Дана дисципліна тісно пов'язана з теорією права і держави, яка по суті є теоретичною базою для всіх інших правових наук, оскільки вивчає питання виникнення, розвитку та сутності права і держави, такі поняття як правосвідомість, законність, правопорядок, функції права і держави, види і юридичну силу норм права, тлумачення нормативно-правових актів і окремих норм права тощо. В цій дисципліні на підставі знань загальної теорії права і держави вивчаються конкретні судові і правоохориииі органи нашої держави, їх побудова і організація діяльності, порядок формування і комплектація.

Дисципліна "Судові та правоохоронні органи України" взаємодіє з науками кримінально-процесуального і цивільно-процесуального права, які визначають поняття судових інстанцій, підсудності справ судам, апеляційного і касаційного оскарження судових рішень, а також з адміністративним правом, конституційним правом України та іншими юридичними дисциплінами.

Конституційне право України поряд з вивченням багатьох інших проблем визначає місце і значення судових і правоохоронних органів в системі всіх органів держави, їх взаємозв'язки, принципи побудови і діяльності на основі положень діючої конституції.

З адміністративним правом, яке вивчає організацію і діяльність апарату державного управління, нашу дисципліну зв'язують питання судового управління і адміністративно-правових відносин. Такі правоохоронні органи як Міністерство юстиції України, Міністерство внутрішніх справ України та підпорядковані їм органи свою правоохоронну діяльність здійснюють одночасно з управлінськими функціями.

Важливим є усвідомлення того, що дана дисципліна вивчає не процесуальну (цивільно-процесуальну, кримінально-процесуальну) діяльність правоохоронних органів, а їх будову і організацію та принципи діяльності.

Законодавство та інші правові акти (джерела), які регулюють організацію і діяльність судових та правоохоронних органів в Україні.

Глибоке засвоєння організації і функцій правоохоронних органів вимагає опанування значної кількості законодавчих і нормативних актів. Велика кількість нормативно-правових актів, в першу чергу, пояснюється тим, що діяльність правоохоронних органів стосується багатьох державних і недержавних організацій та посадових осіб. Всі вони покликані виконувати надто важливі і серйозні завдання. Це в свою чергу вимагає детальної правової регламентації щодо системи, структури, принципів організації і діяльності, повноважень судових і правоохоронних органів та посадових осіб.

Умовно правові акти, що стосуються організації і діяльності судових та правоохоронних органів можна розділити на декілька груп:

¦ правові акти загального характеру;

¦ правові акти, що стосуються судової влади, судів і правосуддя;

¦ правові акти щодо органів юстиції, а також стосовно організаційного забезпечення діяльності судів;

¦ правові акти, які стосуються органів прокуратури, органів виявлення і розслідування злочинів;

¦ правові акти, які регулюють діяльність адвокатури.

До першої групи правових актів слід, в першу чергу, віднести Конституцію України. Положення розділу І Конституції "Права, свободи і обов'язки людини і громадянина" передбачають широкий спектр захисту громадянами своїх прав і свобод шляхом звернення до суду, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, до міжнародних установ або відповідних міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна. Конституцією гарантується право на захист, таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, захист своїх прав і свобод будь-якими не забороненими законом засобами, право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Розділ VII Конституції України "Прокуратура" визначає повноваження органів прокуратури, порядок призначення і звільнення Генерального прокурора України, строк його повноважень.

В розділі VIII "Правосуддя" закріплено положення, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, визначені гарантії суддівської діяльності, основні засади (принципи) судочинства, повноваження Вищої ради юстиції України.

Розділ XII "Конституційний суд України" визначає коло питань, які відносяться до юрисдикції Конституційного суду, порядок його формування і повноваження.

Виняткове значення конституційних норм полягає, перш за все, в тому, що вони мають вищу юридичну силу у порівнянні з іншими правовими актами, є обов'язковими не лише для громадян і державних органів, які їх застосовують, але і для вищого законодавчого органу – Верховної ради України.

Поряд з Конституцією України до правових актів загального характеру слід віднести ряд міжнародних правових актів і угод, зокрема, безпосередньо пов'язаних з дотриманням прав і свобод людини і громадянина, громадянських і політичних прав, організацією і діяльністю судових і правоохоронних органів. Серед них найбільш важливими є:

¦ Всезагальна декларація прав людини, схвалена Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948;

¦ Міжнародний пакт про громадянські і політичні права.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, схвалені Верховною Радою, є частиною національного законодавства України.

До групи правових актів, що стосуються судової влади, судів і правосуддя відносяться:

¦ Закон "Про Конституційний суд України";

¦ Закон "Про господарський суд";

¦ Закон "Про статус суддів";

¦ Закон "Про судоустрій України";

¦ Закон "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів".

Центральне місце серед перерахованих законів посідає Закон "Про судоустрій України", який регламентує основні питання організації судової системи.

Крім названих законів до цієї групи правових актів слід віднести і ряд міжнародних документів, зокрема:

¦ Міжнародна конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації;

¦ Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських чи принижуючих гідність видів поводження або покарання;

¦ Основні принципи незалежності суддів, схвалені резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 13 грудня 1985 року.

Третю групу правових актів складають положення про Міністерство юстиції України, Положення про Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній