Додаткові акти також мають вагоме значення, оскільки вони забезпечують законне та обґрунтоване прийняття основного рішення (протокол-заява, протокол допиту, протокол огляду).

Залежно від екстреності проведення слідчі дії бувають невідкладними та наступними.

Невідкладність слідчих дій може виникнути у будь-який момент на певному етапі розслідування.

За імперативністю прийняття акти поділяються на обов’язкові та факультативні.

Обов’язкові – це ті з них, які складаються з додержанням безумовної вимоги законодавця по будь-якій справі чи по певній категорії справ (постанова чи ухвала про порушення кримінальної справи).

Факультативні – це документи, які складаються не по усіх справах ( протокол обшуку, виїмки).

По суб’єктах прийняття вирізняються колегіальні й одноособові акти.

Колегіальним органом у кримінальному судочинстві виступає суд (коли санкція статті передбачає позбавлення волі понад 10 років, довічне позбавлення волі).

В усіх інших випадках рішення приймаються одноособово слідчим, особою, яка проводить дізнання.

За місцем опрацювання документи складаються в службових приміщеннях і за їх межами.

За юридичною силою документи поділяються на ті, які набрали законної сили (вирок – протягом 15 діб) та ті, які не набрали.

Класифікація процесуальних документів може бути розширеною, наприклад за умовами їх прийняття, правовими наслідками, ступенем процесуального примусу тощо.

Підлягають самостійній класифікації й окремі види процесуальних актів, наприклад, постанови, ухвали, протоколи, вироки, протести та інші акти, передбачені законом.

Таким чином, з огляду на наведене можна зробити висновок, що процесуальний акт – поняття досить складне, яке включає не тільки кримінально-процесуальні документи, а й дії учасників кримінального процесу, які виконуються ними в процесі здійснення ними своїх повноважень, та є органічно взаємопов’язаними. Їх класифікація випливає саме з цього принципу.

Характеристика основних

кримінально-процесуальних документів

У кримінальному судочинстві існує понад 20 різних процесуальних документів: постанови, протоколи, ухвали, подання, обвинувальні висновки, вироки, скарги, протести, вказівки, повістки, зобов’язання, повідомлення, доручення, клопотання, заяви, пояснення, описи тощо.

Кожен вид процесуального документа незалежно від розповсюдження має свій зміст, значення, структуру, які ми розглянемо дальше.

Протокол слідчої дії

В протоколі про кожну слідчу дію повинні бути зазначені:

місце і дата його складання;

посади і прізвища осіб, що проводять дію;

прізвища осіб, які брали участь у проведенні слідчої дії, адреси цих осіб;

роз’яснення їх прав і обов’язків; зміст проведеної слідчої дії, час її початку і закінчення;

всі істотні для справи обставини, виявлені при виконанні даної слідчої дії.

З метою нерозголошення даних про особу, щодо якої застосовані заходи безпеки, у протоколах слідчих дій, передбачених статтями 95, 96, 107, 145, 170, 171, 173 та 176 КПК, обмежуються відомості про цю особу в порядку, передбаченому статтею 52-3 КПК.

Протокол зачитується всім особам, що брали участь у проведенні слідчої дії, при цьому їм роз’яснюється їх право робити зауваження. Зазначені особи можуть ознайомитися з протоколом особисто.

Вставки і поправки повинні бути застережені в протоколі перед підписами.

Протокол підписують: особа, яка провадила слідчу дію, допитана особа, а також перекладач, поняті, якщо вони були присутні, та інші особи, які були присутні або брали участь у проведенні цієї дії. Якщо хто-небудь з цих осіб через фізичні вади або з інших причин не може особисто підписати протокол, то для підписання протоколу запрошується стороння особа. До протоколу можуть бути додані фотознімки, матеріали звукозапису, кінозйомок, відеозапису, плани, схеми, зліпки та інші матеріали, які пояснюють його зміст.

Коли особа, що брала участь в проведенні слідчої дії, відмовиться підписати протокол, то це зазначається в протоколі і стверджується підписом особи, яка провадила слідчу дію.

Постанова

Постанова відповідно до ст. 32 КПК – це рішення органу дізнання, слідчого і прокурора, а також рішення, які виніс суддя одноособово чи апеляційний суд.

Шляхом винесення постанови порушуються кримінальні справи, застосовуються запобіжні заходи, призначаються експертизи та ін., іншими словами, фіксуються процесуальні рішення.

На практиці постанови складаються із вступної, описової та резолютивної частин.

У вступній частині містяться:

- назва постанови;

- місце і час складання;

- посада особи, яка її складає, її ініціали та прізвище;

- короткий зміст справи

В описовій частині:

- викладаються встановлені обставини;

- дається їм оцінка;

- наводяться підстави і мотиви прийнятого рішення;

- вказуються статті закону, якими керувалась особа, виносячи постанову;

В резолютивній частині:

- міститься формулювання прийнятих рішень.

Постанова підписується відповідальною особою, а в деяких випадках санкціонується (обшук не в житлі особи), затверджується (затвердження обвинувального висновку), узгоджується з прокурором (ст. ст. 7 – 11-1 КПК).

Обвинувальний висновок

Після закінчення слідства і виконання вимог статей 217 – 222 КПК слідчий складає обвинувальний висновок.

Обвинувальний висновок складається з описової і резолютивної частини. В описовій частині зазначаються: обставини справи як їх встановлено на досудовому слідстві; місце, час, способи, мотиви і наслідки злочину, вчинено кожним з обвинувачених, а також докази, які зібрано в справі, і відомості про потерпілого; показання кожного з обвинувачених по суті пред’явленого йому обвинувачення, доводи, наведені ним на свій захист, і результати їх перевірки; наявність обставин, які обтяжують та пом’якшують його покарання.

При посиланні на докази обов’язково зазначаються аркуші справи.

В резолютивній частині наводяться відомості про особу кожного з обвинувачених, коротко викладається суть пред’явленого обвинувачення з зазначенням статті кримінального закону, яка передбачає даний злочин.

Обвинувальний висновок підписує слідчий з зазначенням місця і часу його складання.

Якщо обвинувальний висновок складено мовою, якою не володіє обвинувачений, його має бути перекладено на рідну мову обвинуваченого або іншу мову, якою він володіє. Переклад обвинувального висновку приєднується до справи.

До обвинувального висновку додаються:

1) список осіб, що підлягають виклику в судове засідання, з зазначенням їх адреси і аркушів справи, де викладені їх показання або висновки;

2) довідка