Неважко переконатися, що автор фактично скопіював систему криміналістики, запозичивши навіть в її термінологію. Р.С.Бєлкін зазначав, що, коли зміст розділу експертна техніка не викликає запереченні, то зміст розділу експертна тактика скоріше відповідає поняттю методики, оскільки автор в цьому розділі веде мову про методичні основи експертного дослідження, про теорію вирішення експертних задач, тобто по суті також по методиці, і про вчення про висновок експерта, де знову чітко простежуються методичні елементи [12, с.543].

Перед експертом не може стояти завдання аналізу того або іншого виду злочинів і навіть конкретного злочину. У його компетенцію не може входити навіть аналіз всього механізму злочину в цілому, оскільки такий аналіз неминуче повинен включати і аналіз правових сторін цього механізму, що явно виходить за межі компетенції експерта. Все це ставить під сумнів правомірність назви даного розділу структури. Ознайомлення ж із змістом цього розділу, як зазначає С.Ф.Бичкова, показує, що йдеться, по суті, про ті типові експертні завдання, які виникають в залежності від виду злочинів, про зв'язок між окремими видами злочинів, характером і формами використання при їх розслідуванні тих або інших спеціальних знань. Очевидно, саме це і повинно було виражати суть даного розділу [11, с.750].

Подвійна позиція С.Ф.Бичкової спостерігається і при визначенні природи науки про судової експертизи. З одного боку, вона визначає її як комплексну науку, науку інтеграційної природи, а з іншою як юридичну прикладну дисципліну, що входить до числа кримінально-правових. На підтримку своєї позиції автор посилається на Р.С.Бєлкіна, який прийшов до висновку, що ця наука синтетичної природи, сплав самих різних знань. Охоплюючи всі галузі експертної діяльності в аспекті того загального, що їх об'єднує, загальна теорія судової експертизи відноситься до криміналістичної експертизи як загальне до часткового, але це не означає, що вона є частиною криміналістики як вважав А.І.Вінберг, або, навпаки, що вона включає якусь частину криміналістики, як вважає А.Р.Шляхов і деякі інші автори. У системі криміналістики немає спеціального розділу криміналістичної експертизи. Подібно до інших наук, криміналістика для теорії і практики судової експертизи відіграє роль знання, що обгрунтовує, і з цієї точки зору нічим не відрізняється від фізики, хімії, біології і т.п. Зв'язки криміналістики і загальної теорії судової експертизи – це зв'язки взаємодії, а не субординації [11, с.752].

У 1997р. вийшла в світ колективна монографія «Основи судової експертизи. Частина I. Загальна теорія». Один з її авторів, Ю.Г.Корухов, визначив предметом загальної теорії судової експертизи вивчення закономірностей виникнення і існування матеріальних носіїв інформації про кримінально-релевантні і цивільно-релевантні обставини; виявлення, вилучення та дослідження цих об'єктів; використання при експертному дослідженні наукових даних і методів з різних галузей знань, що забезпечують обґрунтованість та достовірність висновку експерта, а також закономірностей процесу формування наукових основ судових експертиз, виділення властивих їм загальних принципів, структурних зв'язків і співвідношень, синтезу і систематизації знань про судову експертизу як єдину систему, її інфраструктуру і процеси, що протікають в ній; вивчення правил і понять, які розробляються на основі загальної і окремої теорій, що реалізовуються в практичній експертній діяльності [13, с.96]. Об'єктом же загальної теорії судової експертизи може вважатися сама експертна діяльність у всьому різноманітті її різних аспектів, яка розглядається як єдина система, що включає велику кількість компонентів [13, с.97].

Система загальної теорії судової експертизи представлена в книзі концепцією І.А.Алієва з доповненнями Ю.Г.Корухова. Такими доповненнями є включені в блок «Предмет, завдання, об'єкти, суб'єкти експертної діяльності» розділу «Експертні помилки», в блок «Співвідношення загальної теорії судової експертизи з окремими теоріями» розділів «Криміналістичне вчення про сліди», «Теорія експертної діагностики» і «Певні теорії по окремих родах (видах) судових експертиз [14, с.61].

Узагальнюючи розгляд сучасних концепцій загальної теорії судової експертизи, слід зазначити, що між ними існує схожість в загальних рисах. Відмінності проявляються в конкретних елементах їх структур, і ще більш суттєві – в змісті цих елементів, деколи схожих по найменуванню. Дані відмінності, а також вразливі місця розглянутих теорій ми постараємося врахувати при побудові власної конструкції загальної теорії судової експертизи.

РОЗДІЛ 2. ОСНОВНІ ЕЛЕМЕНТИ КОНЦЕПТУАЛЬНИХ ОСНОВ ТЕОРІЇ СУДОВОЇ ЕКСПЕРТИЗИ

2.1. Поняття судової експертизи

У сучасних умовах судова експертиза вважається комплексною науковою проблемою, яка досліджується не тільки в кримінальному процесі чи криміналістиці, але й в цивільному та господарському процесах. Це можна пояснити наступними ознаками: взаємодією різних систем наукових знань та розширенням форм адаптації їх практикою, що є об’єктивною закономірністю сьогодення.

Процеси інтеграції та диференціації знань обумовлюють можливість використання в доказуванні все нових і нових досягнень науки, що в свою чергу сприяє розвитку судової експертизи. Основне значення інтеграції полягає у створенні передумов для систематизації наукових знань про ті або інші закономірності, що складають предмет судової експертизи як науки, яка узагальнює результати всіх попередніх наукових досліджень і, в той же час, виводить науку на якісно інший, вищий рівень.

З урахуванням викладеного, можна виділити основні завдання, які стоять перед інтеграцією в судовій експертизі: 1) подальше вдосконалення загальної теорії судової експертизи; 2) систематизація понятійного апарату судової експертизи, його розвиток та вдосконалення; 3) розкриття інтеграційних зв’язків судової експертизи, різноманітних розділів криміналістики та інших наук; 4) визначення