Тому має сенс виділити ознаки спільного інвестування:

здійснюється кількома (багатьма особами – інвесторами) в один і той же об’єкт (об’єкти);

спільність мети інвестування у інвесторів і відповідно – необхідність координації їхніх дій;

координації дій таких осіб, що може забезпечуватися шляхом (1) укладення відповідної угоди (договору про спільну інвестиційну діяльність, при кооперацій тощо) та/або (2) створення організації (участі в ній), що діє на користь інвесторів, забезпечуючи у такий спосіб узгодження їх інтересів щодо мети, напрямів, об’єктів інвестування та досягнення певного соціально-економічного ефекту;

правові форми:

корпоративна – шляхом створення організації традиційно корпоративного типу (за участю кількох або багатьох засновників та/ або учасників), у т.ч. консорціум, корпоративний інвестиційний фонд;

договірна: договори про спільну інвестиційну (підприємницьку, інноваційну) діяльність; засновницькі договори, договори про кооперацію;

змішана – корпоративно-договірна – у формі промислово-фінансової групи (ПФГ), пайового інвестиційного фонду: створення організації без статусу юридичної особи із застосуванням договору – Генеральна угода між головним підприємством ПФГ та рештою учасників групи – або системи договорів, що має місце при створенні пайового інвестиційного фонду.

Спеціальні форми:

Інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди).

Пенсійні фонди.

Довірчі товариства.

Можна виділити такі види спільного інвестування:

залежно від наявності/відсутності статусу професійного інвестора: (1) професійне і (2) непрофесійне спільне інвестування;

залежно від місця спільного інвестування в основній діяльності її суб’єктів: (1) виключна діяльність, (2) обслуговуюча основну діяльність як її складовий елемент (пенсійні фонди, консорціуми), (3) неосновна діяльність (у разі необхідності – із застосуванням корпоративної та/або договірної форми);

за ознакою спеціальних правових режимів: щодо інститутів спільного інвестування, спільного приватизаційного інвестування, пенсійних фондів, довірчих товариств, спільного іноземного інвестування - кількома іноземними інвесторами (іноземне підприємство) або за спільної участі іноземних та вітчизняних інвесторів (підприємство з іноземними інвестиціями та договір про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора); щодо складних механізмів інвестування, в т.ч. іпотечного кредитування, фінансово-кредитних механізмів тощо.

В цій темі доцільно приділити спеціальну увагу правовому режиму спільного інвестування, що передбачають використання інститутів спільного інвестування.

Нормативно-правове забезпечення спільного інвестування.

Регулювання відносин щодо спільного інвестування здійснюється за допомогою різних правових документів:

актів законодавства різної юридичної сили;

установчих та внутрішніх документів суб’єктів спільного інвестування;

договорів про спільну інвестиційну діяльність та інших видів договорів інвестиційного характеру, що включають умови щодо спільного інвестування за участю сторін договору.

Провідна роль серед цих правових документів належить актам законодавства, оскільки вони встановлюють правила спільного інвестування, що мають враховуватися при розробці установчих та внутрішніх документів, що опосередковують спільне інвестування.

Основними актами законодавства, які регулюють відносини щодо спільного інвестування, є:

1) Господарський кодекс України: визначає основні засади спільного інвестування за участю іноземного інвестора (гл.38), особливості правового статусу іноземних підприємств з іноземними інвестиціями (ч.2 ст.63), а також основні засади застосування різних модифікацій корпоративної форми – підприємства (гл.7), господарського товариства (гл.9), виробничого кооперативу (гл.10), об’єднання (гл.12) та ін.

2) Цивільний кодекс України: визначає основні засади застосування корпоративної форми (гл.8 «Підприємницькі товариства») та договірної форми інвестування (гл.77 «Спільна діяльність») та ін.

3) Закони:

від 19.09. 1991 р. «Про інвестиційну діяльність», який визначає основні засади інвестування, в тому числі спільного (за участі кількох інвесторів), та форми інвестування, включаючи корпоративну (шляхом створення господарської організації та участі в ній) і договірну (надаючи договорові вирішальної ролі в опосередкуванні відносин між суб’єктами інвестування);

від 04.03.1992 р. «Про приватизацію державного майна» (в редакції Закону від 19.02.1997 р.) та від 18.05.2000 р. «Про державну програму приватизації»: закріплюють форми спільного інвестування в процесі приватизації – корпоративну (шляхом створення господарського товариства і, насамперед, відкритого акціонерного) та договірну – у разі, якщо промисловим інвестором виступає кілька підприємців, що координують свої дії щодо спільного інвестування в статутний фонд одного підприємства;

від 19.03.1996 р. «Про режими іноземного інвестування»: передбачає здійснення такого інвестування не лише однією особою (іноземним інвестором), а й кількома (як виключно іноземними інвесторами, так і спільно з українськими) на підставі відповідних договорів (про спільну інвестиційну діяльність, про кооперацію тощо), так і шляхом створення підприємства з іноземними інвестиціями;

від 15.03.2001 р. «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)»: визначає специфіку спільного інвестування, що здійснюється на професійних засадах інститутами спільного інвестування, та застосування корпоративної та договірної форми при створенні таких інститутів;

від 19.06.2003 р. «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» та «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операцій з нерухомістю»: передбачають застосування досить складних механізмів для спільного інвестування, що здійснюються зазвичай з метою будівництва житлових комплексів і відповідно – забезпечення інвесторів житлом;

від 09.07.2003 р. «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та «Про недержавне пенсійне забезпечення»: визначають особливості спільного інвестування за посередництвом пенсійних фондів – державного та недержавних;

Декрет Кабінету Міністрів України від 17.03.1993 р. «Про довірчі товариства»: регулює відносини щодо спільного інвестування за посередництвом довірчих товариств і відповідно – визначає особливості правового статусу;

Підзаконні нормативно-правові акти, в тому числі Постанови Кабінету Міністрів України, що, зокрема, визначають особливості застосування договірної форми спільного інвестування:

а) за участю іноземного інвестора (Постанова Кабінету Міністрів України від 13.01.1997 р. № 112 «Про затвердження Положення про порядок державної реєстрації договорів (контрактів) про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора»);

б) у сфері інноваційної діяльності (Постанова Кабінету Міністрів України від 22.05.1996 р. № 549 «Про затвердження Положення про порядок створення та функціонування технопарків та інноваційних структур інших типів») передбачає необхідність укладення договору про спільну діяльність між