Докази і доказування в Кримінальному процесі України
Основні питання, які необхідно вивчити у процесі опрацювання теми: поняття доказів та їх процесуальних джерел; класифікацію доказів; поняття предмету доказування та його структуру; процес доказування та його елементи.
Рекомендована література:
Бедняков Д.И. Непроцессуальная информация и расследование преступлений. М., 1991. 208с.
Белкин Р.С. Собирание, исследование и оценка доказательства. М., 1966. 295с.
Качановська О.О., Солов’євич І.В. Допустимість як критерій оцінки доказу та його джерела // Вісн. Запоріз. Юрид. ін-ту. – 2006. - №3. – С. 125-132
Кертэс И. Основы теории вещественных доказательств. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1973. – 104 с.
Коваленко Є.Г. Кримінальний процес України: навч. посіб. – К.6 Юрінком інтер, 2003 – 576 с.
Королишин І.М., Савченко В.А. Опис речових доказів у протоколі огляду (вогнепальна та холодна зброя, боєприпаси, кулі, гільзи та сліди застосування вогнепальної зброї): навч. – практ. посібник. – Івано-Фр.: ВОНР та РВД ПЮІ ЛьвДУВС, 2007. – 76 с.
Лукашевич В.Г. Розвиток доказування як форми пізнання в сучасному кримінальному процесі // Наук. вісн. НАВСУ. – 2004. - №4. – С. 205-211.
Лук’янчиков Б.Є. Доказування як засіб встановлення об’єктивної істини \\ Науковий вісник КНУВС. – 2006. - №6. – С. 118-124.
Михеенко М.М. Доказывание в советском уголовном судопроизводстве. К., 1984. 132с.
Нор В.Т. Проблеми теорії і практики судових доказів. Л., 1978. 110с.
Пінчук М.Г.Деякі питання щодо предмету доказування та його структури \\ Вісник Верховного Суду України. – 2007. - №2. – С. 33-38.
Прилуцький С. Допустимість доказів: сучасність та перспективи кримінального процесу України // Право України. – 2006. - №4. – С. 85-89.
Савонюк Р. Межі доказування в досудовому слідстві // Право України. – 2006. - №6. – С. 91-94.
Савонюк Р.Ю. Внутрішнє переконання слідчого та його роль в оцінці доказів у кримінальній справі \\ Науковий вісник Дніпропетровського ДУВС. – 2006. – Спец. Вип. - №1. – С.38-43.
Селиванов Н.А. Вещественные доказательства. М., 1971. 199с.
Сибилева М.В. Допустимость доказательства в советском уголовном процессе. К.: УМОВО, 1990. 66с.
Смыслов В.М. Свидетель в советском уголовном процессе. М., 1973. 785с.
Стахівський С. Щодо поняття та суті доказів у кримінальному судочинстві // Підприємництво, господарство і право. – 2006. - №5. – С. 147-150.
Стахівський С.М. Теорія і практика кримінально-процесуального доказування: монограф. – К.: НАВСУ, 2005. – 272 с.
Строгович М.С. Избранные труды в 3 т. Т.3 Теория судебных доказательств. – М.: Наука, 1991. – 300 с.
Сурдукова О.В. Адвокат – захисник як суб’єкт збору доказів у кримінально-процесуальному праві // Вісн. Запоріз.юрид. ін-ту. – 2005. - №3. – с. 207-218
Удовенко Ж. Забезпечення процесу доказування на досудовому слідстві: окремі проблеми // Право України. – 2002. - №5. – С. 51-54.
Черечукіна Л. Асиміляція результатів оперативно-розшукової діяльності у кримінальному судочинстві // Право України. – 2006. - №4. – С. 66-68.
Шейфер С.А. Собирание доказательств в советском уголовном процессе. Саратов., 1986. 185с.
Шляхов А.Р. Судебная экспертиза: организация и проведение. М, 1979. 168с.
Экспертиза в судебной практике. К.: Наука., 1987. 200с.
Якуб М.Л. Показания обвиняемого как источник доказательств в советском уголовном процессе. М, 1963. 126с.
Поняття, значення кримінально-процесуального доказування
Ефективність кримінально-процесуальної діяльності залежить від норм доказового права. Теорія доказів є частиною науки кримінального процесу, яка вивчає процес доказування. З процесом доказування, нормами доказового права пов’язані всі стадії кримінального процесу. Норми доказового права не слід розглядати як сукупність формальних заборон та дозволів. Задача і мета доказового права є застосування методології пізнання досліджуваного матеріалу. Доказове право регламентує процесуальну діяльність пов’язану з безпосереднім збиранням, дослідженням, перевіркою та оцінкою фактичних даних по конкретних обставинах з метою встановлення істини по кримінальній справі. Підстави і принципи доказового права є загальні для кримінального процесу і в цілому законів України.
Доказове право охоплює норми:
мету та предмет доказування;
поняття доказів;
співвідношення доказування і допоміжних засобів збирання інформації по справі;
достовірність, належність та допустимість доказів;
поняття засобів доказування та їх систему;
компетенцію і обов’язок доказування;
права і обов’язки осіб, які беруть участь в доказуванні;
особливості доказування, встановлення істини в процесі розслідування.
Всю сукупність норм доказового права ділять на загальну і особливу частини. Загальна вивчає поняття доказів, джерела, мету доказування, достовірність, належність та допустимість доказів. Особлива розкриває завдання, порядок, зміст слідчих і судових дій, особливості доказів та їх збирання по окремих кримінальних справах.
Загальна і особлива частина є єдиним цілим в системі доказового права і спрямовані на поглиблення, розширення тенденцій демократизації судової системи України в цілому.
Доказування в кримінальному процесі зводять до пізнання істини. Така гносеологічна характеристика означає, що пізнання в кримінальному судочинстві підпорядковане загальним гносеологічним закономірностям і, як кожна галузь пізнавальної діяльності, виконується за законами матеріалістичної теорії відображення. Разом з тим, поняття доказування і пізнання не в повній мірі співпадають одне з другим.
Пізнання – це отримання уявлення про щось, збагачення відповідними знаннями.
Кожен крок практичної діяльності слідчого, судді - це отримання знань про події і процеси, які проходять в об’єктивному світі. Таким чином, пізнавальні елементи органічно входять в кримінально-процесуальну діяльність і пізнання поєднується з доказуванням.
Кримінально-процесуальний порядок доказування - це регламентована діяльність і отримання інформації, передбачена відповідними умовами, та з відповідних джерел. Доказування не вичерпує всіх шляхів пізнання в кримінальному судочинстві. Окремі знання можуть бути отримані і непроцесуальним шляхом в непроцесуальній формі. Мова йде про оперативну роботу, окремі оперативні заходи, спрямовані на отримання або перевірку певної інформації.
Непроцесуальна інформація дозволяє правильно вибрати напрямки розслідування, показує джерела інформації, засоби