Отже, правова експертиза, по суті, є доктринальним тлумаченням тих чи інших норм права, окремих правових інститутів, тобто одним із видів правових знань, на основі яких підлягають оцінці фактичні обставини кримінальної справи.

Окремі положення стосовно проведення правової експертизи знайшли своє відображення в проектах деяких нормативно-правових актів. Зокрема, народні депутати України М. Добкін, О. Каратуманов та Д. Святаш внесли законодавчі пропозиції врегулювання підстав призначення правової експертизи. Ними були запропоновані зміни і доповнення до проекту Закону України ”Про внесення змін і доповнень до Закону України ”Про судову експертизу“, в якому передбачалося нормативне закріплення такого спеціального виду судових експертиз, як юридична [96, с.16]. Однак даний проект закону не знайшов підтримки у парламенті.

На наш погляд, при розгляді основних проблемних положень відносно правової експертизи необхідно враховувати не тільки вітчизняний, але й зарубіжний досвід. Зокрема, інститут наукової експертизи відіграє основну роль в роботі вищого законодавчого органу США, і практично будь-які рішення стосовно тої чи іншої законодавчої пропозиції підлягають суттєвому вивченню та оцінці [98, с.29]. У Франції у віданні міністерства юстиції перебувають питання підготовки та розробки законодавчих актів і жоден законопроект не може бути прийнятим без висновку Державної Ради, до складу якої входять понад триста відомих юристів країни [98, с.29]. В Англії прийнято розрізняти два види керівних юридичних творів: до першого – належать класичні твори, які використовуються як первинні джерела загального права (“Інституції” Е.Коука, праці Дейла, Хоукінса), а до другого – сучасна навчальна юридична література, яка не є зібранням обов’язкових норм, хоча її часто цитують [97, с.34]. Звернення за допомогою до експертів, які не працюють в урядових та парламентських органах, при розробці законопроектів досить розповсюджене в Швейцарії, де всі законодавчі пропозиції готуються та оцінюються спеціалістами із університетів та інших державних і приватних установ [98, с.29].

На жаль, наша вітчизняна правова культура не має таких традицій. Як зазначає О.М. Костенко, очевидно тому і чинне законодавство не регулює питання щодо використання висновків спеціалістів у галузі науки кримінального права про наукове (доктринальне) тлумачення законів, зокрема, норм Кримінального кодексу України. Висновки спеціалістів-криміналістів долучаються до кримінальних справ, на них посилаються слідчі та прокурори для обґрунтування прийнятого щодо кваліфікації рішення [97, с.34].

Практика іде сьогодні саме таким шляхом: прикладом ефективного використання правової експертизи слід назвати висновок вчених Інституту держави і права імені В.М. Корецького, який було опубліковано в пресі [99, с.10]. Науково-правова експертиза була проведена на запит комітету Верховної Ради України з правової політики відповідно до Закону України ”Про наукову і науково-технічну експертизу“. Правова експертиза містила наступні розділи: юридичні підстави її проведення; нормативна база; опис експертного дослідження; результати і висновки щодо поставлених питань. Привертає увагу те, що було детально проаналізовано правові підстави суперечливих відносин, обумовлених предметом дослідження, а також застосування при цьому різноманітних наукових методів даного дослідження. Можна погодитись з А.О. Селівановим з приводу того, що якби використання такої науково-правової експертизи було ініційовано судом, то доказова частина процесу і встановлення істини були б об’єктивно бездоганні, оскільки правова експертиза є інструментом пізнання складних соціальних явищ і встановлення юридичних фактів [96, с.17]. До цього слід додати, що в Інституті держави і права імені В.М. Корецького НАН України створена структура “Науково-правова експертиза”, яка і спеціалізується на проведенні відповідних досліджень.

На наш погляд, ґенеза ідеї правової експертизи бере свій початок із доктринального тлумачення змісту правових приписів. Доктринальне тлумачення – різновид неофіційного тлумачення, що є роз’ясненням змісту правових приписів та здійснюється широким колом юристів: прокурорськими працівниками, суддями, адвокатами, іншими працівниками юридичних установ та організацій, науковцями, викладачами безпосередньо в результаті теоретичного аналізу права. За загальним розумінням, доктринальне тлумачення являє собою теоретичну діяльність щодо наукових знань про право і його застосування та має неофіційний характер. Важливим аспектом у розумінні доктринального тлумачення є вироблення та застосування доктрини у судовій практиці. При цьому, як стверджує І.В. Спасибо-Фатєєва, суттєве значення має діяльність як науковців, так і суддів за наступними напрямками: роз’яснення теоретичних засад законодавства; підготовка та перепідготовка судових кадрів; участь науковців у розробці проектів постанов пленумів Верховного Суду України; індивідуальні консультації, експертні висновки науковців на запити по конкретних проблемних питаннях застосування права юрисдикційними органами, в тому числі для розгляду справ у суді [100, с.15].

Погоджуючись з І.В. Спасибо-Фатєєвою, слід зазначити, що найкращим законодавцем є той, хто користується найкращою правовою доктриною. А О.М. Костенко зазначає, що той, хто користується найкращою правовою доктриною, найкраще застосовує законодавство, прийняте в державі, тобто створює найкращу правову практику. Тому нагальним є підвищення ролі наукового тлумачення законодавства при здійсненні правосуддя в Україні [97, с.28].

Ми погоджуємося з думками вище вказаних науковців, оскільки їхні наукові положення є ще одним суттєвим аргументом на користь того, що правова експертиза має право не тільки на теоретичне існування, але й на практичне застосування в судочинстві. Підводячи підсумки, слід зазначити, що в юридичній літературі під правовою експертизою розуміють, по-перше, випадки звернення слідчих та суддів до спеціалістів-науковців в галузі кримінального, кримінально-процесуального, господарсько-процесуального та інших галузей права. Результатом таких досліджень є висновок науковців по конкретній справі. По-друге, до подібного роду експертиз відносяться випадки, коли перед експертом ставляться питання про відповідність діянь осіб, які притягуються до кримінальної відповідальності,