Крім того, протягом семи днів з дня отримання копії постанови чи повідомлення прокурора про відмову в скасуванні постанови особа, інтересів якої це стосується, може оскаржити це рішення до місцевого суду за місцем розташування органу або роботи посадової особи, яка винесла постанову (ч.2 ст. 991, ст. 2361 КПК).

В такому ж порядку може бути після цього оскаржена постанова судді місцевого суду в апеляційному порядку (ч.3 ст. 991 КПК).

Контроль за діяльністю слідчих по розгляду заяв і повідомлень про злочини здійснюється начальниками слідчих підрозділів у межах кримінально-процесуального закону.

Відповідно до ст. 100 КПК нагляд за законністю порушення справи здійснює прокурор.

Слідчий і орган дізнання зобов’язані не пізніше доби направити прокуророві копію постанови про порушення кримінальної справи або про відмову в порушенні такої справи.

Якщо справу порушено без законних підстав, прокурор закриває її, а у випадках, коли в цій справі ще не провадилося слідчих дій, скасовує постанову про порушення справи.

У разі безпідставної відмови в порушенні справи слідчим або органом дізнання прокурор своєю постановою скасовує постанову слідчого або органу дізнання і порушує справу.

Як ми бачимо, такий механізм у першу чергу спрямований на забезпечення прав і свобод громадянина. Важливе значення має законна та обґрунтована відмова у порушенні кримінальної справи, яка нерідко знімає з громадян незаслужену підозру у вчиненні злочину, попереджує судові помилки, позбавляє слідчих, судових та прокурорських працівників від непотрібної роботи. З огляду на наведене особливо недопустимими є факти, коли окремі компетентні особи при наявності у первинних матеріалах достатніх даних, які вказують на ознаки злочину, не приймають передбачених законом рішень, зокрема у необхідних випадках не порушують кримінальні справи чи не відмовляють у їх порушенні. Порушенням закону також є несвоєчасне прийняття рішення за заявою чи повідомленням про злочин.

Згідно з ч. 2 ст. 94 КПК підставою для порушення кримінальної справи є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину (зокрема, суспільної небезпечності та кримінальної протиправності). Достатніми вважаються такі дані, які свідчать про факт підготовлюваного або вчиненого злочину. При цьому необов’язково, щоб вони висвітлювали дане діяння повно і всебічно або викривали конкретну особу у вчиненні злочину. Встановлення цих обставин є завданням наступної стадії кримінального процесу – досудового розслідування. Порушувати кримінальну справу слід, як правило, за фактом вчинення якогось діяння. Але якщо на момент порушення кримінальної справи встановлено особу, яка вчинила злочин, справу повинно бути порушено щодо цієї особи (ч.2 ст. 98 КПК), при цьому прокурор чи суддя вправі прийняти рішення про заборону такій особі виїжджати за межі України до закінчення досудового розслідування чи судового розгляду, про що виносять мотивовану постанову (ухвалу) (ст. 981 КПК).

Обставини, що виключають провадження у справі

До обставин, які виключають провадження у кримінальній справі, кримінально-процесуальний закон відносить ряд положень. Кримінальна справа не може бути порушена, а порушена підлягає закриттю:

за відсутністю події злочину;

за відсутністю в діянні складу злочину;

внаслідок акту амністії, якщо він усуває застосування покарання за вчинене діяння, а також в зв’язку з помилуванням окремих осіб;

щодо особи, яка не досягла на час вчинення суспільно небезпечного діяння одинадцятирічного віку;

за примиренням обвинуваченого, підсудного з потерпілим у справах, які порушуються не інакше як за скаргою потерпілого, крім випадків, передбачених частинами 2, 4 і 5 статті 27 КПК;

за відсутністю скарги потерпілого, якщо справу може бути порушено не інакше як за його скаргою, крім випадків, коли прокуророві надано право порушувати справи і при відсутності скарги потерпілого;

щодо померлого, за винятком випадків, коли провадження в справі є необхідним для реабілітації померлого або відновлення справи щодо інших осіб за нововиявленими обставинами;

щодо особи, про яку є вирок по тому ж обвинуваченню, що набрав законної сили, або ухвала чи постанова суду про закриття справи з тієї ж підстави;

щодо особи, про яку є нескасована постанова органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття справи по тому ж обвинуваченню;

якщо про відмову в порушенні справи по тому ж факту є нескасована постанова органу дізнання, слідчого, прокурора.

Подія злочину відсутня, якщо не було самого факту, про який повідомили компетентним органам, або коли подія була наслідком дій самого потерпілого чи стихійних сил.

Склад злочину в діянні даної особи відсутній, якщо:

діяння, з приводу якого може бути почате провадження, дійсно вчинене нею, але воно не визнається кримінальним законом як злочин;

злочинне діяння вчинене іншою особою;

діяння вчинене у стані необхідної оборони або крайньої необхідності;

діяння малозначне і не складає собою ніякої суспільної небезпеки.

Амністія – це Закон України (ч.3 ст. 92 Конституції України), який повністю або частково звільняє від покарання осіб, які вчинили злочин до набрання ним сили, або замінює призначене судом покарання більш м’яким. Відмова в порушенні кримінальної справи внаслідок Закону України про амністію можлива лише у випадках, коли цей акт усуває застосування покарання за вчинене діяння.

Помилування – це Указ Президента України, який звільняє від покарання окремих осіб або пом’якшує їм покарання (відповідно до п.27 ч.1 ст. 106 Конституції України).

Що стосується наступної обставини, яка виключає провадження у кримінальній справі – недосягнення неповнолітнім одинадцятирічного віку, то тут слід сказати, що відповідно до закону кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину минуло 16 років, і лише за найбільш тяжкі злочини, вичерпно перелічені в законі, - з 14 років. Справи про злочини таких осіб