які прямо встановлюють чи спростовують наявність хоча б одного з елементів складу злочину, є прямими. Так, у справі про вбивство повідомлений свідком факт про те, що обвинувачений наніс потерпілому удар ножем в спину, буде прямим доказом у заподіянні злочину обвинуваченим.
Якщо ж доказ не вказує безпосередньо на подію злочину і осіб, винних у його заподіянні, а служить лише підставою для встановлення цих обставин у сукупності з іншими фактичними даними, то такі докази прийнято називати побічними.
Побічними доказами є речові сліди злочину /плями крові/, сліди залишені злочинцем /відбитки пальців/, наявність у певної особи знарядь, необхідних для вчинення злочину /спеціально виготовлені ключі, відмички та ін./ речі, які були об’єктом злочинних посягань. Перерахувати всі побічні докази неможливо. Доказове значення кожного окремого факту завжди залежить від його зв’язку із конкретними обставинами справи. Поділ доказів на прямі і побічні має практичне значення, оскільки використання кожної з них у процесі доказування має свої особливості.
При користуванні прямими доказами вирішальне значення має встановлення достовірності того джерела, з якого одержано фактичні дані, які безпосередньо /прямо/ вказують на злочин і осіб, що його вчинили. Встановивши за допомогою інших доказів достовірність джерела, з якого одержано прямий доказ, можна вважати головний факт доказаним.
Більш складним є доказування за допомогою побічних доказів. Достовірність джерела, з якого докази одержуються, так само необхідно встановити. Користуватися можна лише фактами, які є достовірними, однак, встановлення одного окремого факту не може бути достатнім для висновку про головний факт. Так, наприклад, та обставина, що підозрюваного бачили біля будинку, в якому вчинено пограбування і вбивство, сама по собі ще не дає підстав для висновку про те, що пограбування і вбивство вчинено саме ним. Той чи інший факт, що використовується як побічний доказ, може бути підставою для висновку про головний факт лише тоді, коли між ними є причинний зв’язок. Отже при користуванні побічними доказами встановлення причинного зв’язку між побічним доказом і головним фактом має вирішальне значення. Правильно вирішувати питання про наявність чи відсутність причинного зв’язку побічного доказу з головним фактом можна лише шляхом оцінки цього доказу, в зв’язку з іншими доказами в сукупності їх. На одному окремому побічному доказі можна обґрунтувати рішення про вину обвинуваченого. Побічний факт набуває доказового значення лише в нерозривному зв’язку з іншими доказами. Висновок про встановлення головного факту можливий лише на підставі сукупності побічних доказів. Побічні докази повинні бути нерозривно пов’язані, погоджені між собою і з головним фактом, а також підтверджувати іншими доказами. Така сукупність побічних доказів повинна бути приведена лише до одного єдиного можливого висновку. Якщо серед сукупності встановлених у справі побічних доказів є суперечливі факти, то це свідчить про недостовірність деяких з них, про те, що окремі з них не мають причинного зв’язку з головним фактом, і тому обвинувачення при таких обставинах не може вважатись обґрунтованим. У процесі доказування суперечливість між побічними доказами необхідно вияснити і усунути. В процесі доказування користування побічними доказами важче ніж прямими, однак, це не означає, що побічні докази менш цінні для встановлення істини.
Значення побічних доказів у кримінальному процесі полягає в тому, що:
а) в окремих кримінальних справах прямих доказів немає і єдиним засобом розкриття злочину і викриття злочинця є побічні докази;
б) побічні докази використовуються для перевірки достовірності прямих доказів.
Предмет доказування
Предметом доказування в кримінальному процесі є фактичні обставини, що їх необхідно встановити для правильного вирішення кримінальної справи.
Правильне визначення предмету дає можливість встановити напрямок і межі дослідження обставин справи, спрямувати зусилля органів розслідування на встановлення об’єктивної істини. У кожній окремій справі предмет доказування визначає особа, що веде розслідування в залежності від конкретних обставин, однак, основні питання, що складають ядро предмету доказування в кожній кримінальній справі прямо вказані в законі.
Ст.64 КПК – при провадженні досудового слідства, дізнання і розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню:
Подія злочину /час, місце спосіб та інші обставини вчинення злочину/.
Винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину.
Обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, пом’якшують та обтяжують покарання.
Характер і розмір шкоди, заподіяної злочином, а також розміри витрат закладу охорони здоров’я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину /ст.931/.
Причини і умови, що сприяли вчиненню злочину /ст.23/.
Всебічне, повне і об’єктивне дослідження кожної кримінальної справи вимагає чіткого визначення предмету доказування.
В кожній кримінальній справі повинні бути досліджені всі обставини, що мають значення для правильного її вирішення, для встановлення законного і обвинуваченого вироку. Сукупність всіх обставин, що підлягають встановленню і становить предмет доказування.
Процес доказування – це виявлення, збирання, закріплення доказування і оцінка доказів органами дізнання, слідства, прокуратури і судом у кримінальній справі. Процес доказування ділиться на:
Збирання і закріплення доказів.
Перевірка доказів.
Оцінка доказів.
Збирання доказів здійснюється шляхом проведення процесуальних дій, спрямованих на виявлення і закріплення доказів.
Особа, що проводить розслідування, має право викликати в порядку, встановленому законом, будь-яких осіб як свідків чи як потерпілих для допиту, або як експертів для висновків; вимагати від установ, підприємств, організацій, службових осіб і громадян пред’явлення предметів і документів, які можуть встановити необхідні в справі фактичні дані, вимагати проведення ревізій /66/.
Ст. 66 передбачає збирати докази і встановлює обов’язок будь-якої людини з’явитись за викликом і давати правдиві показання. Навіть якщо особа вважає, що вона не може бути свідком, експертом чи понятим, перекладачем в