Розділом експертології повинні стати вчення про логічну структуру висновку експерта та пов'язане з ним вчення про модальність висновку. Дослідження форми та обґрунтування висновку, а також їх доказового значення повинно становити зміст третього розділу експертології. Цей розділ повинен включати і вчення оцінки експертом даних, виявлених ним в ході дослідження [10, с.59].

В межах загального вчення, повинні розглядатися не конкретні методики видів експертиз, а принципи, загальні для методик експертиз будь-якого роду або виду. До проблем методики примикають і деякі організаційні проблеми: автоматизація експертиз, психологія експертної діяльності, експертна етика.

Говорячи про місце судової експертології в системі наукового знання, А.А.Ейсман вважає, що вона є частиною криміналістики, яка охоплює самостійний, такий, що має специфічні проблематику, предмет та завдання. Її слід вважати вченням про судову експертизу в системі науки криміналістики [10, с.61].

Визначена автором і система взаємодії експертології і таких наук, як судова медицина, судова психіатрія, вчення про бухгалтерську експертизу. На його думку, експертологія не може і не повинна сприйняти конкретний зміст таких наук, як судова медицина, судова психіатрія і т.д. Для оптимального виконання функцій експертології досить сприйняти та систематизувати можливості, наприклад, судово-медичної експертизи, класифікувати вирішувані нею питання та пов'язати їх з процесом доказування у кримінальних справах, отримавши, які елементи доказування можуть бути встановлені засобами цієї експертизи [10, с.83].

Викладена концепція А.А.Ейсмана викликає ряд обґрунтованих заперечень, Так, питання підготовки і перепідготовки експертних кадрів до загальної теорії судової експертизи безпосереднього відношення не мають. В даній теорії доцільно в рамках вчення про суб'єкта експертного дослідження розробити типову модель експерта, але не вирішувати питання про те, де і як здійснюватиметься навчання майбутніх фахівців. Непотрібно розглядати в експертології функції експертних установ, оскільки вони є або процесуальними, або адміністративно-правовими [9, с.83].

Останніми роками увага питанням загальної теорії судової експертизи була приділена в монографічних роботах І.А.Алієва, Т.В.Авер'янової (1992г.) та проблемній записці для Вченої ради Всесоюзного НДІ судових експертиз «Формування загальної теорії судової експертизи», підготовленою Ю.Г.Коруховим (1989 р.).

Відповідно до визначення І.А.Алієва, загальна теорія судової експертизи є системою світоглядних принципів, науково обґрунтованих концепцій, категоріальних понять, методів, зв'язків, відносин, здатних відобразити повною мірою предмет наукового пізнання та узагальнення. Визначаючи місце загальної теорії в системі знань, автор відносить її до галузі юридичних наук. Уявлення І.А.Алієва про структуру загальної теорії судової експертизи зводиться до наступного:

1. Методологічні основи загальної теорії судової експертизи:

1.1. Поняття, система, методологія і функції загальної теорії судової експертизи. Закономірності загального і спеціального порядку, які лежать в її основі.

1.2. Диференціація і інтеграція знань в загальній теорії судової експертизи.

1.3. Систематизація і класифікація знань в загальної теорії судової експертизи.

1.4. Розробка понятійного апарату в загальній і приватних теоріях судової експертизи.

1.5. Місце загальної теорії судової експертизи в системі наукового знання.

1.6. Роль загальної теорії судової експертизи в розвитку судових експертиз.

2. Предмет, об'єкти, суб'єкти і завдання експертної діяльності:

2.1. Вчення про предмет і завдання судової експертизи.

2.2. Вчення про об'єкти судової експертизи, їх властивості і ознаки.

2.3. Вчення про суб'єкта експертної діяльності та її системно-функціональний аналіз.

2.4. Логічні основи експертного дослідження.

2.5. Етико-психологічні аспекти експертної діяльності.

2.6. Ефективність експертної діяльності.

3. Методи і методики в структурі експертної діяльності:

3.1. Вчення про методи експертної діяльності.

3.2. Поняття, принципи і структура побудови експертної методики.

3.3. Інтеграція знань при створенні і модифікації експертних методик.

3.4. Проблеми апробації, впровадження і стандартизації експертних методик.

3.5. Математичні моделі і алгоритми вирішення експертних задач та проблема комп'ютеризації експертної діяльності.

3.6. Наукові основи формування банків даних автоматизованих інформаційно-пошукових систем.

4. Інфраструктура і процесуальна функція судової експертизи:

4.1. Судова експертиза як процесуальний інститут, основна форма використання спеціальних пізнань і досягнень науково-технічного прогресу про судочинство.

4.2. Судова експертиза на досудовому слідстві.

4.3. Експертиза в суді у кримінальних та цивільних справах.

4.4. Експертиза в господарському і адміністративному процесі.

4.5. Висновок експерта в системі процесуального доказування.

4.6. Експертна профілактична діяльність.

4.7. Закономірності організації експертних установ, їх роль в розвитку теорії та практиці судової експертизи.

5. Окремі теорії судової експертизи:

5.1. Принципи побудови теорії окремих класів і родівв експертиз.

5.2. Теорія експертної ідентифікації.

5.3. Теорія експертної діагностики.

5.4. Теорія експертної класифікації.

5.5. Теорія експертної профілактики [11, с.742].

Аналогічним чином визначає загальну теорію судової експертизи, а також її структуру (відмінність полягає у відсутності в схемі автора, що відповідає теорії та додатковому введенні розділів «Експертні помилки» і «Класифікація судових експертиз») Ю.Г.Корухов [11, с.743].

Однак у працях І.А.Алієва в галузі розробки концепції загальної теорії судової експертизи е можна помітити певні спірні положення. В концепції І.А.Алієва йде мова про предмет судової експертизи, але в розділі методології загальної теорії про предмет нічого не зазначено.

За визначенням Т.В.Авер’янової загальна теорія судової експертизи – це система світоглядних і праксеологічних принципів як самої теорії, так і її об'єкту – експертної діяльності, окремих теоретичних побудов в даній галузі наукового знання, методів розвитку теорії та здійснення експертних досліджень, процесів і відносин – комплексне наукове відображення експертної діяльності як єдиного цілого. Предметом цієї теорії є закономірності формування, розвитку і функціонування експертної діяльності в цілому. Визначаючи місце загальної теорії судової експертизи в системі юридичних наук, автор вважає, що