права й обов’язки осіб, на яких поширюються зазначені владні повноваження. Виявлення меж цих повноважень і розробка рекомендацій з їхнього правильного застосування слідчим, а також дослідження обсягу й характеру процесуальних прав і обов’язків учасників досудового слідства безпосередньо пов’язані з дослідженням принципів законності й демократизму в досудового слідстві. Необхідними умовами, що забезпечують зазначене є: а) провадження розслідування спеціально уповноваженими державними органами; б) правильне застосування закону органами розслідування; в) здійснення прокурорського нагляду за виконанням законів при провадженні досудового слідства.
Наукові дані криміналістики, її рекомендації про способи найбільш успішного й правильного провадження слідчих дій і методах розслідування окремих видів злочинів знаходять повсякденне застосування в практиці роботи слідчих. Тісний зв’язок між кримінальним процесом і криміналістикою висуває проблеми співвідношення цих галузей знань, з одного боку, і процесуальних правил і криміналістичних (тактичних) прийомів розслідування - з іншого. Це породжує необхідність дослідження процесуальних і тактичних умов, що забезпечують розкриття злочину й викриття винного на
досудового слідстві. До них повинні бути віднесені: а) застосування заходів процесуального примусу як найбільш загальної умови, що припускає, у свою чергу, дотримання принципових для досудового слідства вимог закону про об’єктивне, повне й всебічне дослідження обставин справи, дотримання таємниці слідства, обов’язковому документуванні слідчих дій, активності й швидкості в діяльності органів розслідування; б) залучення громадськості до розкриття й розслідування злочинів; в) взаємодія слідчого й органу дізнання при розкритті й розслідуванні злочинів; г) планування розслідування злочинів.
До завдань органів розслідування входить не тільки швидке й повне розкриття злочинів і викриття винних осіб, але й попередження злочинів. Закон зобов’язує слідчого в процесі досудового розслідування виявляти причини злочинів, умови, що сприяли їхньому здійсненню, і вживати необхідних заходів до їхнього усунення. Аналіз процесуальної функції слідчого по попередженню злочинів не може обійтися без наукових даних кримінології, що досліджує причини злочинності взагалі й окремих злочинів зокрема. Наукові положення кримінології про причин і умов, що сприяють здійсненню конкретних злочинів, про зв’язок їх із загальними причинами злочинності, кримінологічна характеристика окремих видів злочинів, методологічні положення про вивчення особистості злочинця при розслідуванні злочинів, класифікації обставин, що сприяли вчиненню злочинів, які розроблені кримінологією, залучаються наукою кримінального процесу для дослідження питань, пов’язаних з діяльністю слідчого по попередженню злочинів.
Пропонована систематизація теоретичних основ досудового слідства, всебічне й глибоке їхнє дослідження повинні стати науковою базою для розробки практичних рекомендацій, спрямованих на успішне вирішення завдань, що стоять перед органами досудового слідства.
Розкриття, розслідування й попередження злочинів регламентується нормами кримінально-процесуального права. Сформульовані в них принципи, що визначають завдання, мету й форми цієї діяльності, засновані на науковому узагальненні практики правосуддя й розроблених теорією кримінального процесу положеннях.
Ці принципи базуються на міцному методологічному фундаменті, тому що теорія й практика досудового слідства опираються на єдину систему науково-світоглядних поглядів, що відображають закони й категорії навколишньої дійсності. Тільки на цій методологічній базі можливе справді наукове дослідження проблем досудового слідства й ефективне використання його результатів на практиці.
Слідчий досліджує фактичні обставини події злочину й тим самим здобуває необхідні для вирішення процесуальних завдань знання, інакше кажучи, пізнає цю подію. Вчення про можливості пізнання об’єктивної дійсності повною мірою відноситься й до такої конкретної області практичної діяльності, як досудове слідство. По будь-якій розслідуваній кримінальній справі в принципі можливо достовірне пізнання всіх фактичних обставин, необхідних для вирішення її по суті. Методологічну основу цієї можливості становить діалектика як вчення про розвиток, взаємозв’язок і взаємообумовленість всіх явищ.
Подія злочину, як явище об’єктивної дійсності, має з нею різноманітні внутрішні й зовнішні зв’язки, що носять необхідний і випадковий характер. Вчиняючи злочин, людина вступає в певні відносини з іншими особами (співучасниками, потерпілими), вона використовує різні предмети як знаряддя злочину, своїми діями порушує певний порядок речей і їхнього зв’язку, внаслідок чого утворяться нові зв’язки й відносини. Виявляючи й установлюючи їх, слідчий пізнає сутність розслідуваного злочину. «Пізнавати дійсність - значить установлювати, як зв’язані між собою елементи, частини, моменти дійсності або як вони не зв’язані». Зрозуміло, коли істина в справі не встановлена, злочин залишається нерозкритим. Але чи означає це, що гносеологічні закономірності діють вибірково, дозволяючи в одних випадках досягти істини, а в інші - ні? Досягнення істини при розслідуванні злочинів можливо завжди, але успішність реалізації цієї можливості в дійсність залежить від багатьох суб’єктивних й об’єктивних факторів.
Пізнання, здійснюване при розслідуванні кримінальних справ,- це складний процес розкриття злочинів і викриття осіб, які їх вчинили. Він вимагає від слідчого високої професійної майстерності й значних інтелектуальних і фізичних зусиль для подолання тих труднощів, з якими йому нерідко доводиться зіштовхуватися при відновленні картини вчинення злочину. Злочин - це подія минулого. Труднощі розкриття злочинів нерідко пов’язані з умовами, у яких було вчинено злочин (вони можуть бути несприятливими для збереження його слідів); з поводженням злочинця (він може протидіяти розкриттю злочину); з рівнем розвитку наукових методів і засобів дослідження тих або інших доказів (наука ще може не досягти відповідного рівня в їхній розробці).
Розглядаючи можливості слідчого розкрити кожний злочин і викрити кожного злочинця, В. Д. Арсеньєв справедливо зауважував, що перетворення зазначеної можливості в дійсність відбувається не саме по собі. Це залежить від того, наскільки кожний оперативний і слідчий працівник сумлінно, уміло й зі знанням справи буде виконувати свої обов’язки. «При цьому, звичайно, не можна не враховувати певні об’єктивні фактори, що можуть протидіяти розкриттю окремих злочинів,- пише В.