Суб’єкти кримінального процесу України

Основні питання, які необхідно вивчити у процесі опрацювання теми: поняття суб’єктів кримінального процесу: класифікація, значення, межі повноважень; обставини, що виключають участь суб’єктів в кримінальному процесі; процесуальний порядок відводів.

Рекомендована література:

Александров С.А. Правовое положение гражданского ответчика в уголовном процессе. Учебное пособие. – Горький: Горьковская высшая школа МВД СССР, 1977. – 52 с.

Бажанов М.И. Свидетели, их права и обязанности по советскому уголовно-процесуальному законодательству. – М.: Юрид. лит, 1955. – 35 с.

Берестова В.Е. Проблеми захисту прав неповнолітніх потерпілих \\ Науковий вісник Дніпропетровського ДУВС. – 2006. - №2. – С. 288-294.

Ващук Б.Л. Методика визначення компенсації моральної шкоди у кримінальному судочинстві // Наук. вісник ЛьвДУВС. – 2006. – Вип. 1. – С. 269-281.

Ващук Б.Л. Правове регулювання інституту цивільного позову: окремі питання \\ Держава і право: збірник наукових праць. – вип. 34. – Інститут держави і права ім. В.М. Корецького, 2006. – С. 302-307.

Введенська В.В. Представники потерпілої від злочину сторони як суб’єкти кримінально-процесуальної діяльності\\ Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – 2006. - №3. – С.203-211.

Волобуєва О.О. Особливості взаємодії слідчого зі спеціалістами під час проведення допиту \Криміналістичний вісник: наук.-практ. Збірник\ДНДЕКЦ МВС України; КНУВС; редкол. Є.М. Моісеєв (голов. ред.) та ін. – К.: Видавничий Дім „Ін Юре”, 2006. - №2(6). – С. 43-50.

Гутник В. Механізм притягнення суддів до кримінальної відповідальності // Юрид. вісн. України. – 2006. – 22-28 квітня. №16. – С.12.

Гурджі Ю.О. Кримінально-процесуальне забезпечення прав особи: питання методології дослідження \\ Південноукраїнський правничий часопис. – 2006. - №3. – С.151-154.

Дяченко В.Г. Проблеми визначення осіб як захисників \\ Науковий вісник Дніпропетровського ДУВС. – 2006. – Спец. Вип. - №1. – С.76-83.

Защита прав потерпевшего в уголовном процессе (сравнительное исследование). – отв.ред. А.М. Ларин.-М.:Наука, 1993. 244с.

Карпов Н.С. Законодавство України у сфері забезпечення безпеки свідків та потерпілих // Наук. вісн. КНУВС. – 2006. - №1 – С. 90-97.

Калачева О.Н. Процесуальный статус заподозреного лица \\ Вісник Луганського ДУВС. – 2006. - №3. С. 73-80.

Кретчак Е.Н. Правомерность и допустимость приемов психологического воздействия в уголовном судопроизводстве \Криміналістичний вісник: наук.-практ. Збірник\ДНДЕКЦ МВС України; КНУВС; редкол. Є.М. Моісеєв (голов. ред.) та ін. – К.: Видавничий Дім „Ін Юре”, 2006. - №2(6). – С. 83-88.

Ломоносов О.І. Повноваження начальника слідчого підрозділу на стадії порушення кримінальної справи \\ Науковий вісник Дніпропетровського ДУВС. – 2006. – Спец. Вип. - №1. – С.156-161.

Мартиненко Д.Є. Поняття суб’єктів кримінально-процесуальних правовідносин \\ Науковий вісник КНУВС. – 2006. - №4. – С. 211-218.

Нор В.Т. Защита имущественных прав в уголовном судопроизводстве. К., 1989. 275с.

Присяжнюк Т.І. Актуальні питання охорони прав потерпілого від злочину \\ Вісник Верховного суду України. – 2006. - №12. – С. 23-26.

Савченко В.А. Процесуальне становище потерпілого у кримінальному судочинстві ФРН\\ Південноукраїнський правничий часопис. – 2006. - №3. – С.157-160.

Самохін В.М., Теретятник Г.К. Процесуальний статус слідчого \\ Науковий вісник Дніпропетровського ДУВС. – 2006. – Спец. Вип. - №1. – С.161-165.

Саркесянс Г.П. Защитник в уголовном процессе. Ташкент., 1971. 249с.

Святоцкий А. Д. Адвокатура и защита граждан. Л., Світ, 1992. 152с.

Стецовский Ю.И. Уголовно-процессуальная деятельность защитника. М., 1982. 174с.

Строгович М.С. Право обвиняемого на защиту и презумпция невиновности. М., 1984. 143с.

Тертишник В.М. Гарантії істини та захисту прав і свобод людини в кримінальному процесі: Монографія. – Д.: Юрид. акад. МВС України, Арт-прес, 2002. – 432с.

Фоміна К. Оскарження дій слідчого та прокурора \\ Юридичний вісник України. – 2007. - №11. – 17-23 березня. – С. 8.

Поняття суб’єктів процесу, їх класифікація

Діяльність органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду у зв’язку з покладенням на них завдань боротьби із злочинністю передбачає цілу систему встановлених дій. Так ст.4 КПК України зобов’язує суд, прокурора, слідчого і орган дізнання в межах своєї компетенції порушити кримінальну справу в кожному випадку виявлення ознак злочину, вжити всіх передбачених законом заходів до встановлення події злочину, осіб, винних і вивченні злочину і до їх покарання.

Суть цієї статті в тім, що перелічені органи і посадові особи, зобов’язані вжити зазначених заходів в силу закону, не залежно від міркувань і бажань будь-яких осіб, зокрема, потерпілого (за винятком справ, що порушуються не інакше, як за скаргою потерпілого ст.27 КПК, ст. 125, 126, 336 КК України).

Чинний кримінально-процесуальний закон не дає поняття “учасник кримінального процесу”. В юридичній літературі по-різному формулюють це поняття. Так, поширеною думкою є те, що це тільки суб’єкти процесу, які захищають обвинуваченого, потерпілого, підозрюваного, цивільного позивача, цивільного відповідача. Інші рахують, що до учасників кримінально процесу відносяться всі суб’єкти, які виконують кримінально-процесуальні функції (кримінальне розслідування, захист, примус).

Є прихильники і широкого розуміння учасників кримінального процесу відповідно до цієї теорії включаються всі суб’єкти, що виконують процесуальні функції.

Правове положення осіб, які беруть участь в кримінальному процесі регламентовано окремими статтями КПК, де передбачено обсяг прав і обов’язків обвинуваченого, захисника, потерпілого і інших учасників.

Субєкти кримінального процесу – це особи, які вступають у кримінально-процесуальні відносини у зв’язку з подією злочину, чиї права та обов’язки регламентуються чинним законодавством.

Вони можуть бути поділені на чотири групи: