Процесуальні документи

Основні питання, які необхідно вивчити у процесі опрацювання теми: постанова слідчого і прокурора; їх структура; протокол слідчої дії та протокол судового засідання; ухвала суду; мова і стиль процесуальних документів.

Рекомендована література:

Рожнова В. Складання протоколів слідчих дій: питання структури та змісту // Підприємництво, господарство і право. – 2006. №5. – С. 142-146.

Симчук А.С. Пояснення як документ у кримінальному судочинстві // Держава і право. : зб. наук. праць. – Вип. 30. – К.: інт дер. І права ім. В.М. Корецького, 2005. – С. 18-23.

Сенченко Н. Показання особи, яка страждає на психічне захворювання: поняття і допустимість у кримінальному процесі // Підприємництво, господарство і право. – 2006. - №2. – С. 138-141.

Чорноус Ю. Пояснення громадян та протокол допиту: проблеми співвідношення // Право України. – 2005. - № 12. – С. 57-61.

Поняття і значення процесуальних документів

Одна з умов надійності правосуддя - документування всієї процесуальної діяльності. Процесуальний документ відіграє роль суттєвого гаранта пра-восуддя. На підтвердження цього наведемо такі аргументи.

1. Про обставини скоєного злочину робляться висновки на підставі зібраних матеріалів. Щоб висновки були правильними (відповідали істині), необхідно у доказуванні використовувати тільки достовірні фактичні дані. Доказування є встановленням істинності будь-яких суджень за допомогою аргументів (доказів), істинність яких встановлена. Достовірність доказів забезпечується можливістю перевірки джерела та способу їх отримання. При цьому джерело та спосіб отримання доказової інформації мають бути законними та надійними (не призводити до деформації, зміни первісного смислу й змісту отриманих фактичних даних). Допус-тимість та достовірність інформації може бути підтверджена в пе-реважній більшості випадків тільки процесуальним документом, де зафіксовані джерело та процес її отримання.

2. Здійснюючи діяльність щодо збирання та дослідження доказів, слідчий, орган дізнання, прокурор та суд вступають у певні правовідносини з іншими учасниками процесу й повинні вживати заходи до захисту їх прав та законних інтересів. Закон зобов’язує особу, у провадженні якої знаходиться справа, роз’яснювати учасникам процесу їхні процесуальні права та на-давати реальну можливість для їх реалізації (право заявити відвід, подати доказ, брати участь у судових дебатах тощо). Про вико-нання даних приписів можуть свідчити тільки процесуальні доку-менти, що фіксують процесуальну діяльність на різних стадіях кримінального процесу.

3. Слідчий, орган дізнання, прокурор та суд мають право за наявності для того підстав застосовувати до інших учасників процесу передбачені законом заходи примусу. Про наявність законних підстав для застосування таких заходів можна робити висновки тільки за матеріалами кримінальної справи, включаючи постано-ви, що мотивують відповідні рішення.

4. Копії основних процесуальних документів (обвинувальний висновок та вирок) вручаються обвинуваченому (підсудному) під розписку. Цим гарантується право обвинуваченого знати, у чому він обвинувачується, і захищатися від безпідставного обвинувачен-ня, а також право оскаржити безпідставний вирок. Без процесу-альних документів неможливе виконання вироку, що набрав за-конної сили.

Процесуальний документ - органічна й невід’ємна частина будь-якої правової діяльності, незмінний атрибут правосудця. Відступ від встановленої процесуальної форми може призвести до невиправних помилок. Наведемо приклад. У справі про шахрайство слідчий пред’явив для впізнання потерпілій Комаровій підозрюваного Мухіна. На порушення процесуальної форми в потерпшої попередньо не були з’ясовані прикмети, за якими вона може впізнати злочинця. Сам Мухін на час впізнання перебував під вартою, потерпша бачила, як його доставляли для впізнання в супроводі конвою. Вона, піддавшись враженню, вказала на Мухіна як на особу, яка вчинила щодо неї шахрайські дії. Згодом був затриманий Шмельов, який, як було встановлено доказами, і скоїв вказаний злочин.

Помилка сталася через недотримання слідчим процесуальної форми, а саме - правил впізнання.

Отже, діяльність органів дізнання, досудового слідства та суду здійснюється в передбаченій законом процесуальній формі, основним та невід’ємним атрибутом якої є процесуальний документ.

Документи так органічно вплітаються в усі сфери нашого життя, що, по суті, стають сполучною ланкою між минулим, теперішнім та майбутнім, об’єднуючи їх у неподільне ціле.

Юридичний документ - це письмовий акт, що встановлює, роз-виває, змінює або перериває певні правовідносини чи фіксує юри-дично значущі факти та дії.

Кримінально-процесуальним документом можна вважати письмовий документ, укладений на підставі кримінально-процесу-ального закону уповноваженим для того суб’єктом у зв’язку з здійсненням будь-яких процесуальних актів (виконанням процесу-альних дій або прийняттям рішень), в якому засобами письмової мови зафіксована інформація про хід та результати діяльності учасників кримінального процесу.

У сучасній літературній мові та в юридичній науці термін «акт» має два значення: прояв людської діяльності (дія, подія, вчинок); офіційний документ - мовне відображення цієї діяльності за до-помогою письмової мови.

У зв’язку з цим слід зазначити, що процесуальний акт являє собою саме неподільну єдність процесуальної дії або рішення та засвідчуваної це частини — процесуального документа.

Процесуальний документ - невід’ємний атрибут процесуальної дії або рішення, органічна частка процесуального акту. Неприпус-тимим є здійснення будь-якої процесуальної дії без складання пе-редбаченого законом процесуального документа й навпаки. Пере-буваючи в неподільній єдності з процесуальною дією або рішен-ням, документ відображає їх зміст і форму, засвідчує хід та резуль-тати їх виконання. Він відіграє суттєву роль у розвитку кримі-нального процесу та здійсненні правосуддя, є засобом реалізації учасниками процесу своїх прав та законних інтересів, слугує га-рантією їх захисту.

Процесуальний документ незмінно є найважливішим елемен-том процесуальної форми, яка покликана, по-перше, доводити до відома учасників процесу юридично значущі факти, закріпляти та засвідчувати отримані фактичні дані - докази і цим сприяти встановленню об’єктивної істини, завдяки чому в самій процесуальній формі законодавчо втілився вироблений людством досвід