найчастіше із засобів масової інформації. Не налагоджено контроль за якістю і достовірністю такої інфор-мації. Засоби масової інформації досить часто ігнорують найеле-ментарніші вимоги, якими треба керуватися при оприлюдненні ре-зультатів опитувань громадської думки. При цьому тенденційність і заполітизованість багатьох повідомлень і публікацій така, що спе-ціалісти іноді говорять про соціологічне лобіювання.
Коли ж органи влади проявляють інтерес до соціологічного об-ґрунтування своїх законодавчих рішень, то, на жаль, досить часто цей інтерес зумовлений не бажанням отримати якесь нове знання про соціологічні передумови, соціальні механізми і соціальні наслідки дії законодавства, а потребою використати інтерес науки для легі-тимації позиції, що випливає із співвідношення політичних сил у депутатському корпусі [10].
Принципове вирішення питання організації досліджень гро-мадської думки в системі соціологічного забезпечення законотвор-чості надасть можливість значною мірою зменшити вплив на депу-татів ненадійної, недостовірної інформації, отриманої некомпетент-ними, недобросовісними дослідниками.
Розділ 2. Проблеми ефективності законодавства
Ефективність закону є найважливішим показником його со-ціальної корисності та необхідності. Вона залежить від певних об'єк-тивних і суб'єктивних умов, що стосуються як самого права, так і сфери його реалізації. Характер взаємозв'язку правової норми з різними сторонами суспільного життя і визначає ті умови, які за-безпечують ефективність її дії. Ці умови можна розглядати з різних поглядів, проаналізувати в різних аспектах.
Ефективність дії закону визначається взаємодією таких трьох факторів. По-перше, змістом самої правової норми; по-друге, діяль-ністю правозастосовних органів; по-третє, характером правосвідо-мості та поведінкою громадян, які дотримуються чи порушують ви-моги правової норми.
Умови, що стосуються самої правової норми, можна позначити як досконалість законодавства, під якою розуміють відповідність правових норм тим загальним і конкретним соціально-економічним, ідеологічним, культурно-психологічним і організаційним умовам, в яких вони діятимуть.
Головним критерієм досконалості законодавства є правильне опосередкування ним соціально-економічних і політичних законо-мірностей суспільного розвитку. Надуманий за змістом закон, який не відображає об'єктивних обставин, реальних соціальних потреб, приречений залишитися мертвонародженим, оскільки не зможе впливати на суспільні відносини та поведінку людей [13].
Однак для вирішення практичних потреб підвищення ефектив-ності законодавства цей висновок необхідно конкретизувати. В правовій нормі має бути опосередковано цілі суспільного розвит-ку. В основі розвитку соціально-економічних процесів — об'єк-тивні матеріальні і духовні потреби суспільства та особистості. Ці потреби, які проходять через стадію мотивації, проявляються як інтереси. Своєю чергою, інтереси відбиваються в цілеспрямованій діяльності людей, груп, колективів і всього суспільства. Реаль-ною є лише та мета, яка ґрунтується на глибокому проникненні в сутність суспільних процесів (в ідеалі — законів), своєчасне ви-явлення і формування таких цілей є важливим завданням суб'єктів законотворчості.
Відповідність вибраних правових засобів меті — необхідна пе-редумова ефективності правових норм. Неправильний вибір засобів виключає або знижує ефективність правового регулювання, оскільки тільки нерозривна єдність потреби, засобів і дії утворює зміст мети. Саме в засобі своєї реалізації та чи інша мета отримує визначеність і конкретність [14].
Другу групу умов ефективності дії правових норм становлять фактори вдосконалення правозастосовної діяльності. Зрозуміло, що найдосконаліший закон, розрахований на правильне застосування державними органами, виявиться неефективним, якщо практика його застосування не відповідатиме необхідним вимогам. Доско-налість закону і досконалість практики його застосування тісно по-в'язані між собою.
Саме існування процесу застосування юридичних норм зумов-лено необхідністю забезпечити ефективність впливу права на суспільні відносини. Але в процесі правозастосування можливе спо-творення змісту норм права, помилки, підміна вимог правових при-писів на розгляд посадових осіб; можливі ситуації, коли на практиці та чи інша норма права взагалі не застосовується або застосовуєть-ся обмежено. Якщо вимоги правових норм у процесі їх реалізації порушуються, знижується ефективність правового регулювання. Го-ловною умовою підвищення ефективності правових приписів у цій сфері є подальше зміцнення законності в усіх ланках державного апарату, боротьба з фактами порушення права, неправильного його застосування, протиставлення законності та доцільності тощо.
До третьої групи умов, що забезпечують ефективність дії норм права, належить високий рівень суспільної, групової та індивіду-альної правосвідомості осіб, які реалізують правові приписи. Рівень знання законів, схвалення їх громадянами, розвиненість навичок правової поведінки перебувають у тісній взаємодії з досконалістю закону і досконалістю практики його застосування. Недосконалий закон не дістає схвалення в суспільній правосвідомості, те саме варто сказати і про юридичну практику, якщо вона слабує на серйозні дефекти. Разом із тим низький рівень суспільної правосвідомості може звести нанівець дію найдосконалішого закону. Виходячи з цього, правова норма, щоб бути ефективною, повинна конструюва-тися з урахуванням існуючого рівня правосвідомості населення. Але це зовсім не означає, що правову норму треба підганяти під ті чи інші дефекти правосвідомості, це лише висуває додаткові вимоги до механізму застосування закону, вказує на необхідність дотри-мання норми такими засобами, які б компенсували виявлені дефек-ти правосвідомості. Вивчення ефективності правових норм має соц-іально-юридичний характер, через те такого роду методика дослід-ження повинна будуватися з урахуванням теорії і методів як соціології, так і правознавства [4].
Процес вивчення ефективності норм права пов'язаний з вирі-шенням багатьох проблем. У загальному вигляді їх можна поділити на дві основні групи. До першої групи належать проблеми, що сто-суються самого поняття ефективності дії правових норм, її критеріїв, умов тощо. Їх вирішення дає можливість відповісти на питання, що саме варто виміряти в конкретних дослідженнях ефективності. Але цього ще не досить, щоб відповісти на питання чи є та чи інша нор-ма ефективною. Адже для отримання такої інформації важливо та-кож знати, як, яким чином здійснювати вимірювання ефективності, щоб забезпечити надійні результати. Інакше кажучи, необхідно ви-рішити досить широке коло питань, пов'язаних з розробкою за-собів і прийомів вимірювання ефективності, тобто