Кримінально-процесуальна регламентація примусових слідчих дій, проведення яких пов’язане з проникненням в житло чи інше володіння особи.

Становлення і розвиток молодої української демократичної держави йде нерозривно з процесом створення нової законодавчої бази захисту прав і свобод людини. За час, що минув з моменту прийняття 24 серпня 1991 року Акту проголошення незалежності України, проведено реформування багатьох галузей права.

Найважливішою історичною подією стало прийняття п’ятою сесією Верховної Ради України 28 червня 1996 року Конституції України. Не підлягає сумніву той факт, що в Основному Законі України відображено принципово нову позицію щодо захисту прав та свобод людини і громадянина, яка повністю відповідає вимогам основних міжнародно-правових актів [1,2,3].

На основі нової Конституції України та значних досягнень юридичної науки останнім часом зроблено немало кроків у напрямку реалізації ідеї правової держави, в тому числі і в сфері кримінально-процесуальної діяльності.

Важливе місце в системі принципів Основного Закону, якими закріплюються права і свободи людини і громадянина, займає принцип недоторканості житла. Це питання постійно знаходяться в полі зору науковців. Зокрема, окремим аспектам даної проблеми приділяли увагу у своїх працях такі вчені, як М.С.Алєксєєв, С.В.Бородiн, Л.М.Володiна, I.М.Гальперiн, Ю.М.Грошевий, I.М.Гуткiн, Н.I.Гопанович, Г.М.Давидов, А.Я.Дубинський, I.В.Жогiн, В.Г.Заблоцький, Л.М.Карнєєва, Є.Г.Коваленко, П.П.Коркiя, А.М.Ларін, Л.М.Лобойко, В.З.Лукашевич, В.Т.Маляренко, Г.М.Мiньковський, М.М.Мiхеєнко, Д.Я.Мирський, П.П.Михайленко, Я.О.Мотовиловкер, В.Т.Нор, В.П.Шибіко, З.Д.Смiтiєнко, М.С.Строгович, В.М.Тертишнік, Ф.Н.Фаткуллiн, М.І.Хавронюк, Г.I.Чангулi, В.Я.Чеканов, М.А.Чельцов, О.О.Чувiльов, Ю.Шемшученко, П.В.Шумський.

Практика свідчить, що саме під час проведення в жилих приміщеннях таких слідчих дій як обшук, огляд, виїмка, допускаються значні порушення закону, що наносить суттєву шкоди правам учасників процесу та негативно впливає на виконання завдань кримінального судочинства.

Така ситуація, на нашу думку, частково пов'язана з тим, що багато аспектів, якi охоплюють цю проблему, нечітко вирiшені в чинному кримiнально-процесуальному законодавствi України, а питання, що стосуються проведення примусових слідчих дій дослідженi недостатньо повно або однобічно.

В рамках даної статті розглядаються лише окремі питання, що стосуються правової регламентації проведення примусових слідчих дій в житлі чи іншому володінні особи.

Принцип недоторканості житла закріплений в статті 30 Конституції, а саме:

“Кожному гарантується недоторканість житла.

Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

У невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку”.

На наш погляд, деякі положення даної статті потребують уточнення.

Кримінально-процесуальним кодексом України передбачено ряд слідчих дій, які можуть проводитись в жилому приміщенні чи іншому володінні особи, а саме: обшук (ст.177); виїмка (ст.178); огляд (ст.190); відтворення обстановки і обставин події (ст.194). Теоретично, не виключається необхідність проведення інших слідчих дій.

Відповідно до ч.5 ст.177 КПК України обшук житла чи іншого володіння особи за винятком невідкладних випадків, проводиться лише за вмотивованою постановою судді. При необхідності провести обшук, слідчий за погодженням з прокурором, звертається з поданням до судді за місцем провадження слідства. Суддя негайно розглядає подання і матеріали справи, а у разі необхідності вислуховує слідчого, прокурора і, за наявності підстав, виносить постанову про проведення обшуку чи постанову про відмову у проведенні обшуку. Постанова судді про проведення обшуку оскарженню не підлягає. На постанову судді про відмову у проведенні обшуку протягом трьох діб з дня її винесення прокурором може бути подана апеляція до апеляційного суду.

Огляд житла чи іншого володіння особи, а також примусова виїмка проводиться лише за вмотивованою постановою судді, яка виноситься з додержанням правил встановлених ч.5 ст.177 КПК (ст.ст.190, 178 КПК).

На практиці трапляються випадки, коли слідчому або особі, що проводить дізнання необхідно провести такі слідчі дії як відтворення обстановки і обставин подій або відібрання зразків для експертного дослідження в жилому приміщенні. Чинним кримінально-процесуальним кодексом України порядок проведення слідчих дій в зазначених ситуаціях не передбачено, що на нашу думку є суттєвою прогалиною. При необхідності проведення вказаних процесуальних дій працівники правоохоронних органів мабуть повинні діяти за аналогією з такими слідчими діями як обшук, огляд, виїмка, і їм необхідно звернутися до суду за отриманням відповідного дозволу. Але суд може взагалі подання не розглядати, оскільки це не передбачено чинним кримінально-процесуальним кодексом України. Проведення ж таких слідчих дій без рішення суду грубо порушує конституційний принцип недоторканості житла.

Дана невідповідність, на нашу думку, закладена в самій частині 2 статті 30 Конституції. Законодавець обмежив діяльність правоохоронних органів лише проведенням в жилих приміщеннях за рішенням суду таких слідчих дій як обшук та огляд. Застосування закону за аналогією, в даному випадку, на наш погляд, є недопустимим. Як вірно зазначають автори, застосовуючи аналогію закону, слід враховувати коло обмежень: наявність дійсної прогалини в нормі, однорідність, подібність випадку (ситуації), що не регламентована нормою, з випадком, який врегульований аналогічною нормою, і основне – недопустимість обмеження встановлених законом процесуальних прав учасників кримінального судочинства [4,5,6,7,8].

Враховуючи вищевказане, вважаємо, що частину 2 статті 30 Конституції України доцільно було викласти у наступній редакції:

“Не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них слідчих дій інакше як за вмотивованим рішенням суду”.

В діяльності