в галузі високих технологій потрібна державна підтримка, підвищення ролі держави на фондовому ринку. Одним із основних елементів є контроль за діяльністю емітентів, професійних учасників ринку, фондових бірж та саморегулятивних організацій, спрямованих на виявлення і своєчасне попередження порушень законодавства на ринку цінних паперів [52,c.98].

Зауважимо, що однією з основних проблем є законодавчо неврегульованість корпоративного управління в акціонерних товариствах. Повсякчас виявляються численні порушення прав акціонерів щодо розподілу додатково випущених акцій, щодо прав акціонерів в управлінні акціонерним товариством тощо. Об’єктивно корпоративне управління є безперервним процесом узгодження інтересів і подолання суперечностей, що виникають. Втім, ці процеси мають бути чітко регламентовані.

За оцінкою ДКЦПФР найтиповішими порушеннями, які були допущені суб’єктами фондового ринку, для емітентів є: не реєстрація або несвоєчасна реєстрація в комісії інформації