з) чи немає обставин, які виключають провадження у справі;

и) кому слід проводити дізнання чи досудове слідство у випадку порушення кримінальної справи;

і) чи не слід проводити досудову підготовку матеріалів у протокольній формі;

й) які міри слід застосувати для попередження чи припинення злочину, для збереження та закріплення слідів злочину;

к) чи додержані права заявника та інших зацікавлених осіб і які додаткові заходи треба вжити для їх захисту;

л) чи є сукупність одержаних відомостей достатньою для прийняття підсумкового рішення, передбаченого законом.

До прийняття рішення про порушення кримінальної справи чи відмову в цьому проводиться ряд передбачених законом дій, які оформляться відповідними документами: протолом усної заяви з підпискою заявника про відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про злочин; протоколом явки з повинною; запитами на підприємства, в установи та організації; поясненнями, отриманими від громадян в ході попередньої перевірки і т.д.

Таким чином, в стадії порушення кримінальної справи виконуються окремі кримінально-процесуальні дії, оформляється ряд кримінально-процесуальних документів і виникають кримінально-процесуальні відносини, суб’єктами яких виступають особа, яка заявила про злочин (громадянин, підприємство, установа чи організація), суддя, прокурор, слідчий, орган дізнання, а також представники громадськості.

Суб’єктами кримінального судочинства, які вправі порушити кримінальну справу, виступають тільки суд, прокурор, слідчий та орган дізнання. Більше того, відповідно до принципу публічності, закріпленому у ст. 4 КПК, суд, прокурор, слідчий і орган дізнання зобов’язані в межах своєї компетенції порушити кримінальну справу в кожному випадку иявлення ознак злочину, вжити всіх передбачених законом заходів до встановлення події злочину, осіб, винних у вчиненні злочину, і до їх покарання.

Обов’язковим є також прийняття заяв та повідомлень про злочини, що і закріплено у ст. 97 КПК.

Відповідно до норм цієї статті прокурор, слідчий, орган дізнання зобов’язані приймати заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані злочини, в тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню.

По заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов’язані прийняти одне з трьох рішень:

порушити кримінальну справу;

відмовити в порушенні кримінальної справи;

направити заяву або повідомлення за належністю.

Одночасно вживається всіх можливих заходів, щоб запобігти злочинові або припинити його. За наявності відповідних підстав, що свідчать про реальну загрозу життю та здоров’ю особи, яка повідомила про злочин, слід вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки заявника, а також членів його сім’ї та близьких родичів, якщо шляхом погроз або інших протиправних дій щодо них робляться спроби вплинути на заявника.

Коли необхідно перевірити заяву або повідомлення про злочин до порушення справи, така перевірка здійснюється прокурором, слідчим або органом дізнання в строк не більше дсяти діб шляхом відібрання пояснень від окремих громадян чи посадових осіб або витребування необхідних документів.

Заява або повідомлення про злочини до порушення кримінальної справи можуть бути перевірені шляхом проведення оперативно-розшукової діяльності. Проведення визначених у законодавчих актах України окремих оперативно-розшукових заходів проводиться з дозволу суду за погодженим з прокурором поднням керівника відповідного оперативного підрозділу або його заступника.

Непорушення чи несвоєчасне порушення кримінальної справи, як правило, призводить до укриття злочинів, втрати доказів, без яких ускладнюється чи стає неможливим встановлення істини у справі, а також до несвоєчасного застосування заходів щодо розшуку осіб, які скоїли злочин. Такі особи можуть продовжувати злочинну діяльність. Ущемляються права та законні інтереси потерпілих від злочину громадян.

Необґрунтоване порушення кримінальної справи також є грубим порушенням закону. В цьому випадку незаслужено ставляться під сумнів честь та гідність людей, невиправдано обмежуються права та свободи громадян. Прокурори та слідчі даремно витрачають час і виконують непотрібну роботу.

Серйозну шкоду боротьбі зі злочинністю, охороні прав та законних інтересів громадян наносить також необґрунтована відмова у порушенні кримінальної справи. Це створює обстановку безнаказаності, видимого благополуччя у боротьбі зі злочинністю. Необґрунтовані постанови про відмову у порушенні кримінальної справи часто виносяться по нерозкритих злочинах.

Порушенням закону, що породжує тяганину при вирішенні питання про порушення кримінальної справи, є також необґрунтоване направлення матеріалів за підслідністю чи підсудністю.

Таким чином, підсумовуючи сказане, можна сказати, що порушення кримінальної справи – це складне процесуальне поняття, під яким, на думку автора, можна припускати:

по-перше, кримінально-процесуальний інститут, норми якого визначають умови, порядок і обставини виникнення кримінальної справи;

по-друге, цілий етап кримінального процесу, що складається із дій і відносин, які мають місце відповідно до закону при прийнятті, розгляді і вирішенні первинних відомостей про злочин;

по-третє, окремий процесуальний акт, який виражається у винесенні уповноваженими посадовими особами рішення про те, що по даному суспільно-небезпечному діянні починається кримінальна справа.

Приводи та підстави для порушення кримінальної справи

Необхідною передумовою для порушення кримінальної справи є наявність законних приводів і підстав.

Приводи – це передбачені законом джерела, з яких органи дізнання, слідчий, прокурор, суддя і суд, уповноважені порушити кримінальну справу, одержують відомості про вчинені або підготовлювані злочини.

Кримінально-процесуальний кодекс передбачає такі приводи для порушення кримінальної справи:

заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян;

повідомлення представників влади, громадськості або окремих громадян, які затримали підозрювану особу на місці вчинення злочину або з поличним;

явка з повинною;

повідомлення, опубліковані в пресі;

безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину.

Цей перелік є вичерпним. Доцільно наведені приводи для порушення кримінальної справи розглянути більш детально.

Заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян

Заяви або повідомлення можуть бути усними або письмовими. Усні заяви заносяться до протоколу, який підписують заявник та посадова особа, яка прийняла заяву. При цьому заявник попереджається