Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступних положеннях і висновках:

Проаналізовано юридичні ознаки судової експертизи: використання і застосування спеціальних знань; проведення досліджень з метою виявлення обставин, що мають значення для справи; процесуальна форма експертизи; спеціальний суб’єкт експертизи; проведення експертизи на підставі постанови (ухвали) особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора або суду і на цій підставі запропоноване визначення поняття ”судова експертиза“;

Запропоновано в ст.1 Закону України “Про судову експертизу” судову експертизу визначити як дослідження матеріальних та нематеріальних об’єктів з метою виявлення обставин, що мають значення для справи шляхом використання та застосування спеціальних знань судовим експертом (особою, яка володіє такими знаннями), які проводяться на підставі постанови дізнавача, слідчого, прокурора або (ухвали) суду та формуються у спеціальному процесуальному документі – висновку експерта;

Досліджена історія виникнення та вивчено закономірності і тенденції розвитку загальної теорії судової експертизи;

Обґрунтовано, що на основі наведених вище аспектів розвитку поняття предмета судової експертизи пропонуємо таке визначення: під ним слід розуміти фактичні дані та обставини справи, що пізнаються шляхом використання і застосування експертом спеціальних знань із різних галузей науки, техніки, мистецтва, ремесла та підлягають ними встановленню у процесі дослідження матеріалів справи;

Об’єктом судової експертизи можуть бути предмети матеріального та нематеріального характеру;

Обґрунтовано, що кримінально-процесуальне значення мають наступні класифікації судових експертиз: 1) за послідовністю проведення експертизи – первинні та повторні; 2) за обсягом дослідження – основні та додаткові; 3) за кількістю експертів – одноосібні та комісійні; 4) за характером знань, які використовуються, – однорідні та комплексні;

На підставі аналізу теорії та практики судової експертизи прийнято поділяти: клас експертизи, роди експертиз, вид експертизи, підвиди;

Проведено дослідження основних проблем застосування правових норм та сформулювано конкретні пропозиції, спрямовані на удосконалення законодавства, що регламентує судову експертизу.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що розроблені у ході дослідження практичні рекомендації та висновки можуть бути використані для вдосконалення як законодавства про судову експертизу в цілому, так і законодавства про судово-експертну діяльність.

РОЗДІЛ 1. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ ТЕОРІЇ СУДОВОЇ ЕКСПЕРТИЗИ: ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ ТА ПЕРЕДУМОВИ СТАНОВЛЕННЯ

1.1. Генезис ідеї науки про судову експертизу

Ідея формування спеціальної галузі наукових знань про судову експертизу отримала свій конкретний вираз в 50-х р.р. спочатку як науки про криміналістичну експертизу. Про необхідність подібної теорії, але в рамках криміналістичної техніки писав А.І.Вінберг, розуміючи під нею загальну методику дослідження речових доказів [1, с.60]. У 1959 р. Ю.М.Кубицький і А.Р.Шляхов пішли значно далі, піднявши питання про виділення криміналістичної експертизи з криміналістики в самостійну галузь знань. В.М.Кубицький писав, що абсолютно помилково, на наш погляд, криміналістична експертиза. визначається як частина криміналістики. Це неправильне розуміння гальмує закономірний розвиток криміналістичної експертизи, оскільки вона до цих пір не має свого самостійного місця, будучи пов'язана з дисципліною, до якої насправді не відноситься [2, с.125].

Автор вважав, що сама назва «криміналістична експертиза» потребує зміни, оскільки в цій назві закріплене неправильне визначення місця даного виду експертизи. Ця назва була б прийнятною лише за умови розуміння криміналістики в широкому розумінні слова, тобто як комплексу всіх галузей знань, поставлених на службу. Але у такому разі під назву «криміналістична експертиза» повинні підходити будь-які види судової експертизи. Той або інший вид експертизи іменується в відповідності з профілем тих спеціальних знань, які необхідні для відправлення даного виду експертизи. Інакше розуміння експертизи стоїть відповідно до характеру її наукової компетенції» [1, с.61].

А.Р.Шляховим була висунута ідея про створення вчення або науки, що стосується всіх родів судової експертизи, але названою автором криміналістичною експертизою.

Предметом науки криміналістичної експертизи, на думку А.Р.Шляхова, «є речові докази, необхідність в дослідженні яких виникає в процесі розслідування і розгляду кримінальних та цивільних справ» [3, с.36].

Свою думку про природу науки про криміналістичну експертизу, автор висловлював таким чином: «Чи можна сказати, що криміналістична експертиза теж є правовою юридичною наукою? Про криміналістичну експертизу сказати цього не можна. Стверджувати, що криміналістична експертиза є юридичною, правовою наукою, означає визнавати існування експертизи права. Але за своїм змістом вона є природно-технічною наукою» [3, с.34].

У подальшому А.Р.Шляхов продовжив розвиток думки про створення науки про криміналістичну експертизу. Він уточнює її зміст, включаючи в дане питання фіксації речових доказів: «криміналістична експертиза речових доказів – це науково-технічна галузь знань. За своїм змістом вона є природно-технічною наукою, бо зміст складають наукові методи і технічні прийоми фіксації та експертного дослідження речових доказів» [3, с.34-35].

У 1961 р. А.І. Вінберг в одній із своїх праць звернув увагу на необхідність розробки загального учення про судову експертизу [1, с.65]. Після чого, А.Р.Шляхов також висловив свою думку про науку судової експертизи, предметом якої є принципи, процесуальні умови і загальні логічні, фізико-технічні і хіміко-біологічні методи дослідження, а також методика і техніка проведення різних видів судової експертизи [4, с.23]. Така теорія, на думку А.Р.Шляхова, не є ні юридичною (прикладною) наукою, ні технічною, а повинна стояти на межі між ними, бути суміжною наукою [3, с.19].

Таким чином, початковій стадії розвитку науки про судову експертизу відповідає уявлення про предмет науки про судову (криміналістичну) експертизу як сукупність окремих процесуальних, організаційних і методичних питань, проведення судових експертиз і криміналістичної техніки в цілому.

В ході подальшого розвитку науки про судову експертизу формувалися об'єктивні передумови для створення самостійного вчення про судову експертизу – зросло значення