документи дипломатичних представництв недоторканні. Державні службовці держави перебування не можуть вступати в ці помешкання інакше, як за згодою глави представництва.
Члени сім’ї дипломатичного агента, що живуть разом із ним, користуються привілеями й імунітетами дипломатичних агентів.
Співробітники адміністративно-технічного персоналу пред-ставництв і члени їхніх сімей, якщо вони не є громадянами дер-жави перебування, мають привілеї та імунітети, аналогічні дипло-матичним агентам. (Див. Віденська конвенція про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 року - ст. 22, 24 29-37; Положення про дипломатичні представництва і консульські установи інозем-них держав в Україні, яке затверджено Указом Президента України 10 червня 1993 року).
Обмеженим імунітетом користуються співробітники кон-сульських установ. (Консульські установи виконують різноманітні функції, але основна з них — це розвиток торгових і культурних взаємовідносин держав). Консульські посадові особи не піддяга-ють арешту або затриманню інакше як на підставі рішень суду й у випадку вчинення тяжких злочинів. Консульські помешкання, архіви, документи й офіційна кореспонденція недоторканні. Проте самі робітники консульської установи можуть викликатись і допи-туватись як свідки. Водночас працівники консульських установ не зобов’язані давати показання з питань, пов’язаних із виконанням їх функцій. (Див.: Віденська конвенція про консульські зносини.— Відень, 24 квітня 1963 року).
Статус недоторканності можуть мати й окремі категорії дер-жавних службовців України.
Недоторканністю володіють у першу чергу Президент України і кандидати на цю посаду в період виборів, Голова Верховної Ради України і Прем’єр-міністр України, народні депутати.
Судді недоторканні і не можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності та взяті під варту без згоди Верховної Ради України.
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини користу-ється статусом недоторканності на весь період своїх повноважень.
Кримінально-процесуальна форма
Усі дії учасників процесу здійснюються у визначеному законом порядку, з додержанням передбачених законом умов і послідов-ності, тобто згідно з процесуальною формою.
Кримінально-процесуальна форма судочинства повинна забез-печувати як можливість встановлення об’єктивної істини, так і надійний захист прав і свобод людини, справедливість прийнятих рішень.
Процесуальна форма - це відповідні змісту й принципам кримінального процесу, передбачені кримінально-процесуальним правом умови, послідовність та порядок діяльності учасників про-цесу, засоби реалізації ними своїх прав, свобод і обов’язків, про-цедура здійснення окремих процесуальних дій та прийняття юри-дичних рішень, а також режим документування процесуальної діяльності, покликані забезпечити розв’язання завдань і досягнен-ня мети кримінального процесу.
Процесуальна форма сприяє реалізації ідей правової держави у сфері правосуддя, виступає гарантом захисту прав і свобод лю-дини. Якщо в правовій державі стосовно громадян доцільно реалізується ідея – «дозволено все, що не заборонено законом», то стосовно учасників процесу, які мають розпорядчі повноважен-ня, повинен діяти принцип – «дозволено лише те і лише в такій формі, що і як передбачено законом». Такий підхід обмежує пра-вом владу як взагалі, так і в кримінальному процесі зокрема, за-безпечує верховенство закону в сфері правосуддя.
Процесуальна форма покликана забезпечити встановлення об’єктивної істини у справі та правильне застосування закону.
Процесуальна форма створює детально врегульований, обов’язковий, стабільний та захищений державою правовий режим провадження у кримінальних справах, який покликаний забезпе-чувати істину, свободу і справедливість. Процесуальна форма повинна відповідати вимогам: доцільності (забезпечувати швидке, безпомилкове й ефективне правосуддя); простоти (бути вільною від непотрібних бюрократичних формальностей); надійності (гарантувати досягнення істини й справед-ливості); толерантності (забезпечувати повагу до прав і свобод людини), ясності, моральності та етичності. Вона повинна бути пронизана духом поваги до честі і гідності особи, захисту прав і свобод людини.
Значення процесуальної форми полягає в тому, що вона:*
визначає стабільну та юридично доцільну процедуру судо-чинства;*
оптимізує й активізує діяльність щодо розв’язання завдань кримінального процесу;*
надає правове поле для встановлення єдиної для всіх законності;*
створює систему необхідних гарантій встановлення істини, захисту прав і свобод людини та забезпечення справедливості;*
забезпечує реалізацію принципів правової держави в сфері правосуддя й створює необхідний для цього режим законності;*
забезпечує виховний вплив кримінального процесу. Процесуальна форма - це не пуста формальність, а абсолютно - необхідна умова правильності розслідування та розв’язання кримінальних справ. Вона є гарантією встановлення істини, безпомилковості застосування кримінальної репресії.