На сьогодні коло можливостей судової комп’ютерно-технічної експертизи постійно розширюється, удосконалюються нові методи дослідження, формуються методики проведення експертиз. При цьому стан розвитку та вдосконалення для даного виду експертиз є внутрішньо обумовленим та диктується прогресом в сфері нових інформаційних технологій. До цього слід додати: внаслідок характеристики окремих новітніх видів експертиз спостерігаємо, що на відміну від кримінологічної, одорологічної, генетичної, молекулярно-біологічної експертиз, комп’ютерно-технічна експертиза знайшла своє відображення в Інструкції про призначення та проведення судових експертиз і Науково-методичних рекомендаціях з питань підготовки матеріалів та призначення судових експертиз.

У кримінальному процесі України в разі необхідності призначаються експертизи первинна і повторна, основна і додаткова, що проводяться експертом одноособово або групою експертів комісійно чи комплексно.

Первинною є експертиза, предметом якої виступає об’єкт, що досліджується вперше. Додаткова експертиза призначається в тих випадках, коли висновок експерта за результатами первинної експертизи не володіє достатньою ясністю або судовий експерт не повністю вирішив поставлені перед ним питання. За названих обставин додаткова експертиза може і не призначатися, якщо слідчий при допиті експерта (ст.201 КПК) та аналізі інших доказів у справі повною мірою з’ясує питання, які мають значення у справі. Виходячи із обставин справи, перед експертом, який проводить додаткову експертизу, можуть ставитися і додаткові питання. Додаткові питання можуть бути поставлені у тих випадках, коли з’явилася нова версія у справі, нові об’єкти або опис дослідження останніх та обґрунтування пізнаного не дозволяють правильно оцінити висновок експерта. У випадку, коли під час розслідування або розгляду кримінальної справи виникне необхідність у дослідженні нових об’єктів або інших обставин справи, призначається нова експертиза, яка не є додатковою. Відповідно до ч.6 ст.75 КПК України, повторна експертиза призначається, якщо: а) висновок експерта буде визнано необґрунтованим; б) висновок суперечить іншим матеріалам справи; в) інші обставини, що виключають сумнів стосовно правильності висновку (порушення, які призвели до обмеження прав обвинувачуваного чи інших осіб). Якщо додаткова експертиза може бути проведена тим самим або іншим експертом, то проведення повторної експертизи повинно доручатися тільки іншому експертові.

Комісійною експертизою називають таке дослідження об’єктів, яке проводить група (комісія) експертів, що володіють однаковими спеціальними знаннями, навичками та досвідом. Залучення декількох експертів до проведення експертизи полягає, як правило, у великій кількості об’єктів дослідження або його складності. Комплексною експертизою прийнято називати експертизу, яку проводить комісія експертів, що володіють різними спеціальностями, оскільки встановлення тієї чи іншої обставини та вирішення певних питань вимагає застосування комплексу знань, навичок та досвіду з декількох галузей науки. Однак слід відзначити, що комплексна експертиза – це не кількість різноманітних по компетенції досліджень, а їх взаємозв’язок. Згідно діючого законодавства, відповідь на поставлені слідчим або судом питання можлива тільки як результат всього дослідження. За результатами комісійної чи комплексної експертизи експертами складається загальний акт з викладенням своїх висновків. Коли експерти не дійшли згоди щодо спільних висновків, то кожен із них має право скласти свій висновок.

Таким чином, кримінально-процесуальне значення, на нашу думку, мають наступні класифікації: 1) за послідовністю проведення експертизи – первинні та повторні; 2) за обсягом дослідження – основні та додаткові; 3) за кількістю експертів – одноосібні та комісійні; 4) за характером знань, які використовуються, – однорідні та комплексні.

Є.Р. Росинська пропонує класифікувати експертизи за місцем проведення на два види: ті, що проводяться в експертних установах, і ті, що проводяться поза межами експертної установи [16, с.11]. Т.В. Сахнова пропонує дещо схожу класифікацію судових експертиз за формально-процесуальною підставою, тобто залежно від місця проведення експертизи: в суді чи поза судом [42, с.201].

На основі вище наведеного аналізу юридичної літератури, можна виділити основні напрямки розвитку судових експертиз: 1) вдосконалення процесуального законодавства, що регламентує порядок розгляду та проведення судових експертиз; 2) розвиток загальної теорії судових експертиз в плані вдосконалення методології експертних досліджень тощо; 3) виникнення нових видів, родів та класів судових експертиз, що обумовлені впровадженням в сферу судочинства досягнень науки і техніки; 4) удосконалення організації проведення судових експертиз, матеріальної бази експертних установ; 5) вдосконалення підготовки та перепідготовки експертних кадрів; 6) розгляд спірних питань експертної практики; 7) експертне забезпечення правосуддя; 8) подальший розвиток та вдосконалення всіх існуючих родів та видів судових експертиз.

Наука і практика ще не знають певних, чітко окреслених обмежень переліку видів судових експертиз. В принципі, можлива наявність стількох видів експертиз, скільки існує галузей наукових, технічних або інших спеціальних знань. Аналізуючи класифікацію судових експертиз, яка пропонується в теорії, слід зазначити, що в кримінально-процесуальному законодавстві України недоцільно виділяти всі види експертиз, котрі пропонуються в юридичній літературі. Доцільно в КПК України передбачити лише ті з них, які мають особливості щодо процесуального порядку призначення та проведення, а саме: додаткових, повторних, комплексних та комісійних експертиз. Однак це не означає, що ми відкидаємо цим інші класифікації, зокрема, поділ судових експертиз на класи, роди, види і підвиди. Ми вже відзначали значення цієї класифікації. Сприяє розвитку судових експертиз і той факт, що почала відновлюватися практика проведення конференцій, семінарів, зборів; створено міжнародну Координаційну раду з проблем судових експертиз; при Міністерстві юстиції України плідно працює Науково-консультативна та методична рада з проблем судових експертиз; створений департамент експертного забезпечення правосуддя Міністерства юстиції України. Важливою є координація діяльності та об’єднання зусиль усіх експертних установ держави щодо оптимального використання інтелектуальної (експертних кадрів) та