Одержання зразків для експертного дослідження.

Статтею 199 КПК України передбачено, що слідчий у разі потреби має право винести постанову про вилучення або відібрання зразків почерку та інших зразків, необхідних для експертного дослідження.

Одержання зразків для експертного дослідження є окремою слідчою дією, що широко застосовується у практичній діяльності правоохоронних органів поряд з такими слідчими діями як допит свідка, потерпілого, обвинуваченого, обшук, виїмка, тощо. На відміну від перерахованих процесуальних дій, вона не достатньо регламентована чинним кримінально-процесуальним законодавством. Нажаль, в окремих підручниках, і навчальних посібниках взагалі відсутній матеріал, що стосується даної слідчої дії [1,2]. Така ситуація викликає неоднозначне тлумачення окремих положень ст. 199 КПК як теоретиками так і практичними працівниками.

В рамках даної статті ми зупинимось лише на окремих проблемах, що стосується даної слідчої дії.

У вітчизняній юридичній літературі є випадки застосування терміну „отримання зразків для порівняльного дослідження”, що наш погляд не є ідентичним за своїм процесуальним значенням терміну „одержання зразків для експертного дослідження”, і є в значній мірі наслідком впливу законодавства Російської Федерації [3, C.677].

У відповідності до ч. 1 ст. 202 КПК Російської Федерації слідчий має право отримати зразки почерку або інші зразки для порівняльного дослідження від підозрюваного, обвинуваченого, а також у свідка або потерпілого у випадках, коли виникла необхідність перевірити, чи залишені ними сліди в певному місці або на речових доказах [4]. Подібна норма (ст. 186) існувала і в КПК РФ від 27.10.1960 р. [5]. В підручнику “Уголовний процесс” зазначається: “Якщо отримання зразків для порівняльного дослідження є частиною судової експертизи, то воно проводиться спеціалістом або експертом, якому ці зразки направляються для дослідження” [6, C.179].

Метою проведення слідчої дії передбаченою ст. 202 КПК РФ є отримання зразків для перевірки, чи залишені сліди підозрюваним, обвинуваченим, потерпілим чи свідком в певному місці або на речових доказах. Як зазначалось російськими вченими зразки можуть бути отримані від людини з різною метою і в рамках різних процесуальних дій. Так, кров може бути отримана у обвинуваченого і потерпілого як зразок для порівняння з кров’ю, виявленою на місці події, на одежі тих або інших осіб. Але кров можна отримати і з іншою метою, наприклад для встановлення наявності або відсутності венеричного захворювання у підозрюваного і потерпілого або встановлення діагнозу особі, яка підозрюється у симуляції з метою ухилення від військової служби. В цих випадках порівняльне дослідження не проводиться і тому отримання даних зразків ст. 186 (202) КПК РФ не передбачено [7, C.43; 8, C.180].

На відміну від кримінально-процесуального закону Російської Федерації статтею 199 КПК України передбачено одержання зразків почерку та інших зразків для експертного дослідження. Законодавець України не звужує мету відібрання зразків лише необхідністю перевірки, чи залишені сліди підозрюваним, обвинуваченим, потерпілим чи свідком в певному місці або на речових доказах і необхідністю проведення порівняльного дослідження. У зв’язку з цим при розслідуванні кримінальних справ в Україні слідчі можуть вилучати або відбирати зразки і в тих випадках коли проведення експертизи не пов’язане з порівняльними дослідженнями.

Тому, на наш погляд, спірним є твердження вітчизняних правників, що зразки необхідні для експертного дослідження, - це достовірно належні певній особі зразки почерку, відбитки пальців рук, ступнів, зліпки зубів, взуття, проби крові, слини тощо, які використовуються як порівняльні матеріали при експертному дослідженні рукописів, предметів зі слідами рук, ніг, зубів, документів та інших об’єктів [9, C.251].

Важко погодитись з визначенням, що зразки для експертного дослідження – різноманітні матеріальні об’єкти, джерело походження яких з достовірністю відоме та може бути перевірено, а самі такі об’єкти своїми властивостями відображають характерні особливості певної особи чи предмета і можуть бути використані для їх ідентифікації або визначення групової належності [10, C.590].

Враховуючи, що чинним кримінально-процесуальним законодавством України передбачено одержання зразків для експертного дослідження лише для використання під час проведення експертизи і те, що їх використання не звужене метою проведення порівняльного дослідження, вважаємо, що зразки для експертного дослідження - це отримані у встановленому законом порядку для використання під час проведення експертизи різноманітні матеріальні об’єкти, які наділені характерними ознаками за допомогою яких проводиться ідентифікація, визначення групової належності або встановлення певних властивостей осіб чи предметів.

Процесуальний порядок проведення одержання зразків для експертного дослідження детально не регламентується нормами чинного кримінально-процесуального кодексу України, так як наприклад обшук і виїмка. Практично у всіх роботах, що стосуються даної проблеми, включаючи коментарі до КПК звертається увага, що дана слідча дія проводиться за аналогією з виїмкою.

Але слід зауважити на суттєві відмінності, щодо суб’єктів які приймають участь у одержання зразків для експертного дослідження та у проведенні виїмки, щодо окремих процедур, особливо, що стосуються проникнення у житло, тощо. Так, Настановою про діяльність експертно-криміналістичної служби МВС України передбачено, що у ході одержання зразків для експертного дослідження працівник як спеціаліст визначає умови, при яких вони повинні бути одержані, і бере участь у вилученні зразків почерку, голосу, відбитків рук, ніг й інших зразків у необхідній кількості [11]. Очевидно, що таких повноважень спеціаліст під час проведення виїмки не має. Більш того, відповідно до ст.183 КПК ( порядок проведення