Таким чином, кримінально-процесуальні документи виконують інформаційну, пізнавальну, комунікативну, засвідчувану, пра-возастосовчу та виховну функції, забезпечують можливість здійснення правосуддя, дієвого прокурорського нагляду та процесуального контролю, відіграють організуючу та дисциплінуючу роль. Процесуальні документи - необхідна умова правосуддя, влучності та безпомилковості застосування процесуального примусу або інших заходів юридичної відповідальності. Вони виступають складовою частиною процесуальної форми як одного із гарантів правосуддя.

Процесуальні гарантії. Важливу роль у забезпеченні законності і справедливості кримінального судочинства відіграють процесу-альні гарантії, які багато вчених розглядають як засоби забезпе-чення досягнення мети кримінального процесу взагалі, так і прав учасників процесу зокрема. В зв’язку з цим виділяють процесуальні гарантії прав окремих суб’єктів і правосуддя в цілому, між якими існують співвідношення цілого і частини.

Процесуальні гарантії, на думку М. М. Михеєнка, - це перед-бачені кримінально-процесуальним законом засоби забезпечення завдань кримінального судочинства й охорони прав і законних інтересів осіб, які беруть у ньому участь, але процесуальні гарантії не окремі розрізнені засоби, а цілісна система таких засобів, які в сукупності і забезпечують правосуддя. По суті, процесуальна форма і створює систему таких гарантій.

Процесуальні гарантії - закладена в процесуальній формі сис-тема правових засобів, які забезпечують встановлення об’єктивної істини й справедливість правосуддя, можливість усіма суб’єктами кримінального процесу реалізувати свої права, свободи й обов’язки, досягнення мети й виконання завдань кримінального судочинства.

У теорії кримінального процесу виправдано буде розглядати такі, характеризовані співвідношенням цілого й частини, поняття, як „гарантії правосуддя”, „гарантії встановлення об’єктивної істини”, „гарантії захисту прав і свобод людини”.

Встановлення об’єктивної істини - головна передумова спра-ведливості кримінального судочинства, здійснення правосуддя. Справедливий судовий вирок чи інше процесуальне рішення можливі тільки у справі, щодо якої встановлена істина-висновки відповідають тому, що мало місце в дійсності. Висновки будуть відповідати істині, якщо вони засновані на достовірних фактичних даних як доказах. Для забезпечення одержання саме таких доказів і направлені процесуальні гарантії встановлення істини, виражені в процесуальній формі провад-ження слідчих й інших процесуальних дій.

Гарантіями встановлення об’єктивної істини виступає як про-цесуальна форма в цілому, так і окремі інститути кримінального процесу: принципи кримінального процесу, доказове право, інсти-тути слідчих дій, інститут судового слідства і судових дебатів тощо.

Водночас, у процесі встановлення істини (збирання, досліджен-ня, перевірки доказів) слідчий, орган дізнання, прокурор, суд, захис-ник вступають у правовідносини з іншими учасниками процесу та громадянами. Наприклад, для одержання доказів виникає потреба в освідуванні людини, проведенні обшуку, виїмки поштової кореспон-денції. Де межі втручання в сферу особистого життя людини, в права й інтереси громадянина? Це одне з найскладніших питань.

Кримінально-процесуальна діяльність повинна бути направле-на не тільки на захист інтересів людини, суспільства й держави від злочинних посягань, а й захищати самі права і свободи людей. Права і свободи людини мають найвищу соціальну й юридичну цінність, а їх захист визначає направленість діяльності держави.

Права людини являють собою комплекс природних і непоруш-них свобод і юридичних можливостей, що обумовлені фактом існу-вання людини в цивілізованому суспільстві та одержали юридичне закріплення.

Свобода - юридична можливість людини поводитись відповідно до своїх волевиявлень, робити все, що бажається, але тільки те, що не заборонено законом і не спричиняє шкоди правам і свободі інших людей. Абсолютна свобода - це свобода робити все, що бажається, дійсна правова свобода - свобода робити все, що подобається, але без шкоди свободі й правам інших людей.

Право виступає як мірою й засобом забезпечення свободи, так і засобом обмеження свободи й влади, які неузгоджені з суспільством і уявленнями людей про справедливість.

У значній мірі право взагалі, а процесуальне в особливості вис-тупають засобом обмеження й урегулювання влади.

Очевидно, що процесуальна форма повинна включати таку систему гарантій, яка забезпечувала б як встановлення істини, так і захист прав і свобод людини.

Тут може мати місце конкуренція цінностей і конфлікт інте-ресів. Для забезпечення істини нерідко виникає необхідність обме-ження окремої людини в її правах і свободах. При цьому важливо визначитися, що є важливішим - встановлення істини чи недо-торканність окремих прав.

У виняткових випадках закон допускає можливість застосуван-ня засобів процесуального примусу для збирання доказів і вста-новлення істини. В останньому випадку обмеження прав і свобод повинно мати характер крайньої необхідності: здійснюватися для розкриття злочину й усунення небезпеки, що загрожує інтересам людини, суспільства чи держави, якщо цю небезпеку за даних об-ставин неможливо було б усунути іншими засобами, і якщо заподіяні негативні наслідки є меншими, ніж відведена шкода.

Процесуальні гарантії прав і свобод людини в кримінальному процесі — особливий вид гарантій, які виступають засобом їх за-безпечення: реалізації в процесі кримінального судочинства, захис-ту від безпідставного втручання, відновлення порушених прав. Якщо право — це можливість відповідної поведінки, то процесу-альні гарантії представляють собою юридично визначені процедури реалізації відповідних прав, механізм попередження їх порушень, по-рядок захисту і відновлення порушених прав і свобод людини.

Система процесуальних гарантій прав і свобод людини включає такі елементи: юридичне визначення самих прав і свобод; недо-пустимість звуження існуючих прав і свобод як за обсягом, так і за змістом; визначення процедури їх реалізації; роз’яснення учас-никам процесу прав і свобод та порядку їх реалізації; надання ре-альної можливості для самореалізації; утримання від порушень прав і свобод людини з боку інших учасників процесу; надання допомоги з боку слідчого, органу дізнання, прокурора, захисника і суду в реалізації прав і свобод іншими учасниками процесу; попередження порушень прав і свобод