Діяльність адвоката в кримінальному судочинстві

Анотація: В роботі розглядаються питання пов’язані з участю адвоката як захисника під час кримінального судочинства. Звертається увага на необхідність неухильного дотримання конституційного принципу змагальності сторін, як гарантії забезпечення всебічного, повного та об’єктивного розгляду справи. Запропоновані шляхи удосконалення діяльності адвоката.

Ключові слова: Адвокат, кримінальний процес, досудове слідство, принцип змагальності, докази.

В наукових статтях та окремих працях вітчизняних юристів досліджуються різні аспекти діяльності адвокатів. Звертається увага щодо природи адвокатури, її місця в загальній системі державних органів та громадських організацій, однак багато спірних питань, що стосуються даного виду процесуальної діяльності висвітлені недостатньо.

Слід зазначити, що соціальне значення адвокатури тісно пов’язане з становищем особи у суспільстві. Держави, для яких найвищою соціальною цінністю є життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека людини приділяють належну увагу формуванню адвокатури як сильного, самостійного правового інституту.

На жаль в Україні впродовж тривалого часу відбувалося постійне втручання в діяльність адвокатури з боку тоталітарного режиму, що призвело до унеможливлення виконання нею основних функцій пов’язаних із захистом порушених прав та інтересів громадян. Таке положення зумовило необхідність реформування законодавства, яким регулюється діяльність зазначеного інституту. Суттєвим кроком, на цьому шляху стало прийняття в 1992 році Закону України „Про адвокатуру” [1], та ряду інших законів [2,3], що дозволило суттєво покращити положення. Зокрема, розширилися організаційні форми діяльності адвокатів ( право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкривати адвокатські бюро, фірми, контори), розширено статус адвоката при здійсненні захисту в кримінальних справах і представництві інтересів громадян, тощо. Однак, залишається ряд невирішених суттєвих проблем, які перешкоджають адвокатам належно виконувати покладені на них завдання.

В рамках даної статті ми хочемо зупинитися лише на деяких проблемних аспектах кримінально-процесуальної діяльності адвокатури України в сучасних умовах.

Відповідно до ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства відноситься змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Принцип змагальності та диспозитивності закріплений також в ст. 16-1 КПК України.

Юридична енциклопедія визначає змагальність як одну з конституційних засад кримінального судочинства, що означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам – учасникам певної справи обстоювати свої або представлювані ними права та законні інтереси, свою позицію у справі і є процесуальною гарантією всебічного, повного та об’єктивного з’ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі [4, С.625-626].

Українські процесуалісти вказують, що принцип змагальності полягає в тому, що в судовому засіданні між собою ведуть процесуальний спір дві сторони: сторона обвинувачення і сторона захисту. Кожна з них обстоює тими засобами, які дозволяє кримінально-процесуальний закон, свою правову позицію, права та законні інтереси, допомагаючи таким чином суду повно, всебічно і об’єктивно дослідити всі обставини справи з метою з’ясування істини і прийняття правильного рішення. Реально принцип змагальності може діяти лише за умови розмежування в суді трьох основних кримінально-процесуальних функцій – обвинувачення, захисту і вирішення справи [5, С. 9 ; 6, С. 9].

Принцип змагальності ґрунтується на тому переконанні, що протилежність інтересів сторін є найкращою гарантією для забезпечення повноти подання фактичного матеріалу.

Для ефективної боротьби з правопорушеннями держава створює спеціальні органи, єдиною функцією яких є правоохоронна діяльність. Такими органами є прокуратура, СБУ. МВС та ін. Характерною рисою їх діяльності є право і обов’язок застосовувати заходи державного примусу. Ці органи наділені монопольним правом на здійснення певних дій на стадії досудового розслідування, спрямованих на здобуття доказів по кримінальній справі.

На відміну від зазначених органів, адвокатура є добровільним професійним громадським об’єднанням, покликаним згідно з Конституцією України сприяти захисту прав, свобод та представляти інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, подавати їм іншу юридичну допомогу. Громадське об’єднання не може бути наділено правом застосовувати державний примус. Очевидно, що в умовах держаної монополії на розслідування злочинів, забезпечити принцип рівності можливостей суб’єктів обвинувачення і захисту неможливо, тому важливим і необхідним є розширення професійних прав адвоката.

Необхідно погодитись з вітчизняними науковцями які вважають, що залишаючи за державними органами монополію на досудове розслідування злочинів, необхідно надати захиснику права, які зробили б неможливим свавілля з боку цих органів [7; 8, С.138].

Досить актуальним є питанням щодо порядку виявлення та закріплення захисником доказів у кримінальній справі. В чинному законодавстві ці питання регулюються перш за все Кримінально-процесуальним Кодексом та Законом України „Про адвокатуру”. Cтаттею 6 Закону України «Про адвокатуру» передбачений перелік способів збирання захисником предметів, документів і відомостей у кримінальній справі. Так, захисник має право збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази в кримінальних справах, запитувати і отримувати документи або копії документів від підприємств, установ, організацій та від громадян за їх згодою, знайомитися на підприємствах, в установах та організаціях з документами і матеріалами, отримувати письмові висновки фахівців з питань, які потребують спеціальних знань, застосовувати науково-технічні засоби відповідно до чинного законодавства України, доповідати про клопотання і скарги на прийомі у посадових осіб та одержувати мотивовані відповіді на них, бути присутнім при розгляді цих клопотань та скарг. Пунктом  ч. ст. КПК передбачено способи збирання