Куценко Д. Виїмка документів, що становлять державну таємницю \\ Право України. – 2007. - №3. - С. 96-99.

Коновалова В.Е., Сербулов А.М. Тактика допроса при расследовании преступлений. – К: РИО МВД СССР, 1978 . – 112 с.

Костицький М.В. Судебно-психологическая экспертиза . – Л.: Вища школа, 1987. – 142 с.

Кримінально-процесуальне право України. Загальна частина: посіб. Для підготовки до іспитів / Азаров Ю.І., Заїка С.О. та ін. – К.: вид-во Паливода А.В., 2003. – 104 с.

Кучмій Н.В. Використання етичних норм при проведенні слідчих дій // Вісн. запоріз. юрид. ін-ту. – 2005. - №1. – С. 237-243.

Ластов С., Тарасенко Ф. Допрос – важнейшеее следственное действие. – К.: Высш. шк. МВД УССР, 1962. – 38 с.

Лісогор В.Г. Тактичні прийоми збереження таємниці досудового слідства під час проведення обшуку // наук. вісн. юрид. акад. МВС. – 2004. - №3 (17). – С. 334-338.

Лук’янчиков Є.Д. Технічне документування перебігу слідчих дій // Наук. вісн. юрид. акад. МВС. – 2004. - №3 (17) – С. 344-351.

Романюк Б. Призначення судової експертизи на досудовому слідстві: деякі проблемні питання // Право України. – 2003. - №3. – С. 86-91.

Седнев В.В. Постановка вопросов експерту \Криміналістичний вісник: наук.-практ. Збірник\ДНДЕКЦ МВС України; КНУВС; редкол. Є.М. Моісеєв (голов. ред.) та ін. – К.: Видавничий Дім „Ін Юре”, 2006. - №2(6). – С. 71-77.

Таджиев Х.С. Прокурорский надзор и ведомственный контроль за расследованием преступлений. Ташкент. 1985.

Хабібуллін В. Допит адвоката як свідка // Право України. – 2006. - №5. – С. 95-97.

Чорноус Ю.М. Провадження слідчих дій за дорученням слідчого: кримінально-процесуальні та криміналістичні аспекти // Наук. Вісн. КНУВС. – 2006. - №1. – С. 219-225.

Чаплинський К.О. Тактика проведення окремих слідчих дій : Монограф. – Д.: Дніпр. держ. ун-т. внут. справ, 2006. – 308 с.

Чорноус Ю.М. Окремі питання класифікації слідчих дій \Криміналістичний вісник: наук.-практ. Збірник\ДНДЕКЦ МВС України; КНУВС; редкол. Є.М. Моісеєв (голов. ред.) та ін. – К.: Видавничий Дім „Ін Юре”, 2006. - №2(6). – С. 113-119.

Ягодинський В. Щодо відтворення обстановки і обставин події // Право України. – 2003. - №5. – С. 84-88.

Поняття та система слідчих дій

Основним змістом процесуальної діяльності є встановлення об’єктивної істини, а основним засобом отримання і перевірки доказів є слідчі дії.

У теорії кримінального процесу мають місце різні визначення поняття слідчих дій. Наприклад, на думку Н. А. Громова, слідчі дії - це передбачені кримінально-процесуальним законом і здійснювані з метою збирання і перевірки доказів заходи, що скла-даються з сукупності пошукових, пізнавальних і засвідчуваних прийомів, які обумовлені своєрідним поєднанням у кожному з них загальнонаукових методів пізнання, відповідаючих особливостям слідів злочину і пристосованих для ефективного виявлення, сприй-няття і закріплення доказової інформації.

Якщо бути більш лаконічним, то можна дати таке визначення.

Слідчі дії - це регламентовані нормами процесуального права та здійснювані в рамках кримінально-процесуального проваджен-ня уповноваженою на те особою, а також забезпечувані заходами державного примусу та супроводжувані необхідним документу-ванням процесуальні дії, які являють собою комплекс пізнаваль-но-засвідчувальних операцій, спрямованих на отримання, дослідження та перевірку доказів.

Іншими словами, слідчі дії - це процесуальні дії, здійснювані для одержання доказової інформації, збирання, дослідження та перевірки доказів. Вони мають пізнавальний характер та процесу-ально-правову природу.

Основу слідчих дій складають окремі методи пізнання - візу-альне спостереження, розпитування, сприйняття, пошук, порівнян-ня (ідентифікація), відтворення, дослідження, які супроводжуються закріпленням (фіксацією та засвідченням) одержаної доказової інформації чи висновків дослідження в відповідних процесуальних документах. Передбачуваний законом для певних випадків метод пізнання втілюється в практичній діяльності слідчого з проваджен-ня слідчої дії, а хід і результати пізнання відображаються в про-токолі слідчої дії (процесуальному документі).

Норми права, які регламентують провадження слідчих дій, яв-ляють собою певну модель діяльності слідчого і несуть у собі кон-структивні засади. Вони створюють правовий інститут - слідчу дію.

Слідчий виконує:

1) без попереднього винесення постанови - допит, огляди, відтворення обстановки й обставин події, пред’явлення для впізнання і обшук особи (ст.184КПК), освідування проводиться за постановою слідчого;

2) з санкції прокурора - виїмку документів, які становлять державну або банківську таємницю, обшук на загальних підставах; при ексгумації трупа постанову затверджує прокурор;

3) з дозволу суду - виїмку поштово-телеграфної кореспонденції, обшук житла чи іншого володіння особи, зняття інформації з каналів зв’язку;

4) за участю понятих (обшук, виїмка, впізнання тощо — ст. 127 КПК України) і без них (допит, очна ставка);

5) з обов’язковою участю фахівця (огляд трупа; судово-медичний огляд; ексгумація трупа; допит неповнолітнього свідка у віці до 14 років) і без його участі або за його участю на розсуд слідчого. Допит осіб, що не розуміють мови, на якій ведеться судочинство, проводиться за участю перекладача;

6) особою однієї статі з іншими учасниками (освідування, особистий обшук) та будь-якими особами, що провадять розслідування.

Закон передбачає проведення таких слідчих дій:

Послідовність проведення слідчих дій законом не передбачена: вона залежить від конкретної слідчої ситуації і встановлюється слідчим самостійно.

Всі слідчі дії умовно поділяються на