У діючому кримінально-процесуальному законодавстві ст. 112 визначає розмежування функцій у розслідуванні кримінальних справ між слідчими міліції, податкової міліції, СБУ та прокуратури.

Норми інституту підслідності строго визначають повноваження органів досудового слідства й дізнання в розслідуванні певних видів злочинів, умови, підстави й порядок передачі кримінальних справ від одного органу розслідування іншому, процесуальний порядок вирішення спорів про підслідність, правові наслідки порушення правил підслідності. Питання, пов’язані з підслідністю злочинів, виникають як у стадії порушення кримінальної справи, так і у стадії досудового слідства та інших стадіях.

Ці питання виникають, по-перше, у зв’язку з організацією перевірки заяви, повідомлення про злочин, необхідністю відбуття на місце події, з урахуванням ознак і обставин злочину, повноважних представників відповідних органів досудового слідства й дізнання, з’ясування приводів і підстав для початку провадження досудового розслідування по факту вчиненого або такого, що готується злочину; по-друге, якщо провадження досудового слідства обов’язкове, то слід визначити конкретний орган, що повинен порушити кримінальну справу й провести розслідування; по-третє, при необхідності відмови в порушенні кримінальної справи визначити повноважний орган, що приймає таке рішення відповідно до закону.

У судових стадіях питання, пов’язані з підслідністю, вирішуються у зв’язку з перевіркою дотримання органами досудового розслідування правил про підслідність при порушенні кримінальної справи й направленні за підслідністю, при поверненні кримінальної справи на додаткове розслідування для усунення неповноти слідства або неправильної кваліфікації злочину, а також при необхідності поновлення справи за нововиявленими обставинам.

Таким чином, норми інституту підслідності знаходять застосування в різних стадіях кримінального процесу при розгляді заяв і повідомлень про злочини, при організації проведення розслідування злочинів, а також при усуненні недоліків і порушень вимог закону по кримінальних справах органами досудового слідства.

Суб’єктами правовідносин, регульованих нормами цього інституту, є органи дізнання й особа, що провадять дізнання, слідчі, начальники слідчих управлінь, відділів, відділень, старші слідчих груп, прокурори, судді й суди.

Найбільший обсяг роботи з розслідування злочинів, у порівнянні з іншими органами дізнання, виконує міліція. Відповідно до Закону України «Про міліції» (ст. 10) вона зобов’язана приймати й реєструвати заяви й повідомлення про злочини, вчасно приймати по них рішення, здійснювати досудову підготовку матеріалів за протокольною формою, провадити дізнання в межах, визначених кримінально-процесуальним законодавством, виконувати прийняті у встановленому законом порядку й у межах своєї компетенції рішення прокурора, слідчого, суду й т.д.

Міліція найбільш наближена до населення й, як правило, її співробітники першими виявляють злочини, вживають заходів до їхнього розкриття. При цьому виникає необхідність провадження слідчих дій для виявлення й закріплення слідів злочину, виявлення й затримання особи, що його вчинила.

Права й обов’язки, установлені нормами закону про підслідність, реалізуються діями конкретних посадових осіб, які є суб’єктами цих відносин. У процесуальному законі немає визначення поняття підслідності, що нерідко негативно позначається на чіткості з’ясування його положень, веде до неправильного тлумачення й застосування цього інституту на практиці.

Для з’ясування поняття підслідності необхідно чітко розрізняти повноваження слідчих і органів дізнання в стадії досудового розслідування від їхніх повноважень по розслідуванню певного кола кримінальних справ.

Повноваження слідчих у процесі розслідування кримінальної справи визначені ст. 114 КПК України. Підслідністю визначаються не всі повноваження органів слідства й дізнання при розслідуванні, а лише повноваження по розслідуванню певного кола злочинів. При визначенні підслідності першочерговим є, насамперед, дослідження ознак складу злочину (суб’єкта, об’єкта, суб’єктивної, об’єктивной сторін). Визначення підслідності, виходячи з ознак складу злочину, підвищує оперативність, активність правоохоронних органів і, насамперед, дізнання й слідства в організації боротьби зі злочинністю.

Прокурор може порушити кримінальну справу по будь-якому факту вчиненого злочину. Повноваження органів міліції при вирішенні питання про порушення кримінальної справи ширше, ніж по їхньому розслідуванню.

Підслідність як правова категорія діє в кримінальному процесі для встановлення, якому із суб’єктів кримінально-процесуальної діяльності необхідно здійснювати її в конкретному випадку.

Підслідність і підсудність за своєю юридичною природою поняття однорідні, але не тотожні. Перше визначає повноваження органів слідства й дізнання по розслідуванню злочинів шляхом провадження кримінальних справ, друге - повноваження судів по їхньому розгляді. У цьому спостерігається подібність і спадкоємність даних понять.

Підслідність і підсудність - ці два процесуальних інститути мають важливе значення для організації успішної боротьби зі злочинністю. На підставі інституту підслідності встановлюється конкретний орган дізнання або досудового слідства, посадова особа, що має право й зобов’язане розслідувати певний злочин або ряд злочинів, оформляючи хід і результати дізнання або слідства в процесуальну форму - кримінальна справа, а інститут підсудності вказує конкретний суд, правочинний розглянути справу по суті.

Як підслідність так і підсудність характеризуються певними юридичними ознаками: предметною (родовою), персональною або спеціальною, територіальною, альтернативною та за зв’язком справ.

Підсудність справ для кожної ланки судової системи визначається законом „Про судоустрій України” й КПК України.

Для забезпечення чіткості, швидкості й злагодженості в організації роботи органів дізнання й слідства по розкриттю й розслідуванню злочинів законодавець визначив повноваження кожного органа розслідування по веденню конкретних кримінальних справ при строгому дотриманні підслідності.

Предметна (родова) ознака призначена для розмежування повноважень по розслідуванню конкретних злочинів як між органами дізнання й досудового слідства, так і між слідчими, що перебувають у різних відомствах (прокуратури, МВС, СБУ). Вона визначається видом злочину, що знаходить висвітлення в його кваліфікації. У зв’язку із цим законодавець дає перелік статей Кримінального кодексу, що передбачають злочини, справи про які підслідні певним органам розслідування (112 КПК України). Закон установлює, що розслідування більшості злочинів провадиться у формі досудового слідства. Неприпустиме проведення дізнання по кримінальній справі про