Істотною ознакою правоохоронної діяльності є і те, що правові заходи впливу, які застосовуються в процесі її реалізації, повинні суворо відповідати вимогам законів та інших правових актів. Лише закон або нормативний акт може бути підставою для застосування того чи іншого конкретного заходу правового впливу.

Нарешті, істотною ознакою правоохоронної діяльності є те, що її реалізація забезпечується спеціально створеними з цією метою державними органами, які комплектуються у встановленому порядку фахівцями, переважно юристами. Володіючи знаннями в галузі права, маючи необхідне матеріально-технічне забезпечення, вони оперативно застосовують відповідну норму права до конкретної життєвої ситуації, вирішуючи її на підставі закону та у встановленому законом порядку.

З врахуванням цих ознак можна дійти висновку, що ПРАВООХОРОННА ДІЯЛЬНІСТЬ - це така переважно державна діяльність, яка здійснюється у встановленому законом порядку і на його основі уповноваженими державними органами з метою охорони і захисту прав, свобод та інтересів суб'єктів права шляхом застосування правових заходів впливу.

У відповідності з концепцією правової держави основним завданням правоохоронної діяльності є:

¦ охорона і захист прав і свобод людини: її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека.

¦ охорона і захист прав та законних інтересів колективних формувань (державних, громадських, кооперативних підприємств, установ, організацій).

¦ охорона і захист встановленого Конституцією державного і суспільного ладу, суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення нормального функціонування громадянського суспільства.

Основні напрямки (функції) правоохоронної діяльності

За своїм змістом правоохоронна діяльність не є однорідною, вона включає в себе ряд функцій, здійснюється кількома напрямами, кожний з яких має свої особливі завдання і реалізується властивими їм методами і способами. До таких функцій чи напрямків у правовій доктрині прийнято відносити:

¦ конституційну юрисдикцію;

¦ правосуддя;

¦ організаційне забезпечення діяльності судів;

¦ прокурорський нагляд;

¦ досудове (попереднє) розслідування кримінальних справ;

¦ захист обвинуваченого і надання юридичної допомоги кожному, хто звертається за нею.

У правовій літературі і публікаціях з цього приводу висловлюються і інші міркування та пропозиції. Кожна з функцій націлена на досягнення певних результатів, характерних для певного напрямку правоохоронної діяльності: усунення порушень певних положень Конституції; справедливий розгляд у судах всіх категорій справ; створення умов для нормального функціонування судів; забезпечення правопорядку і законності за допомогою засобів прокурорського реагування; виявлення і розслідування злочинів та притягнення до відповідальності осіб, винних у їх вчиненні; надання кваліфікованої юридичної допомоги всім, хто звертається за нею, особливо забезпечення підозрюваним, обвинуваченим і підсудним захисту від пред'явленого звинувачення. Досягнення цих результатів буде свідченням виконання завдань правоохоронної діяльності.

Незважаючи на своєрідність і специфіку методів, які використовуються в процесі реалізації конкретних напрямків (функцій) правоохоронної діяльності, всі ці напрямки мають між собою тісний взаємозв'язок і суттєво доповнюють один одного. Серед них найбільш важливе значення має конституційна юрисдикція і правосуддя. Конституційне судочинство в Україні - це досить нова форма реалізації напрямків правоохоронної діяльності. Тому реалізація в повній мірі цих двох основних функцій правоохоронної діяльності і буде свідченням втілення в життя того, що сьогодні називається судовою владою. Відповідно до статті 6 Конституції України, державна влада в нашій державі поділяється на законодавчу, виконавчу і судову. В свою чергу, судова влада повинна стати основним і визначальним атрибутом правової держави, якою є Україна за Конституцією. Побудова та існування правової держави неможливі без ефективного конституційного судочинства і правосуддя, які користувалися б авторитетом і повагою всього суспільства. Роль і значення конституційного судочинства і правосуддя, а також їх вплив на суспільство і державотворчі процеси будуть і далі закономірно зростати.

Відповідно до Конституції України (стаття 150) до повноважень Конституційного Суду України належить:

1) вирішення питань про конституційність:

¦ законів та інших правових актів Верховної Ради України;

¦ актів Президента України;

¦ актів Кабінету Міністрів України;

¦ правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

2) офіційне тлумачення Конституції та законів України.

Крім того передбачено (стаття 151 Конституції України), що за зверненням Президента України або Кабінету Міністрів України Конституційний Суд дає висновки про відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів України або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов'язковість. За зверненням Верховної Ради України Конституційний Суд дає висновок щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту.

Що стосується правосуддя як функції правоохоронної діяльності, то від успішної її реалізації у великій мірі залежить, ефективність захисту прав, свобод та інтересів як фізичних так і юридичних осіб, тобто суб'єктів правовідносин. Практично, завданням правосуддя підпорядковані всі інші напрямки правоохоронної діяльності. Наприклад, правосуддя в кримінальній справі не відбудеться, якщо органи попереднього розслідування не виявлять злочинця, не розслідують всі обставини злочину, не нададуть суду переконливих доказів, що можливе при належному прокурорському нагляді, та не буде створено належних умов для відправлення правосуддя і захисту. Тому правосуддя є основним елементом, серцевиною правоохоронної діяльності.

Поняття про правоохоронні органи України, їх види.

Для реалізації функцій правоохоронної діяльності створюються певні органи, які традиційно називаються правоохоронними. На сьогоднішній день в законодавчому порядку чітко не визначено, які саме органи слід віднести до правоохоронних. Тому серед науковців і практиків це питання вирішується неоднозначно: різні автори відносять до правоохоронних різні органи. З нашої точки зору, для віднесення того чи іншого органу до категорії правоохоронних, слід враховувати роль, значення і питому вагу цього органу в загальній масі повноважень з реалізації правоохоронної діяльності. Наприклад, для органів пожежної охорони, командирів військових