Говорячи про прийняття будь-якого рішення,мають на увазі низку моментів:

який орган має право прийняти рішення про виконання цієї дії та реалізувати її;

в які строки має бути прийнято та реалізовано рішення;

які конкретні дії мають передувати прийняттю рішення і в якій процесуальній формі виконуватися;

як документально має бути оформлено прийняте рішення;

які можуть бути наслідки прийнятого рішення, хто і яким чином може його оскаржити, хто може відмінити прийняте рішення;

які правовідносини виникають у зв’язку з прийнятим рішенням, які права мають при цьому учасники процесу;

які наслідки виникають у разі визнання рішення незаконним.

Приймаючи рішення, необхідно зважати на всі обставини, що мають значення, визначити юридичну процесдуру прийняття та виконання прийнятого рішення.

При відсутності підстав до порушення кримінальної справи прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя своєю постановою відмовляють у порушенні кримінальної справи, про що повідомляють заінтересованих осіб і підприємства, установи, організації.

Якщо в результаті перевірки заяви чи повідомлення, що надійшли, не встановлено підстав для порушення кримінальної справи, але матеріали перевірки містять дані про наявність у діянні особи адміністративного або дисциплінарного проступку чи іншого порушення громадського порядку, прокурор, слідчий, орган дізнання, суддя вправі, відмовивши в порушенні кримінальної справи, надіслати заяву або повідомлення на розгляд громадській організації, службі в справах неповнолітніх, трудовому колективу або власнику підприємства, установи, організації чи уповноваженому ним органу для вжиття відповідних заходів впливу або передати матеріали для застосування в установленому порядку заходів адміністративного стягнення.

Встановивши, що заява чи повідомлення не підслідні тим органам, куди вони адресовані, вони повинні вжити необхідних оперативно-розшукових заходів, якщо це входить у їх компетенцію, з метою виявлення ознак злочину і осіб, що його вчинили (ч.1 ст.103 КПК). В разі порушення кримінальної справи, що не підслідна органам міліції, особа, яка проводить дізнання, слідчий зобов’язані провести невідкладні слідчі дії, після чого передати справу за підслідністю.

Таким чином, як ми бачимо, у стадії порушення кримінальної справи виконуються окремі кримінально-процесуальні дії, оформляється ряд процесуальних документів і виникають кримінально-процесуальні відносини, суб’єктами яких виступають заявник, суддя, прокурор, слідчий, орган дізнання, а також представники громадськості.

Порушення кримінальної справи є необхідною умовою для притягнення до кримінальної відповідальності, засудження та покарання осіб, які вчинили злочин.

Процесуальне значення стадії порушення кримінальної справи полягає в тому, що правоохоронні органи можуть проводити допити, обшуки, виїмки та інші слідчі дії тільки після прийняття рішення про порушення кримінальної справи. Без порушення справи не може проводитися ні досудове розслідування, ні судовий розгляд.

Стадія порушення кримінальної справи є процесуальною гарантією від необґрунтованого притягнення до кримінальної відповідальності одних осіб та безпідставного втягнення в орбіту кримінального судочинства інших.

Порушення кримінальної справи має надзвичайно важливе значення. Рішення про це приймається судом, прокурором, слідчим та органом дізнання. В залежності від якості їх роботи у населення формується думка про боротьбу зі злочинністю.

Своєчасне та обґрунтоване порушення кримінальної справи сприяє ефективній боротьбі зі злочинністю, укріпленню правопорядку у державі, вихованню громадян у дусі неухильного виконання законів.

Порушення кримінальної справи тільки тоді відповідає інтересам правосуддя, коли є обґрунтованим та законним. Причому ці два поняття нерозривно пов’язані між собою. Тільки при найсуворішому дотриманні вимог закону може бути прийняте правильне рішення. Законність та обґрунтованість – вимоги, які пред’являються до всіх рішень у кримінальному судочинстві, в том числі до тих, які приймаються у стадії порушення кримінальної справи.

На законі повинно базуватися не тільки кожне рішення по кримінальній справі, але й кожна процесуальна дія, яка передує прийняттю такого рішення.

У засобах масової інформації немало уваги приділяється порушенням і недолікам в роботі правоохоронних органів. Зокрема, таким, як недобросовісне виконання службових обов’язків працівниками, формалізм, тяганина, укриття злочинів від обліку, необґрунтовані відмови у порушенні кримінальних справ або їх порушення, суб’єктивізм при оцінці доказів, односторонність та обвинувальний ухил, фальсифікація слідчих документів, незаконні затримання громадян та їх арешти, притягнення громадян до кримінальної відповідальності без достатніх для цього підстав, необґрунтовані закриття і зупинення кримінальних справ та інші. Має місце недостатній прокурорський нагляд, нерідко прокурори дають слідчим неправильні вказівки. Деяка частина працівників правоохоронних органів недостатньо компетентна, недостатньо професійна, має низьку правову культуру, неправильно реагує на критику, не бажає належним чином аналізувати свої недоліки та усувати їх. Особливо важливою тут постає стадія порушення кримінальної справи, від якої повною мірою залежить подальше спрямування усього розслідування справи та прийняття у кінцевому підсумку правильного та законного рішення, забезпечення прав та законних інтересів громадян нашої держави.