Після відмови від поруки слідчий замінює поруку на інший вид запобіжного заходу і при наявності підстав на найбільш суворіші.

В разі невиконання поручителями зобов’язання про явку обвинуваченого, факт його ухилення фіксується протоколом (ст.153 КПК), який приєднується до справи. Питання про грошове стягнення з поручителя вирішується судом, при розгляді справи, або в іншому судовому засіданні.

З протоколом ознайомлюються поручителі, вони допитуються про причини невиконання взятого на себе зобов’язання, з’ясовуються причини неявки обвинуваченого.

Визначаючи розмір грошового стягнення з поручителя, суд враховує особу, стан і ступінь вини поручителя, а також вплив наслідків обвинуваченого на хід попереднього слідства і суду.

Порука громадської організації чи трудового колективу (ст.154 КПК)

Даний запобіжний захід полягає в винесенні зборами громадської організації або трудового колективу підприємства, установи, організації, цеху, бригади постанови про те, що дана організація чи колектив ручається за належну поведінку і своєчасну явку обвинуваченого, що є членом організації чи колективу в орган дізнання, до слідчого і в суд.

Таким чином, порука громадської організації чи трудового колективу оформляється постановою загальних зборів. Питання про поруку може бути внесено на обговорення громадської організації чи трудового колективу по ініціативі їх членів чи по ініціативі дізнавача, слідчого, прокурора, суду. В сіх випадках громадська організація чи трудовий колектив повинні бути ознайомлені з характером обвинувачення, що пред’явлено особі відносно якої обирається запобіжний захід.

Постанова або протокол зборів мають бути приєднані до справи.

Громадська організація чи трудовий колектив зобов’язані своєчасно інформувати про звільнення обвинуваченого з роботи або вибуття з складу організації. Вони мають право в будь-який момент відмовитись від поруки, повідомивши про це орган, що обрав запобіжний захід. В таких випадках до обвинуваченого застосовується інший запобіжний захід.

Цей запобіжний захід оформляється постановою органу, що обрав його і письмовою порукою в формі постанови загальних зборів громадської організації чи трудового колективу.

Застава (ст.1541 КПК) – полягає у винесенні на депозит органу досудового розслідування або суду підозрюваним, обвинуваченим, підсудним, іншими фізичними та юридичними особами грошей чи передачі їм інших матеріальних цінностей з метою забезпечення належної поведінки, виконання зобов’язання не відлучатися з місця постійного проживання або з місця тимчасового знаходження без дозволу слідчого чи суду, явки за викликом до органу розслідування і суду особи, щодо якої застосовано запобіжний захід.

Розмір застави встановлюється з урахуванням обставин справи органом, який застосував запобіжний захід.

Він не може бути меншим:

У всіх випадках розмір застави не може бути меншим розміру цивільного позову.

Застава може бути звернена на виконання вироку в частині майнових статей (забезпечення цивільного позову) тільки в тому разі, коли вона внесена підсуднім, а не іншими фізичними та юридичними особами (ч.7 ст.1541 КПК).

Про обрання застави, як запобіжного заходу орган дізнання, слідчий, прокурор, суддя виносить мотивовану постанову, а суд – ухвалу.

Крім того складається протокол про прийняття застави, який підписується особою, що внесла заставу і яка її прийняла.

В протоколі роз’яснюється обов’язки підозрюваного, обвинуваченого, підсудного (ч. 1, 3 ст.1541 КПК) та наслідки їх невиконання, а заставодавцю – в вчиненні якого злочину обвинувачується особа і що в разі невиконання нею своїх обов’язків, застава буде звернута в дохід держави, з врученням копії протоколу.

Застава щодо особи, яка знаходиться під вартою, обирається зі згоди прокурора, який дав згоду на арешт, а після надходження справи в суд - судом.

Заставодавець може відмовитись від своїх зобов’язань. Але перед цим він забезпечує явку особи до органу для заміни запобіжного заходу на інший.

Застава повертається тільки після обрання нового запобіжного заходу.

Якщо особа (підозрюваний, обвинувачений, підсудній) порушує зобов’язання, застава звертається в дохід держави.

Питання про звернення застави в дохід держави вирішується судом у судовому засіданні при розгляді справи, або іншому судовому засіданні.

Питання про повернення застави теж вирішується судом, а в разі закриття справи – слідчим.

Повернення застави доцільно оформляти протоколом.

Застава, як вид запобіжного заходу внесена в КПК України в листопаді 1996 року. Цей запобіжний захід на практиці частіше застосовується щодо осіб, котрі вчинили економічні злочини, мають постійне місце проживання, роботи, позитивно характеризуються, мають сім’ю.

Також застава застосовується до іноземців, які вчинили злочин, які не є тяжкими, або скоїли економічні злочини.

Як правило особи, до яких вибрано запобіжний захід – заставу, свої обов’язки виконують. Можливість втрати значної суми грошей чи майна дисциплінує особу, змушує належно поводитися і виконувати свої обов’язки.

Взяття під варту (ст.155 КПК)

Цей запобіжний захід полягає в арешті обвинуваченого (підозрюваного) і є найбільш суворим. При взятті під варту, особа фізично ізолюється від суспільства і утримується під охороною в місцях позбавлення волі. Даний запобіжний захід найбільш істотно обмежує свободи громадян і тому застосовується тільки при дійсній необхідності, коли ніякий інший запобіжний захід не може забезпечити досягнення мети судочинства (ч.1 ст.148 КПК).

Взяття під ватру як запобіжний захід застосовується в справах про злочини, за які законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад три роки. У виняткових випадках цей запобіжний захід може бути