Наприклад, закон передбачає, що будь-які показання підозрюваного та обвинуваченого підлягають перевірці, визнання ними своєї вини може бути покладено в основу обвинувачення тільки за умови підтвердження цього визнання сукупністю наявних у справі доказів.

Принцип безпосередності дослідження доказів

Означає, що суд першої інстанції при розгляді справи зобов’язаний:

допитати підсудних, потерпілих, свідків;

заслухати висновки експертів;

оглянути речові докази;

оголосити протоколи та інші документи (ч.1 ст.257 КПК).

Лише у випадках, передбачених законом, допускається відступ від цього принципу. Зокрема, дозволяється оголосити показання підсудного і свідка, які були дані під час дізнання, досудового слідства або на суді при наявності істотних суперечностей між показаннями, які вони дали на суді і під час досудового розслідування: коли підсудний відмовився давати показання на судовому слідстві або справа розглядається за його відсутності; коли явка свідка в судове засідання з тих чи інших причин неможлива; якщо при відкладенні цієї справи в тому складі суду повторний виклик свідка не обов’язковий і його показання може бути оголошено (ст.301 КПК).

Принцип безпосередності дослідження доказів діє в стадії досудового розслідування. Наприклад: при передачі справи органами дізнання слідчому (ч.2 ст.104 КПК), від одного слідчого іншому (п.9 ч.1 ст.227 КПК) при розслідуванні справи кількома слідчими (ст.119 КПК) і при використанні показань свідків і потерпілих, допитаних іншим слідчим за окремим дорученням слідчого, в провадженні якого знаходиться справа (ст.118 КПК), дія даного принципу обмежується.

В обмеженому обсязі діє принцип безпосередності дослідження доказів у стадіях апеляційного та касаційного провадження, бо там суд не вправі допитати свідків, потерпілих, засудженого, призначити експертизу і допитати експерта, але він не може оглянути речові докази, оголосити показання, протоколи слідчих дій, інші документи.

Окремі процесуалісти вважають принципом кримінального процесу безперервність судового розгляду (ч.2 ст.257 КПК). Але, мабуть безперервність як вимога незмінності складу суду при розгляді справи (ст.258 КПК) є лише однією з гарантій реалізації принципу безпосередності судового розгляду. Порушення цього принципу є підставою для скасування вироку або ухвалу суду.

Принцип усності процесу (ст.257 КПК)

Це усна форма спілкування суду і учасників судового розгляду, усне обговорення всіх обставин кримінальної справи, заяви, клопотання, усне надання показань обвинуваченим, потерпілим, свідками, експертами, оголошення документів, що є у справі.

Таке ведення судового процесу робить його доступним для присутніх у залі судового засідання, для інших людей, якщо використовується радіо, відеозапис, магнітофон.

Не суперечить принципу усності право свідка, даючи показання в суді мати при собі нотатки в тих випадках, коли показання стосуються будь-яких розрахунків та інших дат, даних, які важко тримати в пам’яті (ч.1 ст.305 КПК), оскільки і в цьому випадку показання дають усно.

На досудовому слідстві теж широко діє принцип усності, але клопотання можуть заявлятись обвинуваченому і свідку коли вони того просять, надається можливість написати свої показання власноручно, про що робиться відмітка у протоколі допиту (ст.146, ч.3 ст.170 КПК).

Принцип забезпечення всім іншим особам, які беруть участь у справі, право на захист їх законних інтересів

Такими особами є: потерпілий; цивільний позивач; свідок; спеціаліст; перекладач; експерт; поняті.

Вони наділені процесуальними правами (хоч не зовсім достатніми), реалізація яких дозволяє їм особисто захищати свої законні інтереси. Потерпілий, цивільні позивач і відповідач вправі скористатися допомогою представника (ст.52 КПК). Закон покладає на суд, прокурора, слідчого, особу яка проводить дізнання обов’язок роз’яснити особам, що беруть участь у справі, їх права і забезпечити можливість здійснення цих прав.

Принцип свободи від самовикриття, викриття членів сім’ї чи близьких родичів

Цей принцип в ч.1 ст.63 Конституції України, яка проголошує, що особа не несе відповідальності за відмову давати показання щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом. Право відмовитись давати такі показання або пояснення повинно бути роз’яснено свідкові і особі, від якої відбираються пояснення, перед допитом свідка і відбиранням пояснення від особи. Потерпілий, підозрюваний, обвинувачений, підсудний і до прийняття нової Конституції мали таке право.