Під методом експертного дослідження розуміють систему логічних та (або) інших інструментальних операцій (способів, прийомів) отримання даних для вирішення питання, що поставлене перед експертом. У криміналістичній літературі методологічні аспекти судової експертизи розглядаються з точки зору аналізу арсеналу методів, якими володіють судові експерти для вирішення поставлених перед ними завдань, різних їх класифікацій, розроблення понятійного апарату та інших аспектів вчення про методи судової експертизи.

А.І.Вінберг та О.Р.Шляхов запропонували таку градацію методів судової експертизи за ступенем їх загальності та субординації.

1) всеохоплюючий діалектичний метод та розглядувані на цьому рівні методи логіки (абстрагування, аналіз, синтез, порівняння, індукція, дедукція, ідеалізація, формалізація, аксіоматичний, системно-структурний методи, «метод чорної скриньки» тощо).

2) загальні (загальнопізнавальні) методи: спостереження, вимірювання, описування, планування, експеримент, моделювання, побудова гіпотез, програмно-математичні методи тощо.

3) окремі методи (інструментальні та допоміжно-технічні): судова фотографія (в тому числі мікрофотографія), мікроскопія, мас-спектроскопія тощо.

4) спеціальні методи: конкретні методики вирішення експертних завдань [68, с.54-94].

На наш погляд, дана систематика методів прийнятна для будь-якого виду експертного дослідження і може бути поширена на будь-який вид експертиз.

На вибір методів дослідження, крім предмета, завдань, об'єктів експертизи, значною мірою впливає ступінь ефективності того чи іншого метода, що виражається в його дієвості, умовній економічності, допустимості з точки зору закону, складності, можливості проведення повторного до-слідження, надійності, тривалості тощо.

Залежно від впливу на збереження об'єкта, як речового доказу, запропонована така систематика методів:

1) група методів, що не впливають на властивості речових доказів (фотографія, оптична мікроскопія, відображувальна спектроскопія);

2) методи, що не змінюють зовнішніх ознак, але частково впливають на властивості матеріалу, речовини об'єктів (люмінесцентний аналіз, рентгеноструктурний аналіз);

3) методи, що змінюють цілісність об'єкта, руйнують його форму та змінюють його властивості;

4) методи, що призводять до знищення речових доказів [69, с.39].

Наведена систематизація стосується не тільки речових доказів, а й інших матеріальних об'єктів судової експертизи, тобто тих об'єктів експертного дослідження, яким не надано статусу речових доказів (живих осіб, трупа або його частин, тварин, рослин, споруд, місця події, зразків тощо).

Згідно з характером властивостей, ознак об'єктів, що вивчаються, виділяють методи, за допомогою яких досліджуються: морфологічні властивості, ознаки; компонентний склад; фізичні константи; елементний склад; молекулярний склад; фізико-хімічні властивості [69, с.39].

Залежно від мети можливі й інші диференціації методів, наприклад, за цільовим призначенням та отримуваними результатами, за стадіями експертного дослідження тощо.

Слід погодитися з думкою А.І. Вінберга та Н.Т. Малаховської, згідно з якою, взявши за основу класифікації методів їх предметні, галузеві судові науки, які, в свою чергу, ґрунтуються на даних материнських наук і трансформовані в спеціальні експертні знання, ми досягаємо подвійного ефекту. З одного боку, вносяться в предметну науку для наших цілей методи материнських наук, а з іншого – самі предметні науки на шляхах пізнання притаманних їм закономірностей не тільки застосовують методи материнських наук, а й породжують свої специфічні методи1. Прикладом цього можуть бути методичні підходи до вирішен-ня завдань комплексної експертизи контактної взаємодії об'єктів, яка, використовуючи традиційні та нові методи судової трасології, судової медицини, судового ґрунтознавства, судового матеріалознавства тощо, отримані, в свою чергу, шляхом трансформації знань материнських наук (криміналістики, медицини, ґрунтознавства, матеріалознавства тощо), являє собою абсолютно своєрідний вид експертизи, що породжує присутні тільки їй методики дослідження. Під методикою експертизи (експертного дослідження) розуміють систему методів (прийомів, технічних засобів), що застосовуються при вивченні об'єктів судової експертизи, для встановлення фактів, що мають відношення до предмета певного роду, виду та підвиду судової експертизи. В «Словнику термінів судових експертиз» виділяється методика експертизи (експертного дослідження) за конкретною справою (конкретна методика) – це окрема формалізована методика експертизи, або методика, яка формується безпосередньо під час дослідження на основі загальної методики та досвіду експерта з урахуванням поставленого завдання [70, с.3].

В літературі виділяються по меншій мірі чотири рівні методик: будь-якого роду (загальне вчення про методику експертизи даного роду); певного виду (загальна методика); окремого підвиду експертизи (окрема методика); методика вирішення завдання судової експертизи (спеціальна методика).

Класифікація експертиз, виходячи з їх ієрархічної визначеності, здійснюється за класами, родами, видами, різновидами, причому, крім предмета, завдань та об'єктів, здійс-нюється за методами дослідження. Таким чином, можна говорити про те, що існують різні рівні загальної методики певних класів, родів, видів, підвидів експертиз. А.І. Вінберг та О.Р. Шляхов запропонували, крім того, поняття «конкретної методики» судової експертизи, коли на основі знання окремої методики, особистого досвіду експерт розробляє методику вирішення кожного окремого завдання, що стоїть перед ним в даний момент, а також програму дослідження конкретної ситуації. Д.Я. Мирський відмічав, що конкретна методика існує в уявленні експерта: це не написана, разова методика і тільки наукове узагальнення ряду однотипних, конкретних методик (за літературними публікаціями і, головним чином, за копіями висновків експертів) дозволяє створити нову окрему методику [46, с.47].

При класифікації методів судової експертизи ми виходили з детального аналізу та синтезу численних теоретичних розробок з методології судової експертизи та експертної практики.

Цілком природно, що судова експертиза як основний метод пізнання використовує всеохоплюючий діалектичний метод, бо діалектика включає в себе теорію пізнання, гносеологію, відповідно до яких будь-яке явище необхідно розглядати вивчаючи та узагальнюючи історію його походження в розвитку, переходячи від незнання до знання. Такий процес становить будь-яке експертне дослідження.

Основні закони діалектики (заперечення заперечення, розвиток по спіралі, розриви поступовості, перехід кількісних змін у якісні, єдність та боротьба протилежностей, взаємозв'язок та близька залежність усіх сторін кожного