якщо необхідно виявити сліди злочину та інші речові докази;

якщо необхідно з’ясувати обстановку злочину;

якщо необхідно з’ясувати інші обставини, які мають значення для справи.

Однак в нововведеній ч.5 ст.190 КПК зазначено, що у невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, а також за письмовою згодою володільця огляд житла чи іншого володіння особи може бути проведений без постанови судді.

З суті даної норми випливає, що метою проведення огляду є також врятування життя людей та майна та безпосереднє переслідування осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. Тому мета проведення огляду зафіксована у ч. 1 ст. 190 КПК підлягає уточненню.

Частинами 1 та 2 ст. 177 КПК передбачено, що обшук проводиться в тих випадках, коли є достатні підстави вважати, що знаряддя злочину, речі й цінності, здобуті злочинним шляхом, а також інші предмети і документи, які мають значення для встановлення істини в справі чи забезпечення цивільного позову, знаходяться в певному приміщенні або місці чи в якої-небудь особи. Обшук проводиться також і в тому випадку, коли є достатні дані про те, що в певному приміщенні або місці знаходяться розшукувані особи, а також труп чи тварини.

Частиною 6 ст.177 КПК встановлюється, що у невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, обшук житла чи іншого володіння особи може бути проведено без постанови судді.

Знову таки слід констатувати, що метою проведення обшуку є врятування життя та майна, а також безпосереднє переслідування осіб, які підозрюються у вчиненні злочину.

Мета проведення обшуку (ч.6 ст.177) та огляду (ч.5 ст.190) одна і та ж сама. Якщо необхідно рятувати життя чи майно, або переслідувати осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, то яку слідчу дію слід проводити – огляд чи обшук? На наш погляд, законодавець автоматично переніс п.3 ст.30 Конституції України до ст.ст.177 та 190 КПК, не враховуючи того, що кожна слідча дія має встановлену мету. Це могло би бути виправданим лише з огляду на те, що обшук проводиться після порушення кримінальної справи, а огляд дозволено проводити і до порушення кримінальної справи. Якщо закон надає право проводити огляд з метою врятування людей та майна чи безпосереднього переслідування осіб, які підозрюються у вчиненні злочину до порушення кримінальної справи, то це положення повинно бути зафіксоване у ч.5 ст. 190 КПК. Необхідно також внести зміни до ч.5 ст.177, якою встановлюється порядок отримання дозволу суду на проведення огляду. Автор звертала увагу на те, що до порушення кримінальної справи не може бути матеріалів справи, а лише матеріали перевірки заяв, повідомлень тощо [4]. В такому випадку буде зрозумілим, що до порушення кримінальної справи з метою врятування людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину проводиться огляд, а після порушення справи повинен проводитись обшук.

Проведення обшуку та огляду без вмотивованого рішення суду дозволено у випадку переслідування осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. Нормами КПК України регламентується кримінально-процесуальна діяльність. Тому, зазначена в ч.5 ст.190 та ч.6 ст.177 КПК “особа, яка підозрюється у вчиненні злочину” є суб’єктом кримінально-процесуальної діяльності. Який процесуальний статус цієї особи? Очевидно – підозрюваний. Поняття підозрюваного чітко визначено ст.431 КПК України. Підозрюваним визнається особа затримана по підозрі у вчиненні злочину (ст.ст.106,115 КПК), а також особа, до якої застосовано запобіжний захід до винесення постанови про притягнення її як обвинуваченого.

Якщо під переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину слід розуміти підозрюваного, то проведення такого переслідування до порушення кримінальної справи не може мати місце. Адже затримати особу по підозрінню у вчиненні злочину, або обрати запобіжний захід можна лише після порушення кримінальної справи. Мабуть, мова йде про переслідування особи, щодо якої є дані про те, що вона вчинила злочин. Називати таку особу підозрюваною, у відповідності до чинного КПК, не має підстав.

Статтею 177 КПК передбачено, що обшук проводиться за вмотивованою постановою слідчого з санкції прокурора чи його заступника, а в житлі чи іншому володінні особи за вмотивованим рішенням суду, а у невідкладних випадках без постанови судді. У випадках коли не потрібна постанова судді, чи повинен слідчий виносити постанову і отримувати санкцію прокурора? Законодавець не регламентує даного питання. Однак ст. 183 КПК передбачено, що перед обшуком слідчий пред’являє постанову особам, що займають приміщення, а в разі їх відсутності представникові житлово-експлуатаційної організації або місцевої Ради народних депутатів. Невідкладні випадки, пов’язані із врятуванням життя та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, мабуть вимагають прийняття досить швидкого рішення, в деяких випадках миттєвого, несуть в собі елемент несподіваності. Винесення постанови про проведення слідчої дії, а також ознайомлення з даною постановою передбачених законом осіб, в даній ситуації, очевидно є недоцільним.

На наш погляд, норми закріплені в ст.ст.177, 190 та 183 КПК України необхідно узгодити між собою та з іншими нормами КПК, тому вони підлягають подальшому реформуванню.

Література:

Загальна декларація прав людини. Стаття 12. Док.ООН А/PES/217A.

Міжнародний пакт про громадянські і політичні права. Стаття 17. Док.ООН А/PES/2200А