У 1980 р. В.Д.Арсеньєв уточнює своє уявлення про предмет загальної теорії судової експертизи, визначаючи його таким чином: предмет загальної теорії судової експертизи (як складової частини науки кримінального процесу) утворюють, на наш погляд, об'єктивні закономірності виникнення, зміни і збереження використовуваної при проведенні експертизи доказової інформації, що вивчаються певними методами (логіко-юридичними та ін.) з метою вдосконалення правового (процесуального) регулювання судових експертиз, а також оцінки і використання їх результатів»[6, с.23]. Конструктивним елементом даної концепції є введення в систему наукового знання положення про значення і функції судової експертизи в процесі доказування.

У 1978 р. свою думку відносно науки про судову експертизу висловив Р.С.Бєлкін, який зазначив, що судова експертологія (або загальна теорія судової експертизи – цей термін представляється нам прийнятнішим) має всі підстави для конституювання в самостійну галузь наукового знання, якщо розглядати її як науку про закономірності виникнення та розвитку судових експертиз, процесу експертного дослідження і формування його результатів, закономірностей, що виявляються в спільності тих методологічних та методичних основ, на основі яких можливе об'єднання окремих видів судових експертиз в єдину цілісну систему з чіткою класифікацією видів експертиз як її елементів. За змістом, спрямованістю та соціальному призначенню загальна теорія судової експертизи віднесена автором до юридичних наук [7, с.208].

Як елементи загальної теорії судової експертизи автор називав:

1) характеристику предмету даної теорії, її місця в загальній системі криміналістики та зв'язків з іншими криміналістичними теоріями і галузями наукового знання за межами криміналістики;

2) понятійний і термінологічний апарат як даної теорії, так і практики криміналістичних експертних досліджень, опис вживаних або запропонованих (що розробляються) знакових систем;

3) характеристику особливостей процесу криміналістичного експертного дослідження, його етапів (стадій), логічних і психологічних основ, його результатів та форм їх виразу;

4) аналіз загальних для всіх видів криміналістичних експертиз методів і засобів дослідження, тенденцій їх розвитку, перспектив автоматизації криміналістичної експертизи;

5) класифікацію видів криміналістичної експертизи, критерії визнання нових видів криміналістичних експертиз, принципи взаємодії криміналістичних експертиз з іншими видами судової експертизи.

Р.С.Бєлкін виключав можливість включення в дану теоретичну конструкцію загальних для всіх видів криміналістичної експертизи питань ідентифікації, процесу висунення і перевірки експертних версій, поняття, ознаки, фіксація ходу і результатів дослідження, організаційних та процесуальних основ експертної діяльності [7, с.129].

Кінець 70-х та 80-і р.р. характерні появою в галузі теорії судової експертизи перших структурно виражених концепцій загальнотеоретичного плану. Першою з них була концепція судової експертології А.І.Вінберга та Н.Т.Малаховскої, представлена в закінченому вигляді в їх монографії ”Судова експертологія (загальнотеоретичні і методологічні проблеми судових експертиз)“.

1.2. Аналіз сучасних концепцій загальної теорії судової експертизи

Книга А.І.Вінберга і Н.Т.Малаховскої ”Судова експертологія (загальнотеоретичні і методологічні проблеми судових експертиз)“ та попередні статті, що прослідували за їх публікацією деякі уточнення дають повне уявлення про їх концепцію нової галузі знань, яку автори назвали судовою експертологією. Судову експертологію автори визначають як галузь юридичної науки, яка вивчає закономірності, методологію та процес формування і розвитку наукових основ судових експертиз, а також досліджує їх об'єкти, що дозволяє судити про їх уявлення як про предмет науки, так і про її місце в системі наукового знання [3, с.26].

Система судової експертології включає декілька рівнів:

1) фундаментальні базові (материнські) науки;

2) предметні судові науки;

3) галузі предметних наук;

4) предметні судові експертизи.

Загальна теорія судової експертології визначається як форма достовірного наукового знання про закономірності та методології формування і розвитку наукових основ судових експертиз. У судовій експертології можна помітити механізм утворення наукових основ предметних судових наук, пояснюємо, як дані материнських фундаментальних (базових) наук трансформуються в систему спеціальних знань в предметній судовій науці, як ці пізнання реалізуються в практичній діяльності при проведенні судових експертиз [3, с.76-180].

У її склад автори включали наступні вчення і прирівняні до них проблеми: морфологічне вчення про симптоми, властивості та ознаки досліджуваних об'єктів, вчення про судову субстанціологію, вчення про методи наук в судових експертизах, вчення про логіку в судовій експертизі, вчення про суб'єкта судової експертизи, вчення про структуру зв'язків і відносин, загальна проблема вирішення експертних задач, проблема експертних інформаційних фондів, проблема комплексного експертного дослідження, теорія експертної профілактики, вчення про організаційні форми судової експертизи, наукову організацію праці в експертній діяльності, координації судово-експертних установ. Крім того, автори вказують, що в судовій експертології повинні отримати свій розвиток вчення про об'єкти судових експертиз, судову ідентифікацію, методи експертного дослідження, про діагностику і ситуації в експертизах, тощо, з чого виходить висновок про примірний характер запропонованої структури загальної теорії [3].

У зв'язку з тим, що ряд позицій, викладених А.І.Вінбергом та Н.Т.Малаховською, що стосуються, перш за все, елементів системи науки, викликали серйозні заперечення, оскільки наступна робота «Предмет і методологічні основи науки про судову експертизу – судову експертологію» (1980р.) містить значні зміни і доповнення до їх концепції судової експертології. Зокрема, авторами зроблений висновок про те, що судова експертологія повинна досліджувати загальні закономірності і методологічні проблеми теорії судових експертиз і не опускатися до рівня окремих видів експертиз як практичної, конкретної діяльності. Чим вищий рівень при цьому буде досягнутий, тим ефективніше буде структура судової експертології [8, с.47].

У виданому в тому ж 1980 р. «Словнику основних термінів судової експертизи» А.І.Вінберг запропонував наступне визначення судової експертології – це галузь юридичної науки, яка вивчає закономірності, методологію і процес формування та розвитку наукових основ судових експертиз, а також досліджує їх об'єкти. Процес вивчення здійснюється